Жінку насильно відвезли до ТЦК: яке рішення ухвалив суд.

Як повідомляє "Судово-юридична газета", Другий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним взяття мешканки Харківщини на військовий облік без документального підтвердження законних підстав. Жінка мала педагогічну освіту, проте в державному реєстрі її зазначили як військовозобов'язану з медичною спеціальністю.

Суд зобов'язав територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видалити позивачку з військового обліку та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів. Рішення суду першої інстанції було скасовано, а вимоги жінки частково задоволені у справі № 520/2450/26, повідомляє Kreschatic.

Як жінка дізналася про розшук і потрапила до ТЦК

9 грудня 2025 року близько 19:20 на контрольному пункті, що веде до Циркунів та Лозової, на вулиці Винниченка, жінку зупинили співробітники поліції в супроводі представників ТЦК.

Під час перевірки документів з'ясувалося, що за обліковими даними вона має статус військовозобов'язаної та перебуває в розшуку через нібито ухилення від мобілізації.

Жінку перевели до територіального центру комплектування, де було виявлено, що інформацію про неї вже зареєстровано іншим центром. Посадовці не змогли надати чітке пояснення правових основ цього рішення.

10 грудня вона звернулася до відповідного ТЦК із проханням повідомити дату, причини та документальні підстави взяття на облік і внесення інформації про розшук. Вичерпної відповіді не отримала.

29 грудня 2025 року її уповноважений особа надіслав адвокатські запити до кількох територіальних центрів комплектування та подав скаргу до Міністерства оборони України.

У зверненнях він просив:

* Визначити дату, коли жінка буде зареєстрована на військовий облік.

* Інформувати про законодавчі основи, що обґрунтовують надання їй статусу військовозобов'язаної.

* З'ясувати, чи перебувала вона раніше на обліку як призовниця або військовозобов'язана.

* Надати дублікати оригінальних облікових документів.

Пояснити мотивацію для додавання інформації про розшук.

Оцінити правомірність вчинків державних службовців.

Видалити неправомірно введені дані з Реєстру та зупинити військовий облік.

Які новини надійшли від ТЦК щодо військового обліку та розшуку?

У відповіді від 6 січня 2026 року № 87/ВОБ територіальний центр зазначив, що інформацію про жінку внесли до Реєстру 9 лютого 2022 року.

Її обліковували як рядового запасу з посиланням на статтю 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в частині, що стосувалася осіб, непридатних до служби в мирний час та обмежено придатних у воєнний час.

ТЦК також зазначив, що жінка не пройшла військово-медичну комісію до 5 червня 2025 року. Внаслідок цього, з 4 серпня 2025 року її почали вважати порушницею правил військового обліку.

У той же день до Національної поліції надійшло звернення щодо перенаправлення жінки до ТЦК для оформлення адміністративного протоколу згідно зі статтею 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас станом на 6 січня 2026 року інформації про порушення правил військового обліку в Реєстрі вже не було.

Не вдалося підтвердити основні підстави для взяття на облік ТЦК. Представники організації зазначили, що через ракетний удар по Харкову 6 липня 2022 року постраждало приміщення Шевченківського районного ТЦК та СП, внаслідок чого була знищена велика частина документації.

Серед втрачених матеріалів містилися документи, пов'язані з обліком та його скасуванням за період з 1 листопада 2020 року по 5 липня 2022 року, журнали обліку, акти видачі військових облікових посвідчень та книга протоколів призовної комісії.

У своєму листі датованому 23 січня 2026 року під номером 362/ВОБ, ТЦК знову зазначив, що внаслідок втрати документів не має змоги ані підтвердити, ані спростувати аргументи заявниці. Проте, центр не знайшов підстав для виключення її з реєстру і не виявив жодних порушень з боку посадових осіб.

У матеріалах справи не виявлено відповідей на адвокатські запити, що стосуються двох інших ТЦК.

Які документи засвідчували освіту позивача?

Жінка стверджувала, що ніколи не мала досвіду військової служби, не навчалася в установах військової освіти, не отримувала спеціальності, пов'язаної з військовим обліком, і добровільно не ставала на військовий облік.

Для підтвердження своєї позиції вона надала:

* Диплом від 5 червня 2002 року про закінчення Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Інформація про спеціалізацію — "Педагогіка та методологія середньої освіти. Українська мова та література і англійська мова".

