Михайло Гончар: Потрібні нові методи для атаки на російську нафтову інфраструктуру.

Наступні один-два тижні стануть важливими в плані того, які події відбудуться після відставки уряду та міністра оборони Федорова. Якщо темп, інтенсивність та масштаб уражень залишаться на поточному рівні, це свідчитиме про продовження курсу на військову поразку Росії. Варто зазначити, що ця поразка стосується не лише фронтових ліній, а й, передусім, враження її стратегічних ресурсів — активів, які забезпечують фінансування та постачання для фронту. Таку точку зору висловив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар у спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру "Погляд глибше".

Однак, якщо динаміка затихатиме, це, на його погляд, означатиме, що мали і мають місце якісь певні залаштункові домовленості. "При всіх тих посмішках і рукостисканнях, які ми бачили в Анкарі на саміті НАТО, там цілком могли бути і ненав'язливі пропозиції домовитись з росіянами.

Зі слів експерта, нафтопереробка в Росії впала практично на рівень нульових років, експорт нафтопродуктів замінюється імпортом, але експорт сирої нафти не тільки не зменшився, але став більше.

Експорт нафти з Росії охоплює не лише сиру нафту, а й різноманітні нафтопродукти. Зокрема, до цього списку входять дизельне пальне, бензини, реактивне паливо, вакуумний газоїл, мазути та солярка. Хоча асортимент досить широкий, основним джерелом доходів залишається експорт дизельного пального. Російські нафтопереробні підприємства традиційно виробляють найбільше саме цього виду продукції. Однак нещодавно експорт дизельного пального було заборонено, оскільки Міністерство енергетики Росії та нафтові компанії стурбовані можливим дефіцитом дизелю на внутрішньому ринку, подібно до того, як це сталося з реактивним паливом і бензинами.

У найкращі для РФ часи гроші, які йшли від російського нафтоекспорту, ділились на дві частини - експорт сирої нафти і експорт нафтопродуктів. І от в часи, коли ціни на нафту були низькими, експорт нафтопродуктів у цій загальній статті нафтового експорту був не меншим. Він складав половину, а то й більше доходів, ніж від сирої нафти.

"У контексті високих цін пропорції дещо змінюються, однак цей напрямок залишається надзвичайно важливим джерелом доходів. Варто підкреслити, що йдеться про експорт продукції з доданою вартістю, а не просто сировини. Тому, як би там не було, коли замість отримання доходу доводиться витрачати кошти, це негативно позначається на надходженнях до бюджету для фінансування війни", - підкреслив Михайло Гончар.

Крім того, наразі російські нафтові компанії змушені виділяти значні кошти на відновлення своїх переробних підприємств та пошкоджених об'єктів нафтового транспорту. Відтак, вони звертаються до урядових структур з проханням зменшити податкові ставки, але навряд чи отримають від них підтримку.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" переконаний, що в таких умовах потрібні додаткові зусилля Сил оборони України по нищенню нафтоінфраструктури Росії.

"Необхідність у нових засобах ураження стає дедалі більш актуальною. Це не лише питання збільшення кількості дронів. Потрібні більш потужні системи - такі як крилаті та балістичні ракети, здатні доставити до цілі не 50, 75 чи навіть 100 кг вибухівки, а близько півтони чи навіть тонну. Цікаво, що під час озвучення своїх досягнень міністр Федоров акцентував увагу саме на випробуваннях балістичної ракети. Атаки з використанням малопотужних дронів не здатні завдати серйозних руйнувань чи шкоди важливим об'єктам", - зазначив Михайло Гончар.

Розмова відбулась у рамках проєкту "Підтримка зміцнення стратегічної комунікації як невід'ємної складової розбудови стійкості в Україні" у партнерстві з PractNet, Естонія за підтримки Європейського Союзу