Економічний розвиток України практично призупинився: що зараз відбувається?

Економічна ситуація в Україні за період з січня по серпень 2026 року практично зупинилася: реальний валовий внутрішній продукт зріс лише на 0,2% у порівнянні з аналогічними місяцями минулого року. Цю інформацію навів економіст Богдан Данилишин у своїй статті, присвяченій економічному стану країни та висловлюванням прем'єр-міністра Сергія Корецького, на основі оцінок Міністерства економіки, оприлюднених 22 вересня. Згідно з офіційними даними, у другому кварталі реальний ВВП зріс на 0,4% у річному вимірі та на 0,3% у порівнянні з попереднім кварталом.

Темпи економічного відновлення поступово знижувалися після зростання на 5,5% у 2023 році та 3,2% у 2024 році. У 2025 році приріст склав 1,8%, а в 2026 році динаміка майже досягла нульової позначки. Згідно з наведеними оцінками, обсяг економіки залишається близько 79% від рівня 2021 року.

У процесі уповільнення зростання ВВП продовжує існувати невідповідність між внутрішнім попитом та обсягами виробництва. За сім місяців роздрібні продажі зросли на 9%, тоді як витрати державного бюджету за вісім місяців збільшились приблизно на 11%. Промислове виробництво за цей період зменшилось на 0,3%, будівельний сектор - на 11,2%, а транспортні послуги - на 8,5%.

Цей дисбаланс істотно вплинув на зовнішньоекономічну діяльність. Протягом восьми місяців імпорт товарів зріс на 28,4%, в той час як експорт зріс менш ніж на 1%. Торговий дефіцит товарів досяг приблизно 40,3 мільярда доларів, а негативне сальдо товарів і послуг за останній рік оцінюється приблизно в 70 мільярдів доларів. Значна частина зростання імпорту пов'язана з витратами на оборону, енергетичними ресурсами та обладнанням. Проте проблема полягає в тому, що зовнішні постачання часто витісняють внутрішнє виробництво.

Інвестиційна активність залишається на низькому рівні. Цивільні капітальні інвестиції становлять приблизно 10% від валового внутрішнього продукту, тоді як потреби для відновлення значно перевищують наявні економічні ресурси. Згідно з оцінками RDNA5, потреби на відбудову та відновлення оцінюються приблизно у 588 мільярдів доларів. Більше 70% капітальних інвестицій підприємства фінансують за рахунок власних коштів, тоді як частка банківських кредитів становить близько 4%, а інвестиції від нерезидентів -- лише близько 1%.

Ще одним важливим фактором є вартість кредитування. У вересні облікова ставка Національного банку становить 16%, а річна інфляція досягає 8,1%. У статті зазначається, що ринкові кредити для підприємств зазвичай мають відсоткову ставку в межах 20-25% річних, що ускладнює реалізацію довгострокових виробничих проєктів на фоні практично нульового економічного зростання.

Прем'єр-міністр Сергій Корецький у вересні заявляв про значні фінансові ризики для держави та необхідність збереження стійкості бюджету. 1 вересня, виступаючи у Верховній Раді, він повідомив про результати експрес-аудиту уряду і назвав виклики для фінансового блоку надскладними. Водночас прем'єр заявив про наявність плану дій для їх подолання.

У проекті державного бюджету на 2027 рік передбачено виділити 4,885 трильйона гривень на потреби оборони, що складає близько 44% від валового внутрішнього продукту. Загальна сума витрат, зазначена в документі, оцінюється в 7,2 трильйона гривень, а планований дефіцит становитиме 1,623 трильйона гривень.

Водночас уряд продовжує залучати зовнішнє фінансування. 22 вересня Корецький повідомив про залучення 841 млн доларів від Світового банку під гарантії Канади для відшкодування бюджетних видатків на пенсійні виплати. Загальний обсяг проєкту PEACE in Ukraine, за даними уряду, досяг 54,3 млрд доларів.

Окремим напрямом залишається страхування воєнних ризиків. У вересні прем'єр заявляв про намір передбачити у бюджеті близько 1 млрд доларів на відповідну програму, розраховуючи на додаткове фінансування від міжнародних партнерів. Такий механізм має створити умови для залучення приватного капіталу в економіку в умовах продовження війни.

Для стимулювання економічної активності важливо одночасно розв'язувати питання високих витрат на фінансування, недостатніх інвестицій та низької реакції виробництва на внутрішній попит. Серед ініціатив, запропонованих Данилишиним, виділяються такі: збільшення обсягу цивільних капітальних інвестицій, концентрація державних і міжнародних ресурсів на проєктах, які впливають на продуктивність і експорт, розвиток страхування від воєнних ризиків, а також локалізація виробничих процесів.

Важливим залишається питання продуктивності праці. За наведеними у матеріалі оцінками, за сім місяців 2026 року реальна зарплата зросла приблизно на 14%, тоді як ВВП майже не змінився. Така різниця відображає дефіцит робочої сили, а не пропорційне зростання ефективності виробництва. Серед довгострокових факторів тиску на економіку залишаються мобілізація, міграція, пошкодження енергетики та виробничих потужностей.

Економічний стан також значною мірою залежить від зовнішніх фінансових вливань, адже без них державі важче ліквідувати бюджетні та зовнішньоекономічні дисбаланси. У той же час, уряд працює над створенням сприятливих умов для приватних інвестицій: на Карпатському економічному форумі, що відбувся у вересні, було оголошено про понад 50 інвестиційних та торговельних ініціатив з країнами C8 на суму, що перевищує 1 мільярд євро.

Подальший розвиток економіки буде залежати від стану безпеки, стабільності міжнародної підтримки, можливостей кредитування та ефективності державних витрат у стимулюванні внутрішнього виробництва. Головним викликом для уряду залишається питання, чи зможе бюджетний та зовнішній ресурси поступово трансформуватися в нові виробничі потужності, експортні можливості та інвестиції, а не лише покривати поточні збитки.