Чи може Україні загрожувати криза з паливом і які фактори впливають на вартість бензину: швидкий огляд з Сергієм Куюном.

Як функціонує ринок нафтопродуктів в Україні та які причини коливань цін на літр бензину - в експрес-інтерв'ю для РБК-Україна пояснив Сергій Куюн, директор "Консалтингової групи А-95".

Які ключові чинники в даний час визначають вартість бензину та дизельного пального в Україні?

Протягом багатьох років основні чинники залишаються незмінними. Перший з них – зовнішній. Наша країна є імпортером нафтопродуктів, які постачаються до нас з практично всіх куточків світу. На піку 2023 року, здавалося, що пальне представлено у нас з понад 25 різних країн. Відповідно, закупівлі здійснюються за світовими цінами. Це ключовий фактор.

Другим важливим чинником є валюта. Оскільки паливо є імпортованим товаром, курс валют має прямий вплив на його вартість в гривнях.

Іноді включаються інші фактори, внутрішні, як то попит, зміни в оподаткуванні тощо. Але це локальні випадки. Наприклад, сезонність. Традиційно навесні питаюсь, що буде з цінами, бо, мовляв, посівна?

Якщо здійснити дослідження змін цін на паливо в весняний або осінній період, можна помітити, що зростання і зниження цін відбуваються в приблизно рівних частках. Проте внутрішні ціни завжди мали зв'язок із тенденціями на міжнародному ринку.

Вартість визначається глобальними тенденціями (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

- Які зміни відбулися на українському ринку пального протягом останнього року, враховуючи імпорт, логістичні аспекти та обсяги запасів?

Загалом, ринок зазнав кардинальних змін з 2022 року. Що стосується джерел постачання, ситуація змінилася на 180 градусів: замість домінування Росії та Білорусі, на перший план вийшли постачання з європейських країн, які забезпечують паливо для України з різних куточків світу. Серед постачальників можна зустріти навіть екзотичні варіанти, такі як США, де мережа UPG займається продажем дизельного пального. Протягом останніх трьох років Україна отримувала постачання з Кувейту, Саудівської Аравії, Канади та скандинавських країн. Отже, перше і найважливіше, що змінилося, — це географічна карта постачань.

Друге, логістика. Якщо раніше ми все отримували залізницею з тієї ж Росії і Білорусі, то пальне їде водою, бензовозами, залізницю. Так, залізниця залишається найбільшою, але це не 100%, як було 2021-го року, а близько 40%.

У 2022 році частка постачань автомобільного транспорту та бензовозів сягала більш ніж 50%, тоді як раніше їх імпорт взагалі не здійснювався.

Протягом останніх трьох років нова система постачання зазнала значних змін. Зокрема, відбулася чітка диференціація основних постачальників. Якщо в 2022-2023 роках закупівлі здійснювалися практично в будь-якому місці через дефіцит і високі ціни, що робило такі угоди економічно доцільними, то з часом, коли ринок почав наповнюватися пальним і навіть виник профіцит, виживати почали лише найсильніші гравці.

Найбільшу конкурентоспроможність на ринку пального має той постачальник, який розташований найближче. Логістика відіграє вирішальну роль. У 2024 році відбулася чітка структуризація постачальників: наразі бензин надходить вже не від 20 країн, а фактично лише з чотирьох – Румунії, Польщі, Литви та в обмежених обсягах з Німеччини.

Щодо дизельного пального ситуація аналогічна. Основними постачальниками залишаються Польща та Румунія, також частина імпортується зі Словаччини, а значна кількість надходить з Півдня, зокрема з Греції та Туреччини.

Тобто ціни закупівельні ціни позбулись спекулятивної складової, а кількість постачальників скоротилася до мінімуму.

Логістична система також зазнала значних змін. З початку 2022 року обсяги залізничних перевезень суттєво зросли. Це стало можливим завдяки покращенню інфраструктури на кордоні, зокрема, створенню пунктів для переливу пального з європейських цистерн в українські. Було збільшено потужності, сформовано парк вагонів, до якого увійшли як європейські, так і українські цистерни, а також налагоджено співпрацю залізничників з різних країн.

І тому цей більш дешевий та продуктивний транспорт повернув собі втрачені позиції в імпорті пального. Одночасно втратили свою вагу бензовози, перевезення якими найбільш дороге.

Саме такою була характеристика останнього року.

Яка у нас ситуація з наявністю запасів?

