Військового, що страждає на подагру та глаукому, який брав участь в АТО, визнали придатним до служби в ТЦК після успішного оскарження рішення військово-лікарської комісії в суді - sud.ua.
Тернопільський окружний адміністративний суд розглянув справу, в якій військовослужбовець звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України з вимогою переглянути рішення про відсутність причинного зв'язку між його захворюваннями та виконанням службових обов'язків по захисту країни.
Чоловік, котрий брав участь у бойових діях під час АТО, стверджував, що комісія не провела ретельного аналізу медичних записів, які підтверджували розвиток та загострення його захворювань під час служби у війську.
Суть питання.
Судом було встановлено, що позивач виконує обов'язки військової служби у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій, що засвідчується відповідним документом.
У липні 2025 року солдата відправили на медичний огляд до Гарнізонної військово-лікарської комісії №4, що функціонує при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.
За результатами обстеження та вивчення наданих медичних документів 6 серпня 2025 року ВЛК видала довідку, в якій зафіксувала низку захворювань.
Зокрема, у військовослужбовця виявили гіпертонічну хворобу II ступеня, 3 рівня з підвищеним кардіоваскулярним ризиком, гіпертрофію лівого шлуночка, а також серцеву недостатність I стадії, II функціонального класу.
Також діагностували подагру та хронічний подагричний артрит у стадії нестабільної ремісії, що переважно вражає колінні та гомілковостопні суглоби, а також дрібні суглоби рук і ніг, у поєднанні з остеоартрозом, який супроводжується частими загостреннями.
Серед інших медичних діагнозів були вказані аліментарне ожиріння II ступеня, хронічний гастродуоденіт, хронічний панкреатит, а також хронічний некалькульозний холецистит, що перебуває в стадії нестійкої ремісії, без порушень функцій органів травлення.
Крім того, ВЛК виявила наявність поширеного остеохондрозу в шийній, грудній та поперековій ділянках хребта, ускладненого протрузіями міжхребцевих дисків, а також больовими і м'язово-тонічними синдромами, що призвело до помірного зниження функцій хребта. У документі також зазначалася хронічна вертеброгенна лівобічна люмбоішіалгія з легким порушенням функції, а також деформуючий двобічний гонартроз II стадії, що супроводжується болем і помірним обмеженням функцій обох нижніх кінцівок.
Серед офтальмологічних захворювань були відкритокутова глаукома обох очей, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей та синдром сухого ока.
Попри встановлені захворювання, на підставі статей 39б, 60б, 61б, 64б, 28б, 13в, 23в, 52в та 54в графи II Розкладу хвороб військовослужбовця визнали придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та охорони.
Одночасно, об'єктом наступного оскарження виявився не сам факт придатності до військової служби, а причинний зв'язок, який був встановлений Військово-лікарською комісією щодо діагностованих недуг.
3 січня 2026 року військовослужбовець подав звернення до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. У своєму запиті він просив переглянути висновок гарнізонної військово-лікарської комісії, виданий 6 серпня 2025 року, та змінити формулювання причинного зв'язку його захворювань на "Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини".
Чоловік стверджував, що наявні захворювання виникли не після завершення його участі в антитерористичній операції та операції Об'єднаних сил, а саме під час участі в цих заходах. Надалі, за його словами, хвороби прогресували внаслідок погіршення стану здоров'я та виконання військових наказів у період повномасштабного вторгнення.
На підтвердження своїх доводів позивач посилався, зокрема, на медичну документацію ще за 2015 рік.
Так, відповідно до виписного епікризу Військово-медичного центру Західного регіону від 24 травня 2015 року, у військовослужбовця вже тоді була виявлена гіпертонічна хвороба I ступеня.
Позивач повідомив, що під час своєї активної участі в антитерористичній операції, а також в забезпеченні її виконання і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, його здоров'я стало погіршуватися, а хвороба почала прогресувати.
На його думку, ці фактори та відповідні медичні документи мали важливе значення для коректного встановлення причинного зв'язку між захворюваннями та захистом Батьківщини.
Проте, 3 лютого 2026 року Центральна військово-лікарська комісія прийняла рішення, в якому відмовила у задоволенні поданої скарги.
Комісія зазначила, що на підставі поданих документів не встановлено підстав для перегляду, скасування або зміни попередньої постанови щодо причинного зв'язку діагностованих захворювань.
Отже, Центральна ВЛК вирішила зберегти формулювання "Захворювання, ТАК, пов'язані із проходженням військової служби", відмовившись змінювати його на вислів, що акцентує на зв'язку захворювань із захистом Батьківщини.
