Про нього шанобливо відгукувалися навіть радянські спецслужби: “Останній із могікан, суперник, який дійсно викликав повагу”. Василь Кук провів 17 років – з 1937-го по 1954-ий – у підпіллі, в тому числі й антифашистському.
– Що для вас означає День Перемоги?
– День перемоги над фашизмом. Гітлеризм – це жахливо, і з ним воювала вся Європа, а не тільки Червона Армія. У тому числі з фашистами билася і Організація українських націоналістів (ОУН), і Українська повстанська армія (УПА).
Ми почали боротьбу майже тоді ж, коли і Червона Армія – з липня 1941-го. Німці почали заарештовувати оунівців, які оголосили незалежність України у Львові, і було вирішено створювати бойові групи для боротьби з фашистами.
З цих бойових груп і виросла УПА, створена в жовтні 1942-го. УПА – єдина з усіх сил європейського антифашистського опору, яка вела бойові дії проти нацистів без іноземної допомоги.
– УПА звинувачують ледь не у співпраці з німцями…
– Це брехня. Тисячі бійців і підпільників ОУН і УПА загинули в нерівних боях з гітлерівськими загарбниками. Група, до складу якої я входив, в 1941-му прямувала до Києва і була заарештована в Василькові німцями. Нас везли до Львова – на слідство і, швидше за все, розстріл. – Є щось, що ви зберігаєте з часів війни, що особливо дороге вам?
– Залишилася пам’ять. Майже всі мої бойові товариші загинули – хто від рук німців, хто від рук “совітів”. Адже теперішні ветерани УПА – це не учасники бойових дій, а переважно цивільне населення, яке давало притулок і їжу повстанцям, за що й поплатилася багаторічними термінами в таборах. Тепер я один, але зберігаю найдорожче – пам’ять.
– А з радянськими ветеранами які у вас стосунки?
– Ми не відзначаємо 9 травня, оскільки це свято Червоної армії. Але ветерани УПА підтримують прекрасні стосунки з ветеранами ЧА, які підтримують ідею незалежності України. Я навіть входжу в президію Об’єднання ветеранів війни під керівництвом академіка Ігоря Юхновського. https://youtu.be/laN53hcI7GE