Рефат Чубаров, лідер Меджлісу кримських татар.

Для нас повернення Криму означає відновлення цілісності території України.

З 2014 року Автономна Республіка Крим перебуває під окупацією Російської Федерації. Протягом цього періоду світова спільнота усвідомила та визнала, що це є захоплення суверенної української землі, що порушує не лише Статут ООН, але й численні міжнародні угоди та двосторонні документи. Здавалося, що все вже вирішено: ніхто ніколи не визнає цю окупацію, а Крим не стане частиною Росії. Існують відповідні резолюції Генеральної асамблеї ООН та рішення міжнародних організацій, що підтверджують цю позицію, а також принципи міжнародного права, які забороняють визнання таких дій. Однак, зовсім нещодавно Крим знову потрапив у фокус уваги, коли в медіа з'явилися так звані мирні ініціативи президента США Дональда Трампа.

Серед наведених пропозицій вразила ідея про визнання Криму частиною Російської Федерації. Однак у медіа не було чітко зазначено, хто саме мав би це визнати: лише Сполучені Штати, щоб це підтримала й Україна, чи на більш широкому міжнародному рівні? Ці деталі залишилися неясними, але сама ця пропозиція, її суть і підхід викликали значний політичний резонанс.

І це цілком зрозуміло, бо непоміченими такі кроки і пропозиції не можуть бути. Адже Автономна Республіка Крим для України - частина нашої суверенної території. Для кримських татар це - батьківщина, рідна земля, іншої вони не мають. Для всього світу Крим тепер - символ окупації та агресії. А для Росії Крим - військова база, авіаносець, де треба розмістити ядерну зброю, місце, куди потрібно стягувати російське населення з інших територій РФ і де треба придушувати усіма можливими засобами українську мову, культуру, кримськотатарську мову й культуру, переслідувати активістів і робити нестерпним їхнє життя в умовах окупації.

Проте так не буде. Українська держава відповідальна за своїх громадян, за свої території, за свій суверенітет. Тому, коли ці пропозиції пролунали, ми почули дуже чітку й однозначну реакцію з боку керівництва України, Меджлісу кримськотатарського народу, міжнародних чинників, наших європейських друзів.

Спробуємо зрозуміти, чому Крим опинився в такій ситуації в умовах складної геополітичної обстановки, і які кроки необхідно вжити в майбутньому. Для цього ми запросили до бесіди експерта, який все своє життя присвятив захисту прав кримськотатарського народу: спілкуємося з Рефатом Чубаровим, головою Меджлісу кримських татар.

- Отже, чому так сталося? Звідки виникли такі думки і пропозиції?

Ви цілком точно підмітили, що Крим є рідною землею для кримськотатарського народу. Водночас, Крим також є невід'ємною частиною України. Отже, лише ті, хто має на це право – корінний кримськотатарський народ та представники Української держави – можуть визначати майбутнє цієї території.

Чому ж це сталося? Я вважаю, що одним із факторів таких неприйнятних змін є неправильне сприйняття можливості досягнення миру чи перемир'я через територіальні компроміси з боку України. Водночас, ані міжнародне співтовариство, ані провідні держави не мають чіткого плану дій у ситуації, коли агресором є постійний член Ради Безпеки ООН, країна з одним з найзначніших ядерних арсеналів у світі. І в цій ситуації виникає думка, що краще пожертвувати принципами міжнародного права, ігноруючи ризики, які можуть призвести до повного хаосу. Якщо так станеться, то замість верховенства права, у світі пануватиме сила, якщо на це піти.

Таким чином, коли політики, близькі до президента США, відкрито заявляють, що Україні слід погодитися на територіальні поступки, це вказує на їхню вразливість та нерішучість, а також на бажання досягти миру будь-якою ціною. Чи усвідомлюють вони, що такі рішення можуть бути лише тимчасовими, це питання відкрито. Проте це означало б ігнорування численних прав, руйнування основ міжнародного права, нехтування принципом територіальної цілісності та суверенітету України, а також ігнорування прав корінного кримськотатарського населення. Вважаю, що ми наразі переживаємо період випробування з боку таких політиків. Тільки наша чітка і непохитна позиція зможе запобігти остаточному знищенню міжнародного права та уникнути обговорення будь-яких територіальних поступок з українського боку.

Ваше висловлювання стало одним з перших: "Кримські татари рішуче відкидають будь-які спроби визнання Криму російською територією. Ні у фактичному, ні у юридичному сенсі, незалежно від того, з чиєї сторони це виходить". Ви озвучили цю позицію практично відразу. Зрозуміло, що ми не можемо навіть обговорювати такі варіанти, і Президент Зеленський чітко висловив свою думку з цього приводу. Залишається незрозумілим, чому лідери інших держав мають сміливість розподіляти наші території, примушуючи чи заохочуючи Україну йти на територіальні поступки в XXI столітті.

Зрозуміло, що як Меджліс, так і кримські татари, а також українське керівництво не могли вчинити інакше, і ми стали свідками їхньої єдності. Але як на це відреагував міжнародний співтовариство?

Ми повинні зазначити, що більшість країн, які є членами Організації Об'єднаних Націй, виступають за збереження територіальної цілісності України. Лише кілька держав можна назвати такими, що в різних формах підтримують російську експансію.

Україні вдалося з 2021 року об'єднати максимум країн у межах Кримської платформи. Ця міжнародна платформа дає змогу на системній основі щорічно обговорювати з партнерами наші тактичні методи й зусилля. І якщо виходити за межі країн Європейського Союзу, одним із найпотужніших наших сусідів, які послідовно і системно підтримують територіальну цілісність Української держави, маємо назвати Туреччину. З 2014 року, буквально з перших днів захоплення Криму і до сьогодні, Туреччина, незважаючи на певні відносини з Російською Федерацією, при всіх можливих і потрібних нагодах підтверджує свою позицію. Ми бачимо, як це дратує Москву, але Туреччина буде непохитною, бо це витікає не лише з особливої історії Туреччини і близькості кримськотатарського народу до турецького народу. Так, ми маємо дуже споріднені, спільні сторінки історії. Але й зовнішня політика Туреччини базується на принципах збереження дружніх відносин зі своїми сусідами і не порушення їхньої територіальної цілісності. Це довели й події, які розпочалися після лютого 2022 року, ми відчували й відчуваємо допомогу Туреччини в захисті суверенітету України.

Ми співпрацюємо з країнами, які дотримуються нейтральної позиції. У минулому році ми відвідали Індонезію та кілька арабських держав. Для нас надзвичайно важливо, щоб мусульманський світ мав об'єктивне уявлення про цю війну і підтримував Україну. Коли ми говоримо про підтримку Криму та кримськотатарського народу, важливо усвідомлювати, що це питання тісно пов'язане з підтримкою України. Захист кримськотатарського народу є частиною захисту Української держави. Саме це ми намагаємося донести до світових лідерів.