Військовий оспорив це рішення та подав позов до адміністративного суду.
У своєму позові він вимагав визнати неправомірною та анулювати постанову Центральної військово-лікарської комісії, прийняту 3 лютого 2026 року, яка відмовила у перегляді причинного зв'язку його захворювань. Крім того, він просив зобов'язати комісію повторно розглянути його скаргу та видати нову постанову, враховуючи Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, а також висновки суду.
Позивач наголошував, що Центральна ВЛК фактично обмежилася констатацією правильності попереднього висновку, не пояснивши, яким чином дійшла такого рішення та чому не врахувала доводи про виникнення і розвиток захворювань під час бойових дій.
Він вважає, що комісія не провела достатньо глибокого аналізу медичних документів і виписок, які були надані разом із скаргою від 3 січня 2026 року, а також не звернула уваги на додаткові матеріали, що були надані за запитом у листі від 27 січня 2026 року.
Військовий службовець вірив, що лише всебічний аналіз усіх документів може забезпечити справедливе вирішення питання, що стосується причинного зв'язку між захворюваннями та дотриманням його прав, які гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх родин".
Справу розглядали за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Центральна ВЛК отримала ухвалу про відкриття провадження 9 березня 2026 року, однак у встановлений судом строк відзиву на позов не подала.
Судова позиція та підсумки рішення.
Розглядаючи деталі справи № 500/1179/26, Тернопільський окружний адміністративний суд акцентував увагу на юридичних аспектах регулювання військово-лікарської експертизи, а також на процедурах оскарження рішень ВЛК.
Суд звернувся до частини другої статті 19 Конституції України, яка встановлює, що державні органи та їхні представники повинні виконувати свої обов’язки виключно на основі, у межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законодавством України.
Також суд урахував положення статті 65 Конституції України, Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров'я, яка визначає завдання військово-лікарської експертизи.
Зокрема, військово-лікарська експертиза здійснюється не лише для визначення ступеня придатності особи до військової служби, а й для встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм і контузій із військовою службою.
Процедура проведення даної експертизи регламентується Положенням №402.
Відповідно до цього Положення військово-лікарські комісії приймають постанови за результатами медичного огляду та встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв.
Центральна військово-лікарська комісія виконує функції головного органу, відповідального за проведення військово-медичної експертизи в Збройних Силах України.
Її повноваження включають в себе перевірку роботи підпорядкованих військово-лікарських комісій, запит документів, що стосуються причин виникнення захворювань і отриманих травм, а також отримання додаткової інформації від військових підрозділів і медичних установ. Крім того, вона має право переглядати, затверджувати, скасовувати та контролювати рішення інших військово-лікарських комісій.
Суд зазначив, що постанови ВЛК регіонів можуть бути оскаржені до Центральної ВЛК або в судовому порядку.
Одночасно зі скаргами на рішення позаштатних госпітальних і гарнізонних військово-лікарських комісій, відповідні штатні комісії займаються їх розглядом. У випадку наявності достатніх підстав, штатна ВЛК має можливість переглянути оскаржене рішення або ухвалити рішення про організацію повторного або контрольного медичного обстеження.
Окрему увагу суд приділив положенням глави 21 розділу II Положення №402, яка регулює встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв із військовою службою.
Зокрема, у пункті 21.5 Регламенту №402 зазначається формулювання "Захворювання, ТАК, що має зв'язок із обороною Батьківщини".
Згідно з наведеними судовими положеннями, дане формулювання використовується в разі, якщо хвороба виникла під час служби у військових частинах та установах, що належать до діючої армії. Крім того, якщо захворювання, яке розвивалося раніше, під час служби стало настільки серйозним, що обмежує або призводить до тимчасової чи постійної непридатності для військової служби, то також застосовується це визначення.
Відповідна постанова приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях за обставин, передбачених Положенням №402.
Також, дане формулювання може бути актуальним для хронічних повільно прогресуючих хвороб, якщо є наявні медичні документи, що були видані протягом перших десяти років після виходу військовослужбовця з активної служби, або пізніше, якщо ці документи містять інформацію, яка дозволяє віднести або підтвердити початок захворювання до періоду служби в армії.
Одночасно, Положення №402 містить формулювання "Захворювання, яке не пов'язане з проходженням військової служби". Це визначення використовується, зокрема, у випадках, коли захворювання виникло до призову або вступу на службу, а також коли сама служба не вплинула на існуючу хворобу та не змінила придатність до служби.
Отже, нормативне регулювання передбачає різні підходи до встановлення причинного зв'язку захворювань залежно від обставин їх виникнення, розвитку та впливу військової служби.
