Саудівський принц мав намір перенести айсберги в пустелю: чому він вирішив доставити лід до США?
Проєкт мав забезпечити питною водою регіони, що постраждали від посухи.
У жовтні 1977 року в Університет штату Айова, розташований у США, був доставлений великий шматок льоду з Аляски. Ця незвична акція слугувала показом проекту, що передбачав транспортування айсбергів з Антарктиди на Аравійський півострів. Метою цього задуму було забезпечення питною водою районів, які страждали від посухи, повідомляє The Economic Times.
Інноваційна концепція належала принцу Мухаммеду аль-Фейсалу, племіннику короля Саудівської Аравії Халіда. Як зазначав журнал TIME у 1977 році, принц вже протягом кількох років активно працював над ідеєю транспортування айсбергів у райони, що відчувають нестачу води.
Він очолював компанію Iceberg Transport International, яку заснував разом із французьким інженером Жоржем Мугіном. Компанія пропонувала доставляти величезні айсберги з Антарктиди на Близький Схід, де вони мали б розтанути й забезпечити посушливі регіони прісною водою. Такий підхід розглядали як альтернативу енерговитратному опрісненню морської води.
Для того щоб проаналізувати потенціал втілення ідеї, у жовтні 1977 року в Айовському університеті відбулася міжнародна конференція. На захід були запрошені близько 200 дослідників з 18 країн. Однак принц вирішив піти далі простого обговорення і підготував для учасників унікальну демонстрацію — справжній шматок льоду, привезений з Аляски.
Як лід із Аляски транспортували до Айови.
Для реалізації цього задуму була проведена масштабна операція, що включала різноманітні види транспорту. Команда успішно доставила до міста Еймс в штаті Айова величезний шматок льоду вагою приблизно 1133 кг, який був добутий з озера Портедж на Алясці.
Під час транспортування льоду його оберігали за допомогою ізоляційних матеріалів та сухого льоду, щоб запобігти таненню. До Айови його доправляли за допомогою гелікоптерів, літаків та вантажних автомобілів. У цій операції також були задіяні водолази з Дослідницької лабораторії Арктики ВМС США.
По прибутті на територію університетського кампусу шматок льоду залишили у вантажному автомобілі, обладнаному холодильником, а згодом перенесли до морозильної камери. Це місце стало його домівкою до моменту публічної демонстрації.
На відкриття незвичайного експонату завітали не лише наукові ентузіасти. Згідно з повідомленнями ЗМІ, одна пара з'явилася на заході з пластиковими пакетами, відром і льодорубом. Вони планували забрати шматок льоду з собою, щоб використовувати його в своїх напоях.
Двісті дослідників з вісімнадцяти країн провели дискусію щодо проекту.
Університет штату Айова став місцем проведення міжнародної конференції на тему використання айсбергів, яка проходила з 2 по 6 жовтня 1977 року. Згідно з тодішніми новинами, у заході взяли участь приблизно 200 експертів з 18 країн. Серед учасників були не лише гляціологи та морські біологи, а й інженери, а також представники бізнесу і державних установ.
Головну частину витрат на цей захід забезпечили принц Мухаммед аль-Фейсал та Національний науковий фонд США, який є федеральною організацією, що фінансує наукові дослідження.
Підготовкою дослідницької пропозиції, на якій ґрунтувалася конференція, керував Абдо Хусейні, професор ядерної інженерії університету. Він отримав від Національного наукового фонду грант на 25 тисяч доларів. Решту витрат, які загалом оцінювали приблизно у 50 тисяч доларів, мав покрити принц.
Проте справжня ідея була значно більш амбітною, ніж просто транспортування демонстраційного льодовика. Компанія планувала буксирувати до Аравійського півострова айсберг вагою близько 100 мільйонів тонн. Його намірялися доставити на відстань приблизно 11 500 км, а витрати на цю операцію оцінювали в 100 мільйонів доларів.
Усі розрахунки залежали від однієї важливої умови: під час перевезення айсберг не повинен був втратити більш ніж 20% своєї маси.
Чому жоден айсберг з Антарктиди так і не досягнув пустелі?
Незважаючи на зацікавленість у проекті, його реалізація виявилася неможливою. Головними труднощами стали океанічні течії, швидкість, з якою тане лід, а також витрати на створення потужних буксирів.
Проте сама концепція залишилася актуальною. У 2017 році компанія National Advisor Bureau Limited з ОАЕ презентувала аналогічний проект, що мав на меті транспортування айсбергів з Антарктиди до узбережжя емірату Фуджейра.
Ініціатива знову викликала інтерес у засобах масової інформації, проте науковці, які займаються дослідженнями полярних територій, відреагували на неї з недовірою. Декілька з них висловили сумніви щодо можливості практичної реалізації такого проєкту, вважаючи його більше рекламним ходом. В результаті, цей задум так і не був втілений в життя.
Старий концепт у контексті сучасних викликів.
Конференція в Айові відбулася в період, коли проблема нестачі прісної води привертала дедалі більше уваги у світі. Лише за кілька місяців до неї, у 1977 році, в аргентинському місті Мар-дель-Плата пройшла Конференція ООН з водних ресурсів. На ній наголошували на обмеженості запасів прісної води та необхідності дбайливо ними розпоряджатися.
Практично півстоліття потому ця проблема залишається важливою. Зменшення запасів води та збільшення навантаження на наявні ресурси знову підштовхують до пошуку нових, нетрадиційних рішень для забезпечення водою посушливих територій.
Айсберг, що був доставлений до Айови, так і не досяг своїх цілей в Аравії. Однак ця ініціатива стала експериментом у пошуку інноваційного підходу до давнього виклику людства - забезпечення водою регіонів, які страждають від її нестачі.
Актуальні новини про зміни клімату
Раніше повідомлялося про те, що високі температури та посушливі умови в Європі можуть стати практично звичним явищем. Кліматолог Тім Палмер звернув увагу на те, що причини тривалої спеки та посухи, які вразили Західну Європу влітку 2026 року, можуть включати не лише відомі наслідки зміни клімату. Є ймовірність, що відбуваються зміни в атмосферній циркуляції. Якщо це дійсно так, людству доведеться швидше адаптуватися до нових обставин, ніж було передбачено.
Можливо, вас також привернуть до себе новини: