Не перевищуючи 80 доларів: аналітик про ціну нафти після свіжих атак на Іран.

Вантажні кораблі в Ормузькій протоці. Червень 2026 року. Джерело: AP.

"Апокаліптичні сценарії не справдилися"

7 липня Сполучені Штати здійснили нові удари по Ірану. У Вашингтоні зазначили, що ці дії стали відповіддю на іранські атаки на торгові судна, які проходили через Ормузьку протоку, а також на порушення режиму припинення вогню. Як ця напружена ситуація на Близькому Сході впливає на сучасні ціни на нафту і які можливі сценарії розвитку подій в цьому контексті?

Ми помітили, що після підписання меморандуму про взаєморозуміння між Іраном і США, ціни на нафту марки Brent знизилися до рівня 70-72 доларів за барель. Це було на рівні приблизно середини лютого 2026 року, тобто до початку збройних конфліктів. Однак після атаки Ірану на судна 7 липня, нафта знову зросла в ціні на 9-10 доларів, досягнувши 80 доларів. Сьогодні вранці ціна знову впала до 76,56 доларів. Подібні коливання цін характерні для всього періоду війни. На початку багато хто прогнозував, що вартість нафти може перевищити 150 або навіть 200 доларів, але ці катастрофічні прогнози не справдилися. Ринок почав адаптуватися до блокування Ормузької протоки, і з'явилися нові альтернативні маршрути постачання нафти. Деякі країни, такі як США, збільшили видобуток та виробництво.

Є надія, що ціна на нафту Brent залишиться нижче позначки в 80 доларів.

Отже, відновлення бойових дій на Близькому Сході поки що не викликало суттєвого підвищення цін на нафту? Які фактори цьому сприяють?

Тому що ринок вже звик до того, що відбувається. Навіть те, що судна були атаковані, це поки що повністю не зупинило перевезення через протоку. Човни продовжують рух. І поки хоча б якась активність там зберігається, доти можна очікувати, що нафта не буде стрибати так високо, як у березні. І повторюсь, було знайдено багато альтернативних варіантів і учасники ринку вже адаптувалися до того, що відбувається. Тому, навіть попри заяви Трампа про те, що договір вже недійсний, можна сподіватися, що нафта Brent не підніматиметься вище 80 доларів. А російська Urals... Я нагадаю, що в російському бюджеті на 2026 рік закладена ціна 59 доларів. Тобто, якщо їхня Urals нижча за цей рівень, то це вже хороші новини для нас, бо Росія недоотримує у свій бюджет.

"Меморандум про співпрацю став свідченням відступу США перед Іраном."

Для України Близький Схід важливий не тільки тим, що ситуація там впливає на нафту і, відповідно, на можливість Росії заробляти більше, а й тим, що частина озброєння спрямовується на саме туди. Які подальші сценарії розвитку подій там можливі і кому взагалі зараз належить влада в Ірані, хто ухвалює рішення?

Без сумніву, в Ірані влада в даний час переважно зосереджена у руках Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), який фактично взяв її під контроль, відібравши у духовної влади, що належала попередньому аятолі Хаменеї. Нинішній аятола... По-перше, його не бачили з моменту вбивства його батька. Кажуть, що його здоров'я залишає бажати кращого. Якщо він дійсно живий і вважається новим аятолою, ймовірно, він є лише маріонеткою, що діє під контролем інших сил. Фактично, реальна влада в Ірані належить саме військовим елементам ісламської революції, які діють на свій розсуд. Наприклад, недавні напади на судна в Ормузькій протоці. Це явно не входило в плани політичного керівництва країни, але радикальні групи вважають, що Іран вже зазнав значних втрат у цій війні, тому має продовжувати до останнього, отримуючи максимальну вигоду. Адже, відверто кажучи, меморандум про взаємопорозуміння виглядає як капітуляція США перед Іраном, враховуючи умови, викладені в документі. Проте Іран прагне ще більшого: він хоче отримувати оплату за проходження суден через протоку і зберегти свою ядерну програму. Тому й відбуваються події, подібні до тих, що сталися 7 липня.

Якщо розглянути можливі наслідки та сценарії розвитку подій, то з економічної точки зору жодна зі сторін — ані Іран, ані США — не зацікавлена у продовженні конфлікту. Іран прагне легально продавати свою нафту та отримувати значний прибуток, адже є одним з ключових виробників нафти у світі. Сполученим Штатам, в свою чергу, це також не вигідно, оскільки у них є свої стратегічні інтереси. Наприклад, Дональд Трамп зацікавлений у досягненні успіху на проміжних виборах до Конгресу у листопаді поточного року. Для цього необхідно знизити ціни на паливо всередині країни, оскільки вартість бензину суттєво впливає на внутрішню політику США. Поки ціни на нафту залишаються високими, бензин у США також коштує дорого, що може негативно позначитися на рейтингах Трампа та його партії під час виборів. Проте, варто зазначити, що у роздумах КВІР визначальним чинником є не лише економіка, а й революційна ідеологія. Вони прагнуть продемонструвати світові, що Іран є відчайдушною та потужною силою, готовою на все заради досягнення своїх цілей.

Олександр Чупак. Зображення: facebook/o.chupak

"Інтереси Російської Федерації мають певні суперечності."

Яка теперішня міра підтримки Росії для Ірану? І якщо цей союз вдасться порушити, які можуть бути можливі сценарії розвитку подій?

Останнім часом ми рідше чуємо про підтримку Росії. Хоча раніше були згадки про те, що Росія обмінюється розвідданими з Іраном, це відбувалося кілька місяців тому. Я вважаю, що ця динаміка триває, але явної співпраці між країнами не спостерігається. Наприклад, немає свідчень того, що Росія активно постачає зброю. Проте інтереси Росії в цьому регіоні безперечно є, хоча вони виглядають суперечливими. З одного боку, Росія потребує сильної Ірану, адже це відволікає увагу США і забезпечує можливість отримувати озброєння. З іншого боку, Росії вигідно, щоб зберігалася ситуація з блокуванням проток і високими цінами на нафту, адже це приносить їй значні доходи. Тобто, з одного боку, їм потрібно, щоб Іран залишався сильним, але з іншого - війна повинна тривати для отримання вигоди. Проте, якщо конфлікт продовжиться, Іран, безумовно, постраждає від атак США та Ізраїлю, що призведе до його ослаблення. Таким чином, позиція Росії виглядає досить неоднозначною.

"Коли Сполучені Штати втрачають інтерес до нас, то в нас розв'язуються руки"

Це питання, безумовно, має двосторонній характер для нас. З одного боку, ми стикаємося з нестачею озброєння, зокрема ракет для системи Patriot та інших видів зброї. Проте, з іншого боку, коли Сполучені Штати втрачають інтерес до нашої ситуації, нам надається більше свободи дій. Ми можемо зосередитися на тому, що нам вдається найкраще — знищенні цілей на території Росії. І жоден із наших союзників не зможе заперечити нашій діяльності в цьому напрямку. Це, в свою чергу, призводить до серйозної паливної кризи в Росії, яка може стати вирішальним чинником у сучасному конфлікті між Росією та Україною.