Фахівець NASA розкрив причину, чому жоден астронавт за всю історію не виходив за межі атмосфери Землі.

Навіть Міжнародна космічна станція знаходиться в межах земної атмосфери.

Твердження про те, що жоден астронавт за всю історію не залишав атмосферу Землі, може викликати подив. Проте, як стверджує IFLScience, це цілком відповідає реальності.

Експерт NASA з геліофізики Даг Ровланд у своєму відеоролику пояснив, чому ще жоден астронавт технічно не залишав атмосферу нашої планети. Він розповів, що головний секрет полягає в тому, де починається космос по відношенню до Землі.

"Навколишнє середовище, в якому ми існуємо та дихаємо на нашій планеті, не обмежується лише простором над нашими головами. Воно не закінчується на вершині Евересту і не зупиняється в момент, коли літаки піднімаються в небо. Атмосфера простягається все вище, стаючи дедалі менш щільною з підняттям на більшу висоту. І навіть на величезних висотах вона залишається присутньою," - зазначив фахівець.

Ровланд зауважив, що навіть Міжнародна космічна станція знаходиться в межах земної атмосфери.

"Коли ви піднімаєтеся до рівня Космічної станції, всього за кілька сотень миль від Землі, повітря все ще присутнє в достатній кількості, щоб сповільнити її переміщення. Якщо ракетами не забезпечити підйом, станція знову впаде на Землю через вплив атмосферного опору, подібно до того, як це відбувається з автомобілем на дорозі," - розповів фахівець.

У публікації вказано, що зазвичай люди спираються на практичні міркування, коли визначають кордони космосу. Наприклад, міжнародно визнаною межею космосу є лінія Кармана. Вона розташована вище більшої частини атмосфери Землі, однак не можна вважати її остаточною точкою відсікання.

"Хоча чіткої межі між тим, де закінчується земна атмосфера і починається космічний простір, не існує, більшість учених використовують для позначення точки переходу лінію Кармана, розташовану на висоті 100 кілометрів над поверхнею Землі, оскільки 99,99997% земної атмосфери лежить під цією точкою. Однак дослідження, проведене в лютому 2019 року з використанням даних космічного апарату NASA/ESA Solar and Heliospheric Observatory (SOHO), припускає, що найвіддаленіші ділянки земної атмосфери - хмара атомів водню, звана геокороною, - насправді можуть простягатися майже на 629 300 кілометрів у космос, далеко за межі орбіти Місяця", - поділився Ровланд.

Експерт зазначив, що проведене дослідження виявило, що на висоті приблизно 60 000 кілометрів над поверхнею Землі все ще можна виявити близько 70 атомів водню на кубічний сантиметр. Навіть під час виходів на Місяць астронавти залишалися в межах нашої атмосфери, хоча на такій відстані цей показник зменшується до приблизно 0,2 атома на кубічний сантиметр. Дані, отримані з Сонячної та геліосферної обсерваторії SOHO, свідчать, що атмосфера Землі поширюється на відстань, що в 50 разів перевищує радіус нашої планети.

"Отже, можна говорити про певну дихотомію: спочатку ви переміщаєтеся від Землі до її атмосфери, потім потрапляєте в атмосферні шари Сонця. І в якийсь момент ви виходите за ці межі, коли досягаєте геліопаузи та краю геліосфери," - зазначив Ровланд.

Нагадаємо, що дослідники виявили, що найбільш інтенсивна геомагнітна буря виявилася ще більшою, ніж було відомо раніше. Вони підкреслили, що подія, відома як Керрінгтонська буря 1859 року, спричинила значні зміни в магнітному полі нашої планети.

Окрім того, дослідники встановили, що існує невідома сила, яка впливає на розширення Всесвіту. Вони розробили нову концепцію простору-часу, спираючись на принципи теорії струн.