На згадку про штурмовика спецпідрозділу "Кракен" Ростислава Ватага, який носив позивний "Сотник".
Вже більше року тіло військовослужбовця залишається на місці бою в Харківській області.
Ростислав Ватаг загинув 12 жовтня 2023 року поблизу села Іванівка Куп'янського району на Харківщині, намагаючись врятувати пораненого товариша. Про обставини загибелі військового розповіла у Фейсбуці організація "Пласт - український скаутинг":
"Ростислав Ватаг при спробі витягнути тіло побратима вступив у бій з переважаючою силою ворога. "Сотник" у тому бою був за крок до перемоги, адже зміг знищити майже всю групу, але отримав смертельне поранення. Тіло бійця - досі в полі на Харківщині: через російські обстріли уже більше року його неможливо евакуювати і поховати з почестями, на які заслуговує воїн. Формально він вважається зниклим безвісти".
Ростислав родом із Тернополя. Мав пластові псевдо "Видра" та "Сотник", друге перейшло із ним до війська.
З 1990 року я є частиною пластунської групи "Мацьки" 13 куреня імені О. Довбуша. Брав участь у пластовій мандрівці "Томаківська Січ", що відбулася на святкування 500-річчя запорозького козацтва в селі Капулівка, Дніпропетровської області. Відвідав перший пластовий табір на Тернопільщині під назвою "Лисоня-1", а згодом також "Клич лицарів" та "Повстанська ватра". Я активно долучався до таборів, різних мандрівок, подій та заходів. Пластову присягу склав 7 липня 1993 року, як повідомляють у Пласті.
Ростислав отримав освіту в Тернопільській фізико-математичній гімназії імені І. Франка №1, а потім продовжив навчання в Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка. Він обіймав посаду керівника відділу продажу на одному з підприємств, що спеціалізується на виробництві металопластикових вікон.
У березні 2022 року він вирішив стати добровольцем у 10-ту штурмову роту "Спрут" окремого розвідувально-диверсійного підрозділу "Kraken" Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
В складі спецпідрозділу він активно брав участь у бойових діях по звільненню Київщини, а згодом продемонстрував свою відвагу під час контрнаступу в Слобожанщині. Багато відеоматеріалів, що документують цей етап, можна знайти на сторінці Сотника у Фейсбуці.
"Який сьогодні день, хлопці? Схоже, або п'ятниця, або субота... 16-те число. Так, це п'ятниця," - говорить він у одному з відеороликів.
Минаючи зруйнований кіоск з шаурмою в одному з відновлених міст, "Сотник" вигукує: "Дайте мені побільше гострого соусу!" Здається, тут не надто бажають готувати шаурму. Але нічого, все буде чудово!
Під час Слобожанського контрнаступу чоловік брав участь у боях, де продемонстрував вправність із протитанковими засобами. Працював на евакуаціях, був хорошим медиком. Допомагаючи побратимам, отримав поранення, та відновився і його призначили головним сержантом групи. У цьому званні Ростислав бився за Бахмут і Соледар на Донеччині. Потім знову була Харківщина, Куп'янський напрямок, де й стався його останній бій...
До річниці загибелі Сотника у підрозділі "Кракен" випустили ролик із відеозаписами самого Ростислава та спогадами побратимів про нього.
"Сотник" - це як старший брат у нашій команді. Він володіє безмежним досвідом. Яке б питання не виникло, він завжди знає, як на нього відповісти, враховуючи саме твої потреби. Його підхід до кожної людини та найскладніших характерів вражає; здавалося, він здатний бачити людей наскрізь. Це була надзвичайно надійна особа, справжній зразок того, яким має бути командир. Він дійсно займав своє місце. Його улюблена фраза: "Рано чи пізно ви займетете наші позиції", - згадує про нього один з побратимів.
"Сотник" для мене став справжнім аналогом Гая Юлія Цезаря. Він вмів виконувати безліч завдань одночасно: проводив уроки тактики, водночас займаючись питаннями особового складу, логістики та матеріально-технічного забезпечення. Він був справжнім майстром маскування. Під час наших тренувань, навіть коли я мав перевагу у висоті та позиції, знайти "Сотника" виявлялося вкрай складним завданням, - зазначає інший розвідник.
- "Сотник" - розум, який завжди знаходив вірні рішення. Це серце, яке обрало не збагачення, а захист того, у що він вірив, та того, що любив. І це воля виконати обіцяне. Те, що ти обіцяв, те ти зробив, друже. Я пам'ятаю. У 22-му році отримав важке поранення - уламок діставали із серця. Але коли хлопці пішли на цю задачу, моє серце залишилося з ними, там, у тій посадці. Я не зможу забути цього і з цим доводиться жити. Ідеальних воїнів не існує - є воїни, які б'ються за ідеали. Вони обрали бій, боротьбу, самопожертву і на перетині цього сформували наше сьогодення та майбутнє цілої нації. Те, що ми робимо нині - аби не зрадити ідеали цих людей. Ми маємо стояти до Перемоги, - каже побратим.
У Ростислава є дружина на ім'я Анна та дві доньки — Анастасія і Софія.