У зв'язку з обставинами даної справи судом було встановлено, що військовослужбовець подав запит до Центральної військово-лікарської комісії з метою перегляду раніше ухваленого висновку та підтвердження зв'язку його захворювань із виконанням обов'язків по захисту Вітчизни.
Однак, вивчивши протокол засідання Центральної ВЛК, яке відбулося 3 лютого 2026 року під номером 2026-0203-0856-5423-7, суд зробив висновок, що комісія не розглянула доводи скарги в їхній суті.
Замість аналізу обставин і поданих документів Центральна ВЛК лише констатувала правильність попереднього формулювання "Захворювання, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби".
У даній постанові не було надано пояснень, яким способом комісія прийшла до такого рішення.
Суд також визначив, що Центральна військово-лікарська комісія не провела повного аналізу всіх документів, які військовослужбовець подав разом зі своєю скаргою від 3 січня 2026 року, включаючи додаткові матеріали, надані за запитом від 27 січня 2026 року.
Комісія фактично відмовила позивачу у повторному розгляді рішення стосовно зв'язку між захворюваннями, визнала його скаргу безпідставною, проте не надала жодних пояснень, які б спростовували наведені в ній доводи.
Суд зазначив, що згідно з пунктом 3.4 Положення №402, у випадку визнання скарги обґрунтованою, штатна ВЛК зобов'язана розглянути оскаржуване рішення або ухвалити рішення про проведення повторного чи контрольного медичного огляду.
Водночас із протоколу Центральної ВЛК неможливо встановити, чи перевіряла вона дотримання всіх умов і критеріїв, передбачених Положенням №402, під час проведення медичного огляду позивача.
Комісія також не надала пояснень щодо відхилення аргументів військового стосовно причин виникнення та прогресу його захворювань, які виникли під час участі у бойових операціях.
У даних умовах суд прийшов до висновку, що спірна постанова не відповідає вимозі обґрунтованості, визначеній у пункті 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Одночасно суд підкреслив свої повноваження та їх межі під час аналізу суперечок, пов'язаних із рішеннями військово-лікарських комісій.
Згадуючи правові висновки, викладені Верховним Судом у рішеннях від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 та від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, суд підкреслив, що аналіз медичного діагнозу щодо його відповідності статтям Розкладу хвороб виходить за рамки компетенції адміністративного суду.
Визначення наявності або відсутності захворювань, а також придатності чи непридатності особи до військової служби за результатами медичного обстеження належить до дискреційних повноважень ВЛК.
Тому адміністративний суд не може підміняти військово-лікарську комісію та самостійно вирішувати питання, що належать до її компетенції.
Однак це не позбавляє суд права перевіряти законність рішень ВЛК, зокрема дотримання встановленої процедури їх прийняття, належність розгляду скарг та обґрунтованість ухвалених постанов.
Суд зазначив, що саме Центральна військово-лікарська комісія має право перевіряти коректність визначення регіональними військово-лікарськими комісіями причинного зв'язку захворювань на основі медичних показників.
Військовослужбовець, що дотримався визначеного порядку оскарження рішення ВЛК, має право на отримання детальної відповіді на свою скаргу, в якій буде проведено всебічний аналіз усіх поданих аргументів і причин.
На переконання суду, за відсутності такого аналізу передбачений Положенням №402 механізм оскарження постанов військово-лікарських комісій фактично втрачає своє призначення та не забезпечує належного захисту прав осіб, які проходять військово-лікарську експертизу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення покладається на відповідача.
Враховуючи наявні обставини, суд прийшов до висновку, що існують підстави для задоволення поданого позову.
9 вересня 2026 року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке повністю підтримало позов військового.
Суд ухвалив рішення визнати незаконною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, датовану 3 лютого 2026 року, щодо відмови в перегляді причинно-наслідкового зв'язку захворювань, зазначених у довідці гарнізонної військово-лікарської комісії від 6 серпня 2025 року.
Суд також зобов'язав Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути скаргу військовослужбовця, подану 3 січня 2026 року, та ухвалити нову рішення, враховуючи Положення №402 і правові висновки, наведенні в обґрунтувальній частині судового вердикту.
Суд не встановлював самостійно зв'язок між захворюваннями позивача та його участю в захисті Батьківщини, а також не вносив змін у висновок стосовно його придатності до військової служби. Основним питанням, що розглядалося в суді, була законність відмови Центральної ВЛК у перегляді причинного зв'язку захворювань. Рішенням суду була скасована ця відмова, а також покладено на комісію обов'язок повторно розглянути скаргу та ухвалити аргументоване рішення.
