Містичне свято, яке слугує слов'янським варіантом Хелловіну: що варто знати про нього.
Про те, як святкували Велесову ніч наші предки та яке значення мало це свято, інформує РБК-Україна.
Попри те, що Хелловін прийшов в Україну із Заходу, традиція святкувати ніч духів має глибоке коріння й у слов'ян. Ще задовго до християнства наші предки відзначали Велесову ніч - містичний час, коли вважалося, що відкриваються ворота між світом живих і мертвих.
Велес вважався одним із найвеличніших богів у культурі давніх слов'ян, охоронцем домашньої живності, магічних практик, добробуту та душ предків. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада йому приносили дари — хліб, мед, молоко та свічки. Віряни вважали, що в цей час душі померлих відвідують своїх рідних, тому залишали для них частування на столі.
У давні часи напередодні святкувань люди ретельно прибирали свої оселі, відвідували лазні, а також обов'язково залишали новий віник і відро з чистою водою для душ померлих. В цю особливу ніч домівки оздоблювали горобиною, адже вважали, що вона здатна відганяти злі духи.
Біля порогу розсипали сіль, а оселі прикрашали кабачками, гарбузами, яблуками та осінніми квітами.
Ввечері уся родина обов'язково збиралася за одним столом і символічно "частувала" рідних, які вже померли. Для цього з настанням ночі на подвір'ї ставили посуд з їжею зі столу. За столом їх згадували, але тільки у позитивному контексті.
Відпускали вечірні прощання словами: "Прощайте, Діди, забирайте з собою (нещастя, хвороби тощо), залишайте нас у спокої..."
Існувало повір'я, що саме в Велесову ніч душі померлих матеріалізуються і для того, щоб вони знайшли шлях до свого дому, потрібно залишити на підвіконні свічу.
Окрім цього, під час Велесової ночі існувала можливість "консультуватися" з предками, аби отримати від них "підказки" для вирішення складних ситуацій.
Для відлякування злих духів запалювали вогнища, обходили території з вогнем та травами. У певних регіонах молоді хлопці надягали "страшні" маски, щоб заплутати надприродні істоти, які могли забрати людину. Ця звичка дивовижно перегукується з сучасними костюмами на Хелловін.
Одним із символів свята Велесової ночі було вогнище, яке розводили на найвищій точці, де ввечері молоді люди стрибали через полум'я. Щоб очистити тіло і душу, також проводили ритуал ходіння по розпеченому вогню.
Дівчата у Велесову ніч гадали на долю, майбутнього чоловіка чи врожай. Усі обряди проводилися при свічках, у повній тиші - вважалося, що саме тоді духи підказують правду.
Наприклад, кинули два каштани у вогонь: якщо вони розлетілися в різні сторони, це означає, що стосунки скоро завершаться.
Схожі за змістом свята мали місце також під час Дідів (осінніх поминальних днів), коли родини залишали їжу на столах для душ своїх близьких, а також Русалії, присвячені вшануванню "нехрещених" душ — утоплеників та тих, хто загинув насильницькою смертю.
Для наших предків ця ніч не була сповнена страху, а вважалася часом вшанування – моментом, коли відбувалося єднання з родом і нагадування про те, що життя та смерть тісно переплетені один з одним.
У цьому контексті Велесова ніч можна розглядати як слов'янський варіант Хелловіну, адже вона також пов'язана з поняттям межі між світами, але без тих комерційних аспектів, які характерні для сучасних святкувань.
