На честь Героя України, розвідника Руслана Попова.
Пішки виходив з оточення в Маріуполі й повернувся з евакуаційними бортами на "Азовсталь"
Капітан І рангу Руслан Попов загинув 7 травня 2022 року під час операції зі звільнення острова Зміїний. Разом з двома бійцями він прикрив побратимів під час штурму.
Руслан народився 20 серпня 1977 року в місті Очаків Миколаївської області. Згодом сім'я переїхала до Києва за місцем служби батька-військового. У столиці хлопець закінчив середню школу і вступив до військового танкового училища. За прикладом батька він став кадровим військовим. Батько Героя Юрій Попов згадує: "Руслан завжди мріяв стати військовим. Я служив тоді на острові Майському під Очаковом. Острів був закритим. Там готували так званих "морських котиків" ОМБ СП. Часом, з дозволу командира, я брав сина з собою на службу".
Згодом молодий офіцер реалізував свою амбіцію, ставши розвідником спецпризначення. Руслан Попов приєднався до ГУР, маючи звання капітана. Він володів навичками для виконання надзвичайно складних завдань на суші, у повітрі, на воді та під водою.
Більше року Руслан Попов, розвідник у складі місії ООН, перебував у Ліберії, де очолив ініціативу з визволення жінок із сексуального рабства. Після повернення він продовжив службу в Україні. Навіть після виходу на пенсію за вислугою років, у 2014 році, коли Росія розпочала агресію на Донбасі, він не вагався і знову вступив до армії. На сході України офіцер успішно провів кілька операцій у складі спецпідрозділу ГУР.
"Ще в 2010 році Руслан передбачав, що Росія рано чи пізно нападе на Україну, - згадує його дружина Юлія. - Вони часто виїжджали на навчання в Крим, то Руслан говорив, що в росіян саме такі настрої".
Хлопець познайомився зі своєю майбутньою дружиною ще в дитячому садку в Очакові. Коли сім'я Попових переїхала до Києва, їхні зустрічі стали можливими лише під час літніх канікул, які він проводив у бабусі. "Один раз ми випадково зустрілися в Миколаєві після тривалої розлуки, а наступного дня я знайшла біля дверей під'їзду великий букет квітів. Потім він запитав, чи не хочу я стати його дружиною. Я миттєво дала згоду, адже не могла уявити своє життя без нього - мого найкращого друга", - згадала Юлія. Після багатьох років дружби, коли їм обом виповнилося по 26, Руслан зробив їй пропозицію. Через місяць вони одружилися, а згодом у них народилися син і донечка. Востаннє подружжя бачилося 9 лютого 2022 року, а з того часу щодня спілкувалися телефоном, і чоловік сам телефонував, коли мав таку можливість.
Повномасштабна агресія Росії в 2022 році застала капітана I рангу Руслана Попова в Маріуполі. Спеціальні підрозділи виконували низку завдань, аби підкріпити бойові бригади, що діяли в цьому регіоні. Вони здійснювали мінування мосту та разом із бійцями "Азову" відкривали вогонь по ворожих танках, які прорвалися через оборонні позиції.
Наприкінці березня разом з побратимами Руслан пішки вийшов з оточеного міста, за 9 днів здолав 165 кілометрів, а вже за тиждень після виходу повернувся назад у Маріуполь у складі евакуаційних рейсів. Спецпризначенці евакуаційними гелікоптерами вивозили з "Азовсталі" поранених, доставляли туди зброю, ліки і продукти харчування.
7 травня 2022 року офіцер здійснив свій останній бій за острів Зміїний. У рамках складної, небезпечної, але критично важливої для України операції зі звільнення острова Руслан Попов, озброєний кулеметом, разом із двома розвідниками забезпечував прикриття групи під час штурму.
Тіло захисника було передано росіянами лише через два місяці, 14 липня 2022 року, як невідоме. Його особистість вдалося встановити завдяки характерним рисам. Останки бійця знайшли спочинок 21 липня 2022 року у Броварах, на новому кладовищі, в Алеї Героїв. Він залишив по собі батьків, дружину, двох дітей та сестру.
Руслан Попов отримав низку відзнак, серед яких: "За відвагу під час виконання спеціальних завдань", "За військову доблесть", "За вірність військовій розвідці", "Захиснику Батьківщини", "За участь в антитерористичній операції", медаль ООН, а також кілька пам'ятних нагород. 18 липня 2022 року, відповідно до указу Президента України, Руслан Попов посмертно був нагороджений званням Героя України.
На його честь названо вулицю у Броварах, де він жив, де нині живуть його батьки. Історія Героя внесена на сторінки Книги Слави ГУР МО України.
Головне управління розвідки Міноборони до Дня Збройних сил України у грудні 2024 року презентувало в межах проєкту "Видатні розвідники" книгу-буклет про Героя України Руслана Попова.
На презентації книги мати захисника Надія Попова сказала про сина: "Я знала багатьох його побратимів, з якими він служив, всі захоплювалися тим, якою людиною він був. А для мене він був найпрекраснішим сином на білому світі".
"Руслан був надзвичайною особистістю. Його всі пам'ятають як жартівливого та, здавалося б, безтурботного чоловіка. Проте насправді він є висококваліфікованим розвідником, який від 2014 року здійснює захист України," - зазначила авторка проєкту ГУР МО України "Видатні розвідники" Ольга Мосьондз.
Батько загиблого розвідника додав, що Руслан "загинув як воїн, зі зброєю в руках".
Друг бійця Олег Макаренко сказав, що Руслан Попов був справжнім розвідником: "Я дружив з Русланом 30 років. Якби в нас було більше таких людей, то перемога настала набагато швидше".
Світла пам'ять і шана Захисникові!
