Новини України та світу

Військовослужбовець з Тернопільської області за час 20-місячного перебування в полоні втратив 55 кілограмів ваги.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила дружина військовослужбовця Олена Коваль.

"В полоні Андрій втратив вагу з 120 до 65 кілограмів, переживши жахливі тортури. Його били, примушували десять годин поспіль бігати на місці, катували електрошокерами і залишали на морозі на довгі години. Андрій зізнався мені, що були миті, коли він просто не знав, звідки знайти сили, щоб витримати все це. Проте в найскладніші часи йому часто снилися наші діти, і це давало йому підтримку", - розповіла Олена.

Андрія Коваля призвали на службу в березні 2022 року. На початку він працював у територіальному центрі комплектування, виконуючи обов'язки старшого кухаря. Пізніше його направили на навчання, після чого перевели до 10-ї штурмової бригади.

"У вересні 2023 року Андрія відправили до Донеччини, де він проходив службу в околицях Бахмута. 24 листопада він вирушив на своє перше бойове завдання, після чого зв'язок з ним було втрачено. 6 грудня я отримала повідомлення про його зникнення безвісти," - поділилася дружина.

Олена з самого початку не втрачала надії, переконана, що її чоловік живий, і робила все можливе для його розшуку. Спершу їй зателефонували незнайомі люди, повідомивши, що її чоловік потрапив у полон. Пізніше в соцмережах вона натрапила на відео, де проводять допит її чоловіка. А вже в лютому 2024 року їй зателефонували представники Міжнародного комітету Червоного Хреста з Женеви та офіційно підтвердили, що Андрій перебуває в полоні.

"Протягом усього часу, коли мій чоловік був у полоні, я докладала всіх зусиль, щоб він повернувся додому. Я зверталася до координаційного штабу, омбудсмена, писала листи депутатам, в ООН та Європейський суд. Брала участь у численних акціях у Тернополі, Києві та Житомирі. Разом із родинами зниклих безвісти та полонених бійців 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" я вирушала до Стамбула, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до проблеми військовополонених. Я не могла собі дозволити опустити руки. Вночі я плакала, а вранці продовжувала боротьбу за його повернення. Мене лякала думка, що якщо я зупинюся, про нього можуть забути", - поділилася Олена.

Влітку 2024 року, коли перші полонені з колонії на Луганщині, де перебував Андрій Коваль, почали повертатися додому, Олена почала регулярно отримувати звістки про чоловіка. Це дуже підтримувало всю родину.

"Одного дня мені зателефонував колишній військовий і попросив передати прохання Андрія: придбати для дітей подарунки у вигляді "кіндер-сюрпризів" на тисячу гривень. Він хотів, щоб діти відчули його підтримку та увагу. Я миттєво виконала його побажання, і діти справді були в захваті", - поділилася Олена.

Найщасливішим моментом для родини став 24 серпня. Олена отримала довгоочікуване повідомлення про те, що її чоловіка звільнили з полону. Незабаром він зателефонував. Перші його слова закарбувалися у пам'яті жінки на все життя: "Кохана, не плач. Я вже вдома". Наразі Андрій перебуває на карантині. Йому належить тривале лікування та реабілітація. Родина з нетерпінням очікує на зустріч і радісне повернення чоловіка та батька додому.

Згідно з інформацією, наданою Укрінформом, під час обміну військовослужбовець з Кіровоградської області повернувся додому. Його рідні вперше дізналися про його полон завдяки відеозапису, опублікованому російською стороною.

Читайте також