Не всі дорослі є справжніми дорослими: чому багато людей залишаються дітьми в душі, незважаючи на вік.

Дорослість як зникаюча категорія.

Іноді мені здається, що навколо нас набагато менше дорослих, ніж ми думаємо.

На перший погляд, близько 75% населення — це не зовсім дорослі. А можливо, й навіть більше. Це, по суті, "досвідчені підлітки", які навчились відвідувати роботу, сплачувати комунальні послуги і демонструвати, що все йде за планом.

Але якщо придивитися -- багатьом і досі потрібен хтось поруч, щоб вирішувати замість них.

Людина, на яку можна покластися, щоб не бути на самоті.

Хтось, хто вважає себе експертом, "допоможе зрозуміти, як діяти", "наведе на правильний шлях".

Лоуренс Кольберг, видатний американський психолог і учень Жана Піаже, відомий завдяки своїй "дилемі Гайнца" (історії про чоловіка, який намагається вирішити моральну дилему, стосовно викрадення ліків для своєї хворої дружини), протягом двох десятиліть досліджував моральний розвиток особистостей. Незважаючи на критику, його концепція "моральної ієрархії" вважається однією з найзначніших теорій у цій галузі. Основна думка Кольберга полягає в тому, що:

Роберт Кіган, доктор філософії з Гарвардської школи, був учнем Кольберга. У 1994 році він провів дослідження, вивчаючи тисячі американців. Його результати виявилися пов'язаними з даними, зібраними його наставником.

"Більшість дорослих ще не розвинули когнітивної складності, якої вимагає сучасне життя. Ми, по суті, очікуємо від людей функціонувати на рівні, якого вони ще не досягли" -- один із гірких, але дуже тверезих його висновків.

Сюзан Кук-Гройтер вже є ученицею Роберта Кігана та також займалася дослідженнями в цій сфері. Для своєї докторської дисертації вона проаналізувала 4,500 дорослих протягом п’яти років після масштабного дослідження Кігана. Пані Сюзан була переконана, що розвиток нашого Его можна оцінити через мовні конструкції. Вона створила потужний тест, що складається з 36 відкритих запитань, що дозволило отримати ще більш детальні відповіді.

Таким чином, численна група дослідників, які взаємно впливали один на одного, займалася вимірюванням складних аспектів: моральних оцінок, свідомісних структур та етапів розвитку особистості. Усі вони отримали результати, які спонукають мене до песимістичного висновку — у сучасних суспільствах більше половини людей (60-75%) не досягли справжньої зрілості.

Що це може означати? Коли більшість оточуючих нас людей не є "дорослими", це свідчить про те, що їхнє життя контролюється невеликою групою тих, хто здатний самостійно діяти. Саме вони визначають сценарії, створюють значення та формують інформаційний простір, в якому існує переважна більшість населення.

Схоже, що наше існування визначається не власними виборами, а переконаннями інших людей. Ми не живемо своїм життям, а лише відображенням життів оточуючих.

Мені дуже подобається формулювання Канта (хоча, можливо, його слова звучали дещо інакше):

"Бути зрілим означає мати можливість приймати рішення самостійно, без необхідності звертатися по допомогу до інших дорослих."

Здається просто? Але подивіться навколо -- на своїх близьких, знайомих, задайте собі питання, чи можуть вони прожити день без того, щоб:

Скільки їхніх рішень -- справді їхні?

А ви -- ви самі, хто читає цей пост? Чи дорослі ви?

ЧОМУ ІНФАНТИЛІЗМ Є ВИГІДНИМ

Якщо підійти до цього питання відверто, стає очевидним, чому незрілість так активно заохочується в рамках системи.

Не відкрию Америку, мабуть, коли скажу, що керувати дорослими -- складно. А користуватися недорослими -- просто. Саме тому держава, культура, бізнес -- усе це частіше створене не для розвитку людини, а для її "зручного споживання". Для того, щоб невелика група тих, хто дорослий, могла будувати свій світ руками тих, хто ще не виріс.

Молодим людям просто запропонувати ідеї — вони прагнуть знайти щось, у що можна вірити.

Молодь легко піддається впливу лідерів, оскільки прагне знайти когось, за ким можна слідувати.

Недорослим легко продати товар -- вони шукають, чим заповнити пустоту.

Як виявити "старших дітей" серед оточуючих? Ось 5 легких кроків:

Дорослість не визначається віком. Це вміння "формувати своє життя відповідно до своїх власних бажань". Справжня зрілість полягає в здатності мислити, приймати рішення і діяти не як частина чужого плану, а як "творець власної долі".

І, можливо, справжньою революцією сьогодні є не політичні зміни, а "революція зрілості".

Лише коли більшість досягне зрілості, ми зможемо нарешті існувати в світі, який створюємо власноруч.

А поки що ми існуємо в реальності, сформованій тим невеликим відсотком людей, які вже досягли зрілості.

І справа полягає лише в тому:

"Хто ці особи і над чим вони працюють?"