Діти, які не мали можливості гратися з батьками, несуть у своє доросле життя п’ять негативних звичок.

Ігра є не лише способом веселитися, а й ключовим елементом емоційного та нейрологічного зростання дитини.

Діти, що виховуються батьками, які надмірно зайняті та серйозні, щоб знаходити час для гри та розваг, часто стикаються з проблемами в емоційному та неврологічному розвитку.

Для подолання труднощів, багато дітей формують негативні звички, які можуть супроводжувати їх у зрілому віці, зазначає Your Tango. Безумовно, виховання не повинно зводитися лише до розваг і ігор, але також не варто повністю виключати ці елементи, адже гра є ключовим аспектом у розвитку дитини.

Можна виділити щонайменше п’ять звичок, які діти несуть у своє доросле життя, якщо їхні батьки не брали участі у спільних іграх.

Відсутність інтересу

Гра пов'язана з усіма видами дитячого розвитку, включаючи навіть розвиток мозку. Згідно з Childcare.gov, "діти вчаться мислити творчо, використовуючи уяву та вдаючи, розвивають навички критичного мислення через вирішення проблем, дізнаються про причинно-наслідкові зв'язки та зміцнюють навички пам'яті".

Це свідчить про те, що заохочення дітей до гри та розваг стимулює їхню допитливість. Саме допитливість є фундаментом для розвитку знань та інтелекту.

Коли батьки активно не підтримують розвиток цікавості через гру, діти стають байдужими, і ця відсутність цікавості супроводжуватиме їх і в дорослому житті.

Сумніви у власних здібностях

Ігри з дитиною сприяють розвитку її самооцінки. Коли малюки самостійно збирають пазли або вигадують унікальні правила для своїх ігор, вони відчувають успіх і впевненість у своїх силах.

Доцентка Університету штату Юта Крістіна Пей зазначила: "Займаючись дослідженнями та подоланням труднощів, студенти отримують нові знання і вміння, що зміцнюють їхню впевненість та формують стійкість — і те, і інше є важливими для успішного подолання майбутніх життєвих викликів".

Без спільної гри з батьками діти не вчаться пишатися собою та своїми досягненнями, що може призвести до сумнівів у власних здібностях. Ця відсутність впевненості в собі збережеться й у дорослому житті, впливаючи на їхні стосунки та професійний успіх.

Невміння керувати своїми почуттями.

Коли батьки грають зі своїми дітьми, це навчає їх розважатися та знімати напругу і тривогу. Крім того, дозволяючи дитині грати під час сильних емоцій, батьки допомагають їй знайти власні способи впоратися з цими почуттями.

ЮНІСЕФ підкреслив, що "коли ви насолоджуєтеся радісними моментами та смієтеся разом, у вашому організмі вивільняються ендорфіни, які сприяють почуттю щастя". Ці ендорфіни здатні знижувати рівень стресу. Також зазначається, що "гра надає дітям можливість висловити свої внутрішні переживання, з якими вони стикаються, але ще не мають слів, щоб повністю це описати".

Розваги та ігри сприяють розвитку емоційного контролю. Так діти набувають навичок гідно приймати поразки та насолоджуватися своїми успіхами.

Соціальна занепокоєність

Гра допомагає дітям вчитися орієнтуватися в соціальних ситуаціях. Університет Великого Манчестера зазначив: "Спільні ігри та групові заняття - це більше, ніж просто веселощі. Діти вчаться вести переговори, співпрацювати, розуміти точки зору інших і вирішувати конфлікти".

Діти, чиї батьки не приділяли їм часу для ігор, часто стають ізольованими від своїх ровесників, оскільки не мають навичок для спілкування. Вони не вміють ділитися власними думками або відстоювати свої інтереси, і не усвідомлюють базових принципів взаємодії з іншими.

У міру дорослішання діти, які так і не навчилися базовим соціальним навичкам, стають дорослими з соціальною тривожністю. Вони будуть самоізолюватися, навіть якщо хочуть бути поруч з іншими людьми, просто тому, що не знають, як поводитися.

Сумнів або недовіра.

Ігри сприяють укріпленню зв'язку між батьками і дітьми. Різноманітні активності створюють у дітей приємні спогади про проведений з батьками час і допомагають їм усвідомити, що можуть без остраху ділитися з цією людиною всім, що їх турбує.

Відсутність ігрової взаємодії між батьками та дітьми може призвести до емоційної дистанції. Гра є важливим елементом, завдяки якому діти розвивають довіру та здатність відкриватися. Якщо в спілкуванні не буде місця для веселощів, важко буде пов’язати любов з чимось, крім вимог та правил.

Дорослі, яким важко довіряти іншим, матимуть труднощі в усіх своїх стосунках, що може призвести до проблем із психічним здоров'ям через самотність.

Раніше УНІАН повідомляв, що у людей, у яких не так багато друзів, можуть бути ці 6 дивних звичок, які відштовхують.

Можливо, вас зацікавлять і ці новини: