Вчені роз'яснили, яким чином наша Сонячна система може зазнати руйнації.
На думку вчених, Ньютон, аналізуючи рухливі орбіти Юпітера і Сатурна, висловлював припущення, що структура планет може бути непостійною.
Той факт, що Сонячна система зберігає свою нинішню конфігурацію вже мільярди років, ще не означає, що так буде завжди. Як пише IFLScience, нові дослідження вказують на те, що в майбутньому на Сонячну систему чекають ті чи інші дестабілізуючі моменти.
"Відомо, що орбіта Меркурія може стати нестійкою. Імовірність того, що вона покине Сонячну систему протягом наступних 5 мільярдів років, становить приблизно 1 відсоток, і частина моделей показує, що це може призвести до зіткнення найменшої планети з Венерою, Землею або Марсом", - зауважили у матеріалі.
Навіть якщо цього не трапиться, коли Сонце вичерпає своє ядерне паливо і стане червоним гігантом, його обсяги збільшаться настільки, що можуть досягти орбіти Землі, розширившись далеко за межі Венери.
Зовнішня область Сонячної системи, до якої входять основні планети - Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун - вважається надзвичайно стійкою до різноманітних збурень. Дослідники оцінюють цю стійкість на вражаючі 1 мільйон трильйонів років. Протягом цього періоду Сонце пройде етапи трансформації з червоного гіганта до білого карлика, а пізніше стане чорним карликом, - зазначають вчені.
За словами дослідників, перетворення з червоного гіганта на білого карлика не є катастрофічним. Ядро Сонця стиснеться до розмірів Землі, проте стане в 100 тисяч разів важчим та буде світити завдяки теплу, що утворюється під час цього стискання.
Згідно з проведеними дослідженнями, через мільярд років після перетворення Сонця на білий карлик, зовнішня частина нашої Сонячної системи, як ми її уявляємо, перестане існувати.
"Досліджуючи зміни в орбітах Юпітера і Сатурна, Ньютон дійшов висновку, що структура планетарної системи може бути не стійкою. Хоча три століття досліджень у галузі небесної механіки, починаючи з класичних теорій незмінності і закінчуючи сучасними чисельними моделями, відстрочили цей висновок, останні дані свідчать про те, що процеси, які відбуваються в нашій системі, перевищують за тривалістю вік Всесвіту. Наші дослідження відновлюють концепцію розпаду Сонячної системи, повертаючи її в рамки, зрозумілі астрофізикам, та уточнюють причини цього явища: це не випадкові обставини, як-от вплив проходячої зірки, а сам процес вмирання Сонця, яке, відходячи, не лише створює планетну систему, а й порушує її стабільність, викидаючи її елементи в різні напрямки. Нестабільність, яку передбачав Ньютон, виявляється дійсно реальним феноменом, і його помилка полягала лише у неправильному визначенні винуватця." - підсумував автор.
Одночасно нові дослідження продемонстрували, що планети можуть формуватися з хаотичних процесів та наслідків еволюції білого карлика. Нещодавно було зроблено оголошення про першу з таких "планет Фенікс", що обертається навколо білого карлика HS 0209+0832.
"Ми вперше виявили планету другого покоління, що обертається навколо білого карлика. Є ймовірність, що в дуже віддаленому майбутньому подібна планета може сформуватися навколо білого карлика, яким стане наше Сонце," - зазначив Джеймі Вільямс з Уорікського університету, який здійснив це відкриття.
Інші дослідження вчених
Як повідомляв УНІАН, раніше були виявлені початкові ознаки Дев'ятої планети в Сонячній системі. Зокрема, дослідники зафіксували об'єкт, який знаходився на одному зображенні і перемістився на іншу позицію на другому, зробленому через 23 роки.
Також повідомлялось, що вчені вперше виявили планету, яка могла утворитися з речовини загиблої зірки. Відомо, що кол зірка колапсує, перетворюючись на білий карлик, її гравітаційне тяжіння часто втягує елементи з існуючих планет.
Вам також можуть бути цікаві новини:
