Василь Боднар — український посол у Туреччині.

Анкара чітко зберігає позицію щодо завершення війни на основі територіальної цілісності України

Українсько-турецькі офіційні відносини, які корінням сягають ще періодів козацької доби та Османської імперії, а також Української Народної Республіки, доводять свою важливість та ефективність, активно розвиваються і сьогодні. За цими успіхами - робота як керівництва держави та МЗС, так і дипломатів, представників бізнесу та громади на місцях.

Значущість турецького напрямку в зовнішній політиці України підтверджується кадровими змінами. Протягом останніх трьох років посольство України в Анкарі очолював Василь Боднар, який раніше займав пост заступника міністра закордонних справ України. Його попередник, Андрій Сибіга, нещодавно був призначений міністром закордонних справ і одним із перших своїх візитів здійснив до Туреччини. В найближчий час посольство України в Туреччині отримає нового керівника, оскільки Василя Боднара призначено послом України в Польщі.

Посол Василь Боднар поділився з Укрінформом своїми думками щодо підсумків трирічної роботи в Анкарі, ключових питань українсько-турецьких зв'язків, а також про внесок Туреччини у зміцнення оборонних можливостей та відновлення України, перед тим як вирушити до Варшави.

Закриття проток не дозволило Росії здійснити захоплення Одеси та Миколаєва.

- Пане посол, ваша каденція в Туреччині добігає кінця. Ці роки були наповнені важливими подіями як для двосторонніх відносин, так і для України, українського народу, української громади в Туреччині. Розкажіть, будь ласка, що є приводом гордості для вас за підсумками трирічної роботи в Анкарі?

Розпочну з найважливішого аспекту: це участь наших президентів та очільників державних установ в активному політичному обговоренні. Саме високий рівень стратегічного співробітництва є основою для всіх інших угод.

На почату лютого 2022 року відбувся візит президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана до Києва, де було підписано Угоду про вільну торгівлю. На сьогодні угоду ратифікувала турецька сторона, чекаємо на ратифікацію нашим парламентом. Тоді ж було домовлено про будівництво заводу Baykar в Україні. Цей проєкт здійснюється, і це 100 млн доларів інвестицій в Україну на додаток до ще 110 млн доларів, які внесла сама компанія Baykar. Окрім того, це сотні броньованих машин, БПЛА, снаряди та інша допомога захисникам України для протидії російській агресії, сотні траків гуманітарної допомоги з Туреччини.

До війни постачання українських двигунів серйозно розвинуло турецьку промисловість з виробництва БПЛА, отже, нам також є чим пишатися на презентаціях моделей Kızılelma, Anka 3, Akıncı.

Одним із ключових етапів оборони України стало закриття Туреччиною проток Босфор й Дарданелли. Одну "Москву" ми потопили, а ще два російські крейсери чекали у Середземному морі. І те, що Туреччина закрила протоки, вважаю, не дало змоги Росії використовувати свою перевагу на морі для захоплення Одеси, Миколаєва та інших територій, які, за планами Москви, мали бути окуповані внаслідок операцій з моря.

Туреччина стала серйозним транспортним хабом. Раніше, коли кораблі з вантажами для України зупинялися в турецьких портах, нормативна база не дозволяла заїзду українським перевізникам для транспортування цих вантажів. Нині триває транспортний безвіз. Без жодних ліцензій та дозволів наші компанії перевозять з турецьких та інших портів через територію Туреччини вкрай потрібні Україні вантажі.

Важливим елементом стабільності України стало підписання угоди про "зерновий коридор". Туреччина була безпосередньо залучена у процес, й експорт з України 33 млн тонн зерна не лише посилив нашу стійкість і вагу на міжнародній арені, а й дав змогу тоді українському бізнесові дивитись у майбутнє, проводити посівну, збір урожаю.

Ще один надзвичайно важливий успішно завершений проєкт - евакуація дітей-сиріт з території України. В рамках ініціативи "Дитинство без війни" вдалося вивезти понад 3,5 тисячі дітей-сиріт разом з їх супроводжуючими особами з небезпечних зон, де ведуться бойові дії або існує загроза.

Згадаю також про потужну активізацію української громади в Туреччині та формування сильного українського голосу в турецькому медіапейзаже. Особливо в перший рік війни, завдяки нашим зусиллям та підтримці з Києва, тут не було значного інформаційного впливу з боку Росії. Це дозволило нам ефективно інформувати турецьке суспільство про події в Україні, донести правду про те, що відбувається в нашій країні.

Ще один важливий досягнення – зведення нової будівлі посольства, ініційоване попереднім послом, нинішнім міністром Андрієм Сибігою. Цей проект був успішно реалізований навіть в умовах війни. Це складний шлях, що завершився позитивним результатом.

Можу назвати ще багато менш помітних, та не менш важливих справ, але головним є те, що Туреччина чітко зберігає свої позиції стратегічного партнера, політичну позицію щодо необхідності завершення війни між Україною і Росією на основі територіальної цілісності України. І те, що, незважаючи на всі перипетії війни і спроби медіації, Туреччина дотримується позиції про недопустимість перебування Криму під окупацією Росії.