27 серпня Львів проведе в останню путь Максима Іжова, Василя Шпіка та Тетяну Кучеряву, які загинули, захищаючи Україну від російських загарбників.

Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради, пише DailyLviv.com.

Розповсюдити

У четвер, 27 серпня, Львів проведе в останню путь захисників Максим Іжова та Василя Шпіка, а також захисницю Тетяну Кучеряву, які пожертвували своїм життям у боротьбі за Україну проти російських загарбників. Міська рада запрошує мешканців Львова та відвідувачів міста приєднатися до церемонії прощання та утриматися від розважальних подій і святкувань у цей важкий час.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Захисників і захисницю поховають на Личаківському цвинтарі, в секторі почесних поховань номер 87 (вулиця Пасічна).

Біографічні довідки

Максим Іжов (04.03.1992 — 11.10.2025) народився в Мукачевому, що розташоване в Закарпатській області.

Я здобував освіту в Мукачівському ліцеї №5, який підпорядковується Мукачівській міській раді Закарпатської області.

Працював у ролі продавця в орендованому підприємстві "Галицький ринок".

За словами близьких, Максим вирізнявся веселою вдачею, енергійністю, добротою та принциповістю. Його захопленням були спортивні танці, в яких він активно брав участь. Він обожнював музику, рибалку та спортивні ігри, зокрема футбол. У своїй вільний час із задоволенням грав у мобільні ігри.

У 2025 році він став на захист своєї країни від агресії російських військ. Воював за територіальну цілісність та незалежність України на Донецькому фронті, будучи частиною 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

У Максима Іжова залишилися дружина, син, друзі та родина.

Василь Шпік (13 січня 1968 – 20 серпня 2026) народився в селі Суховоля, розташованому у Львівській області.

Навчався у Суховільському ліцеї Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Пройшов строкову службу в армії.

Здійснював ремонтні роботи в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55, що підпорядкована Львівській міській раді.

За словами близьких, Василь вирізнявся справедливістю, рішучістю, сильною волею та оптимістичним світоглядом. Він віддано ставився до своєї роботи, захоплювався активним способом життя і мав пристрасть до спорту, зокрема тенісу. У вільний час йому подобалося займатися домашніми справами, дбати про затишок у домі та проводити час на природі, зокрема у пошуках грибів. Для своїх близьких він назавжди залишиться символом надійності, працьовитості та життєлюбства.

У 2023 році він став на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Відстоював територіальну цілісність і суверенітет України на Донеччині, служачи в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Збройних Сил України, а згодом продовжив службу в 143-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ.

Отримав медаль "Ветеран війни".

У Василя Шпіка були близькі люди: дружина, двоє синів, двоє онуків, а також сестри, брат і численна родина.

Тетяна Кучерява (24 лютого 1987 - 26 серпня 2026). Народилася в селищі Шевченкове, розташованому в Харківській області.

Навчалася у Шевченківській середній загальноосвітній школі №2. Згодом здобула вищу освіту в Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут".

Завершила навчання на військовій кафедрі Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". З 2011 року здійснювала службу у збройних силах.

Зі слів рідних, Тетяна була доброю, позитивною, оптимістичною, турботливою та цілеспрямованою людиною. Любила подорожувати й проводити час із сім'єю. Захоплювалася психологією, мала науковий ступінь кандидатки психологічних наук.

Від початку російсько-української війни стала на захист Батьківщини. Опанувала керування танком, прагнучи постійно вдосконалювати свої військові навички. У 2015 році стала першою жінкою-танкісткою в Україні.

У 2016 році обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України "Евакуація 200". Виконувала надзвичайно важливу місію з ексгумації, транспортування та передачі тіл загиблих українських військовослужбовців їхнім родинам. Згодом свій практичний і бойовий досвід передавала курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Отримала визнання у вигляді відомчих нагород від Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

У Тетяни Кучерявої залишилися син, чоловік, мати, сестра і родина.