Нова Україна: хто формує її зсередини

Прапор України перед будівлею Верховної Ради України

Сьогодні це питання набуло особливої актуальності. Україні необхідні фахівці, які можуть ефективно працювати в умовах війни, займатися відновленням країни та готувати її до вступу в Європейський Союз. У цьому контексті держава змагається за ці кадри не лише з бізнесом, але й з громадським сектором, міжнародними організаціями та закордонними ринками праці.

26 жовтня Верховна Рада ухвалила в цілому закон про відновлення конкурсів на державну службу (законопроєкт № 13478-1). Що це означає? Що конкурси на посади категорії "А" можна буде оголошувати одразу, на посади "Б" -- через місяць, на посади "В" та в органах місцевого самоврядування -- через два. Ми не просто повертаємо конкурсний відбір, а й змінюємо процедуру: усі вакансії державної служби будуть в одному місці -- у Дії. (Більше про основні зміни -- тут)

Це також важливий крок у виконанні Ukraine Plan та наших зобов'язань у межах реформи державного управління, від яких залежить подальше отримання Україною необхідної фінансової підтримки -- 137 млн євро. Але для нас це передусім не формальне виконання міжнародних зобов'язань, а зміна, яка потрібна самій українській державі.

У період масштабного конфлікту Україна була вимушена впровадити спрощену систему призначення на державні посади. Це рішення дало можливість державним установам функціонувати в екстремальних умовах. Тепер ми відновлюємо відкритий і конкурентний доступ до державної служби. Однак я хотів би, щоб ми не розглядали це лише як повернення до попередніх процедур.

Набагато більш актуальним є питання: якою повинна бути державна служба, щоб привабити талановитих професіоналів, а також утримати тих, хто вже працює в цій сфері, заохочуючи їх до подальшого розвитку?

Ми зазвичай говоримо про державну службу, акцентуючи увагу на концепції служіння. Це дійсно має велике значення. Працювати на благо держави означає приймати відповідальність за рішення, які впливають на долі мільйонів. Однак, можливо, в сучасному контексті цього вже недостатньо, адже така дискусія часто ігнорує особистість людини.

На мою думку, державна служба має стати місцем, куди людина приходить не лише тому, що хоче щось віддати державі, а й тому, що тут вона може реалізувати власні професійні амбіції, зростати, отримувати складні завдання, впливати на зміни і бачити результат своєї роботи. Це має бути взаємодія. І це стосується не лише тих, хто сьогодні думає про державну службу, а й людей, які вже працюють у системі. Вони так само мають бачити тут можливості для професійного розвитку, кар'єрного зростання і реалізації власних амбіцій.

Людина задумується: що я можу принести своїй країні? А країна, в свою чергу, повинна бути готовою задати питання: що ми можемо дати цій людині, щоб її знання, таланти та амбіції змогли реалізуватися саме тут? Особливо актуально це сьогодні, коли численні українці здобули досвід у бізнесі, громадських організаціях, міжнародних структурах, армії, волонтерстві, місцевому самоврядуванні або за кордоном. Державі варто навчитися конкурувати за таких людей, а також створювати сприятливі умови для тих, хто вже працює у системі, щоб вони прагнули залишатися, розвиватися та брати на себе більшу відповідальність.

Саме тому відновлення конкурсів важливе не тільки для системи державного управління, а й для людини, яка ніколи раніше не уявляла себе державним службовцем. Відкритий конкурс означає просту річ: у тебе має бути можливість спробувати, а для тих, хто вже працює на державній службі, конкурси мають відкривати можливості професійного і кар'єрного руху всередині системи.

Ми повертаємося до відкритого та конкурентного процесу прийому на державну службу, водночас вдосконалюючи модель відбору. Наша мета — зробити правила зрозумілими, процедури прозорими, а систему оцінювання такою, що насправді здатна виявити кваліфікованих спеціалістів. Це надзвичайно важливо. Адже конкурс не повинен стати бюрократичним бар'єром для тих, хто прагне служити державі — він має слугувати шляхом до неї. Але просто відкрити цей шлях недостатньо...

Було б неправильно стверджувати, що відновлення конкурсів зможе вирішити всі питання, що стосуються державної служби. Ми усвідомлюємо її недоліки. Тому ми також працюємо над змінами в самій системі.

Мені близька ідея, що ефективна та підзвітна держава — це не щось недосяжне чи абстрактне. Особливо в цей час, адже Україна майбутніх десятиліть формується вже сьогодні. Вона в наших рішеннях, які ми приймаємо зараз. У правилах, які ми встановлюємо. У тому, кого ми залучаємо до процесу ухвалення рішень. І, напевно, один із ключових зрушень, які нам необхідні, — це усвідомлення: ця країна формується завдяки мені, моїм виборам, моїй професії та моїй відповідальності.

Саме тому я хочу, щоб на державну службу дивилися не тільки як на особливий вид служіння. Я хочу, щоб на неї дивилися як на одне з місць, де можна реалізувати себе через створення своєї країни. Ми маємо чітко заявити: державі сьогодні потрібні люди -- амбітні, свідомі. І вони потрібні більше ніж коли-небудь. Ті, кому недостатньо просто спостерігати за змінами -- ті, хто хоче їх робити. І завдання держави -- не вимагати від цих людей жертовності за право працювати на неї. Тут завдання -- створити чесні правила входу, прозорі та зрозумілі можливості для карʼєрного зростання і розвитку, справедливу винагороду і простір для професійної реалізації.

Відновлення конкурсного відбору відкриває перед людьми можливості для вступу на державну службу. Однак подальше завдання є ще складнішим: необхідно заохотити професіоналів прагнути перейти через ці двері, а також створити умови, щоб ті, хто вже працює в державних структурах, бажали залишитися та розвиватися в цій сфері.

Попереду нас чекає ще чимало завдань. Для НАДС це означає модернізацію системи оплати праці, професійний розвиток державних службовців, вдосконалення HR-процесів та цифрових інструментів, а також підвищення спроможності державних органів у співпраці з громадянами. Усе це має бути спрямоване не лише на залучення нових спеціалістів, але й на підтримку тих, хто вже працює в державній службі, аби вони мали можливість для розвитку, кар'єрного зростання та реалізації своїх професійних амбіцій у рамках державних структур.

Проте, якщо ми прагнемо створити країну, в якій хотілося б жити, нам слід розпочати з одного ключового запитання:

Хто займається її створенням?

Моя відповідь -- люди. І наше завдання в НАДС -- зробити так, щоб найкращі з них бачили для себе місце в українській державній службі.