Ситуація є вельми практичною: ніхто нічого не накопичує. Уся продукція перебуває в русі, оскільки противник контролює нафтові склади.

Відсутність запасів не призводить до трагедії. Наразі існує така транспортна система та інфраструктура, що ринок здатний доставити будь-яку кількість пального в найкоротші терміни. Можна з упевненістю стверджувати, що наявних транспортних можливостей вистачить для забезпечення постачання вдвічі більших обсягів, ніж ті, які ми споживаємо наразі.

Яким чином глобальні тенденції на ринку нафтопродуктів позначаються на вартості пального в Україні?

- Вона впливає безпосередньо, бо по таким цінам ми купуватимемо пальне. Але якщо ми говоримо про прогнози, то це абсолютна невдячна справа і думаю не сильно помилюсь, якщо скажу, що протягом останніх трьох років всі прогнозисти прогоріли.

Особливо запам'яталося, як перед введенням європейського ембарго на імпорт нафти і нафтопродуктів з Росії багато експертів прогнозували катастрофічний сценарій та різкий підйом цін. Але насправді? Ціни не тільки не підвищилися, а навпаки, знизилися, оскільки багато хто підготувався заздалегідь і завіз значні обсяги пального, що в результаті призвело до падіння ринків.

Таких прикрих для прогнозистів ситуацій було насправді багато. Ціноутворення на енергоносії дуже складне, бо впливаю економічні, політичні і навіть природні фактори, передбачити які всі разом неможливо.

Прогнозування світового ринку є складним завданням (Фото: Getty Images)

Яким чином курс долара впливає на формування цін на пальне?

Відзначу, що кожна гривня в обмінному курсі долара приблизно відповідає 80 копійкам у вартості бензину або дизельного пального.

Світовий ринок нафти та нафтопродуктів функціонує в доларах США. Водночас в Україні акцизний збір на паливо визначається в євро. Таким чином, курс євро також має певний вплив на ціни, хоча і не настільки значний.

Курс долара має значний вплив на вартість товарів (Фото: Getty Images)

Чи існує загроза паливної кризи або нестачі влітку 2025 року?

Це абсолютно неможливо. Це, напевно, одне з небагатьох тверджень, щодо яких можна бути цілковито впевненим.

Завдяки розвинутої транспортній інфраструктурі, ми маємо можливість доставляти паливо у двічі більших обсягах, ніж це необхідно. Кількість бензовозів зросла в чотири рази з 2021 року, що складає тисячі одиниць техніки. Логістика залізничних перевезень відпрацьована до дрібниць. Транскордонна інфраструктура вражає своєю потужністю і складністю. Усе функціонує бездоганно.

Виникли нові канали постачання. Що стало причиною кризи 2022 року? Частково це зумовлено невизначеністю, куди спрямовувати свої зусилля в Європі. Лише ОККО, напевно, зробив спроби купувати на Заході, тоді як більшість підприємств традиційно орієнтувалися на Схід і Північ - Росію та Білорусь.

Також варто зазначити, що в Європі ти не можеш просто прийти на нафтопереробний завод або до трейдера і запитати: "Дайте мені паливо". По-перше, ніхто не буде готовий до твоєї появи. По-друге, існує безліч перевірок. Це включає банківські та корпоративні комплаєнси. Весь процес є досить складним і займає чимало часу.

Сьогодні це все вже зроблено. У будь-який час ти можеш збільшити обсяг свого замовлення і досить оперативно його отримати.

Які очікування щодо вартості бензину та дизельного пального до завершення літа чи року?

Прогнозування є справою надзвичайно ризикованою. Все змінюється стрімко. Завтра Трамп може прокинутися не в дусі, і ціни знову підскочать.

Якщо говорити глобально, немає ознак того, що нафта буде дорожчати. Сировини та пального дуже багато. В Європі, наприклад, дуже багато бензину, його перевиробництво, ціни на нього падають. Нафтопереробні заводи зачиняються через це.

Я думаю, що найближчі місяці мають бути досить стабільними, без злетів та падінь.

Чи здатні нові атаки на інфраструктуру вплинути на постачання пального?

Ні. На відміну від енергетичної інфраструктури, яка містить великі центри (такі як ТЕС чи ГЕС) і, відповідно, є піддана ризикам, система постачання нафтопродуктів є максимально децентралізованою. Раніше основними вузлами були нафтопереробні заводи та великі нафтобази, але сьогодні їх вже не існує. Це той підхід, який також слід впровадити в енергетичному секторі.