Трамп не проявляє тиску на Росію, незважаючи на настрої в Конгресі, стверджує американський експерт.
Виконавчий директор ініціативи Renew Democracy Уріель Епштейн в короткому інтерв'ю для РБК-Україна розкрив, чому Дональд Трамп проявляє нерішучість у питанні санкцій проти Росії, а також проаналізував реакцію американських політиків на дії президента США.
Головне:
Зусилля президента США Дональда Трампа знайти мирне вирішення російсько-українського конфлікту стикаються з рішучим опором з боку Путіна, який не має наміру реально зупиняти бойові дії. Водночас, Трамп категорично відмовляється використовувати тиск на Росію в цьому контексті.
Важливими у цій ситуації стали телефонні бесіди Трампа з Путіним, Зеленським та європейськими лідерами, що відбулись минулого тижня. Спочатку, під час спілкування з президентом Росії, Трамп виявляв намір запровадити санкції, проте після цієї розмови його позиція кардинально змінилася: він висловив думку, що Путін "готовий до діалогу".
Такий розвиток подій, за даними американських медіа, шокував лідерів Європи, а також викликав здивування серед американських політиків.
Мова йде не тільки про опозиційних демократів. У Сенаті США представлено новий законопроект, метою якого є посилення тиску на Росію. Його ініціаторами стали республіканець Ліндсі Грем і демократ Річард Блюменталь. Законопроект передбачає введення 500% мит на товари з країн, які надають підтримку Росії. Про можливості реалізації цього законопроекту та загальне ставлення американських політиків до нерішучих дій Трампа в інтерв'ю для РБК-Україна розповів Уріель Епштейн, виконавчий директор американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative.
Які причини змушують Трампа коливатися щодо введення санкцій проти Росії?
- Ми не можемо залізти Трампу в голову, і він, безперечно, не раз змінював свою позицію за останні місяці -- від масштабного публічного конфлікту із Зеленським у Білому домі до, здається, примирення на полях папського похорону, а потім -- до критики Путіна в соцмережах. Але якщо спробувати провести лінію через весь цей хаос зовнішньої політики Трампа, його останній сигнал -- що він не приєднається до європейських країн у запровадженні нових санкцій проти Росії -- відповідає його світогляду, який зазвичай є більш прихильним до Москви, ніж до Києва.
Які позиції республіканців і демократів у Конгресі стосовно методів ведення переговорів Трампом з Росією та Україною, а також його рішення не вводити санкції проти Росії?
У загальному підсумку, ситуація виглядає передбачувано: демократи активно висловлюють критику на адресу Трампа, тоді як більшість республіканців вважають за краще залишатися в тіні. Проте серед республіканців є кілька винятків.
Наприклад, Дон Бейкон — республіканський конгресмен із Небраски, що представляє традиційно "червоний" штат Середнього Заходу. Він є непохитним прихильником України у стінах Капітолію і не вагається відкрито критикувати колишнього президента Трампа, коли це вважає за необхідне. Я пригадую, як Бейкон висловився про Трампа: "Коли він стверджує, що не знає, хто розпочав війну — це абсолютна нісенітниця. Путін усунув усіх своїх супротивників. А ми називаємо Зеленського диктатором?" Ці слова він говорить, оскільки вважає, що підтримка України є важливим аспектом національних інтересів США, і вона знаходить відгук серед американців.
Побачимо, чи зможуть більше республіканців це усвідомити й знайти в собі сміливість розірвати зв'язок з президентом від своєї ж партії. Ми повинні їх у цьому підтримати.
У Сенаті був поданий законопроєкт, що передбачає введення санкцій щодо Росії, ініційований Ліндсі Гремом. Яка ймовірність його успішного ухвалення?
Цей законопроєкт, ініційований у співпраці з демократом Річардом Блюменталем, має бути розглянутий у Сенаті, де отримав значну підтримку з обох політичних сторін. У Палаті представників існує аналогічний варіант, який також потребує затвердження. Залишається дочекатися, чи підпише його президент Трамп.
- Чому Демократична партія загалом залишається такою пасивною у критиці Трампа, зокрема щодо його дій на українсько-російському напрямку?
Все залежить від того, як саме трактувати термін "пасивність", але в цілому демократи ще не оговталися після виборчої поразки в листопаді. Наразі партія стикається з неприязню, хаосом у своїх рядах та відчуває нестачу сильних лідерів.
