Сейчас читаю
Документи, що підлягають нотаріальному посвідченню

Документи, що підлягають нотаріальному посвідченню

Категорія: правова освіта

Діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя країни. Від якості його роботи залежать нормальне функціонування цивільного обороту країни, ефективність охорони й захисту майнових прав та законних інтересів громадян і організацій. Формування ринкової економіки, основу якої складає приватна власність, потребує посилення правового регулювання господарських відносин, а значить, і підвищення ролі нотаріату як регулятора цих відносин. Це, в свою чергу, визначає і завдання нотаріальних органів на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства.

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень.

Отже, можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

Перше завдання — захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, уразі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення несплати чеків. Виконання цього завдання буде ефективним, якщо воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених Законом України «Про нотаріат», який гарантує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій. Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.

Дії,що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов’язані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.

Друге завдання — зміцнення законності і правопорядку. Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат це реалізує. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса чи посадової особи.

З цим же завданням пов’язане і третє — запобігання можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися зацікавлені особи, не відповідає закону, нотаріус відмовить у її вчиненні, запобігши таким способом правопорушенню і можливим негативним наслідкам для цих осіб.

Завдання запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.

 Таким чином, сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.

Чинний Закон «Про нотаріат» зазначає систему нотаріальних органів, до якої входять державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси. Крім того, в населених пунктах, де немає ні державних, ні приватних нотаріусів, деякі нотаріальні дії мають право вчиняти уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування». Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи України, а у випадках, передбачених законом, — дипломатичні представництва України. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про нотаріат» посвідчення заповітів і доручень може вчинятися відповідними посадовими особами. Наприклад, головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями, директорами і головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів, капітанами морських суден, начальниками експедицій та ін. Таке посвідчення прирівнюється до нотаріального посвідчення і має на меті забезпечити в невідкладних життєвих ситуаціях вчинення цих нотаріальних дій.

 Тривалий час очікувалося прийняття нового Закону України «Про нотаріат» , норми якого узгоджувалися би із Земельним кодексом України (далі — ЗК), Сімейним кодексом України (далі — СК), Цивільним кодексом України (далі — ЦК), Господарським кодексом України (далі — ГК). З 1 жовтня 2008 року діє Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», яким було внесено суттєві зміни до попереднього Закону, що є більш досконалим та найбільш відповідає сучасному законодавству.

Нотаріат — це публічно-правовий інститут, покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави шляхом вчинення в межах безспірних правовідносин нотаріальних дій, передбачених цим Законом, і заснований на єдиних принципах, методах і формах організації та здійснення нотаріальної діяльності, а також державного регулювання цієї діяльності.

Законом чітко встановлено, що на нотаріат не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України та цим Законом. Це певною мірою дозволить обмежити втручання в нотаріальну діяльність шляхом прийняття інших законів. Функції нотаріату чітко визначені цим Законом і ніхто не може їх перевищити інакше як Конституція України чи цей Закон.

Нотаріальною діяльністю в Україні визнається незалежна професійна діяльність уповноваженої державою особи, на яку покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності.

Принципами організації і здійснення нотаріальної діяльності є: принцип законності; незалежності та неупередженості нотаріуса; дотримання нотаріальної таємниці; організаційної та економічної самостійності; оплатності нотаріальних дій; повної майнової відповідальності нотаріуса за наслідки своєї діяльності; державного регулювання цієї діяльності та самоврядування нотаріусів.

Нотаріальні органи і посадові особи можуть вчиняти нотаріальні дії, які не викликають спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи господарського суду, а сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законної сили.

Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, в наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.

Серед документів, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню (ст. 209 ЦК України) або прирівнюються до нотаріально посвідчених (відповідно до ст. 40 Закону України «Про нотаріат» та ст. 245,1252 ЦК) можна назвати:

Довіреності. Наприклад: довіреність на укладення правочинів, що потребують нотаріальної форми (ст. 245 ЦК); на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій; довіреність видана у порядку передоручення; а також будь-яка інша довіреність за бажанням особи, яка звернулася до нотаріуса.

Договори. Договори, що мають нотаріальну форму, можна поділити на дві групи: 1) ті, що не підлягають державній реєстрації; 2) ті, що підлягають державній реєстрації.

  До першої групи відносяться:

  — Договір про виділ в натурі частки із нерухомого спільного майна (ст. 364 ЦК);

  — Договір про поділ нерухомого майна, що знаходиться в спільній частковій власності (ст. 367 ЦК);

  — Договір про поділ нерухомого майна, що знаходиться в спільній сумісній власності (ст. 372 ЦК);

  — Договір дарування нерухомого майна (ст. 719 ЦК);

  — Договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує п’ятидесятикратний розмір неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян (ст. 719 ЦК);

  — Договір ренти (ст. 732 ЦК);

  — Договір оренди нерухомості, якщо орендарем є фізична особа (п.п. 9.1.4 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») (крім випадків, коли орендодавець — юридична особа);

  Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи (ст. 799 ЦК);

  Договір позички будівель і інших капітальних споруд строком на рік і більше (ст. 828 ЦК);

  — Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 828 ЦК);

  — Заповіт (ст. 1247 ЦК);

  — Спадковий договір (ст. 1304 ЦК);

  — Договір про зміну черговості отримання спадкоємцями за законом права на спадщину (ст. 1259 ЦК);

  — Угода спадкоємців про зміну розміру частки у спадщині щодо нерухомого майна і транспортних засобів (ст. 1267 ЦК);

  — Договір про створення акціонерного товариства, в якому беруть участь громадяни (ст. 81 ГК, ст. 153 ЦК);

  — Договір на заповнення декларації про доходи фізичних осіб (п. 18.5 ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

  — Договір про перехід права власності на земельні ділянки (ст. 132 Земельного кодексу);

  — Договір про спільну часткову власність на земельні ділянки (ст. 88 Земельного кодексу);

  — Договір про зміну або розірвання договору, якщо основний договір повинен був бути укладений в нотаріальній формі (ст.654ЦК);

  — Договір суборенди, якщо договір оренди підлягав нотаріальному посвідченню (ст. 774 ЦК).

До другої групи договорів, які підлягають державній реєстрації, слід віднести:

  — Договір купівлі-продажу земельної ділянки (ст. 657 ЦК, ст. 128 Земельного кодексу);

  — Договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу (ст. 657 ЦК);

  — Договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (ст. 657 ЦК);

  — Договір міни земельної ділянки (ст. 716 ЦК);

  — Договір міни єдиного майнового комплексу (ст. 716 ЦК);

  — Договір міни житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна (ст. 716 ЦК);

  — Договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти (ст. 732 ЦК);

  — Договір довічного утримання (догляду) (ст. 745 ЦК) — (у разі якщо набувачу передається у власність нерухоме майно);

  — Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на рік і більше (ст. 793

  ЦЮ- — (Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) терміном менше, ніж на рік можна укласти в простій письмовій формі і без державної реєстрації (ст. 793 ЦК);

  — Договір управління нерухомим майном (ст. 1031

  ЦК);

  — Договір застави, якщо предметом застави є нерухоме майно, космічні об’єкти (ст. 577ГКіст. 13 Закону України «Про заставу»);

  — Договір оренди земельної ділянки (ст. 290 ГК).

  Серед документів, які видаються нотаріусами, ще можна назвати різноманітні свідоцтва, вчинення протестів векселів, морські протести, засвідчення справжності підписів на заявах та інші.