* Підтвердження кваліфікації вчителя української мови і літератури, англійської мови та зарубіжної літератури.

* Направлення на роботу № 34 до ТОВ "Квартал" у Харкові на посаду вчителя-методиста української мови.

Унікальні дані ОК-5 та ОК-7 стосовно освітньої та професійної діяльності.

Документи про трудову діяльність також містили відомості про роботу в ТОВ "Охорона і безпека плюс" та з 2016 року -- у ТОВ "Охорона-2".

Натомість у військово-обліковій картці жінці зазначили спеціальність 879 "Молодший спеціаліст з медичною освітою" та код ВОС 249 "Сестра медична (брат медичний)".

При цьому графа 17 "Освіта" залишалася порожньою.

Позивачка не надала жодного документа, що підтверджує її медичну, фармацевтичну або іншу релевантну освіту, до ТЦК.

Чому суд першої інстанції відмовив у позові

29 червня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення не задовольняти позов жінки.

Суд припустив, що до 9 лютого 2022 року вона могла додатково здобути медичну спеціальність або пройти фахові курси. На думку першої інстанції, відповідні документи могли бути серед матеріалів, знищених під час обстрілу.

Такий висновок ґрунтувався на можливості існування додаткової кваліфікації, а не на наявних доказах її здобуття.

Стосовно розшуку суд зазначив, що відповідні записи вже скасовано, тому окремі вимоги щодо них не підлягали задоволенню.

Позивачка подала апеляцію на ухвалене рішення, зазначивши, що обставини були встановлені не в повному обсязі, а також висловила зауваження щодо невірного застосування норм права та порушення процедурних вимог щодо збору доказів.

Вона звернулася до другої частини статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої саме державний орган зобов'язаний підтвердити законність своїх рішень та дій.

Для підтвердження своїх доводів жінка також звернулася до рішень Верховного Суду:

З 27 лютого 2026 року у справі номер 300/1960/22.

* Від 12 травня 2026 року у справі № 500/7485/23.

* Від 1 квітня 2026 року у справі № 320/36204/23.

Починаючи з 3 березня 2026 року, у справі номер 640/16137/20.

ТЦК не надав відзиву на апеляційну скаргу.

Чому апеляційний суд ухвалив рішення про незаконність дій ТЦК.

Апеляційний суд здійснив аналіз законодавчих норм, які діяли на момент внесення даних до Реєстру, а саме 9 лютого 2022 року.

Колегія суддів застосувала статтю 19 Конституції України, статті 1, 33, 34 і 37 Закону № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", положення Закону № 1951-VIII про державний Реєстр, а також нормативні акти щодо обліку жінок.

Зокрема, суд провів ретельний аналіз:

Наказ Міністерства оборони України № 313, виданий 11 жовтня 2021 року, містить список спеціальностей і професій, що мають зв'язок із військово-обліковими спеціальностями.

* Постанову Кабінету Міністрів № 921 від 7 грудня 2016 року -- порядок організації та ведення військового обліку, чинний на відповідну дату.

* Пункт 18 Порядку № 921 -- умови взяття жінок на облік з урахуванням спеціальності, стану здоров'я, віку та сімейного стану.

* Пункт 50 Порядку № 921 -- обов'язок закладів освіти подавати списки відповідних випускниць до ТЦК за три місяці до завершення навчання зі зберіганням цих списків протягом 30 років.

* Частину другу статті 77 КАС України -- обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити законність власних дій.

Апеляційний суд з'ясував, що спеціальність, отримана позивачкою в галузі педагогіки, не була включена до затвердженого списку Міністерства оборони.

Суд також не отримав доказів добровільного взяття жінки на облік або документів про здобуття нею іншої кваліфікації, яка створювала б законні підстави для набуття статусу військовозобов'язаної.

Згадка про знищення архівів не звільняла ТЦК від необхідності підтвердити законність своїх облікових дій.

Колегія суддів наголосила, що електронний запис підтверджує наявність відомостей у Реєстрі, але сам по собі не доводить законність їх первинного внесення.

Таким чином, відповідач не надав доказів, які б підтверджували правові підстави для зарахування позивачки на військовий облік.

Чому суд ухвалив рішення про виключення жінки з реєстру?

Визначаючи методи захисту, апеляційний суд провів розмежування між зняттям та виключенням з військового обліку.

У постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24 пояснено, що зняття з обліку не припиняє статусу військовозобов'язаної особи та допускає повторне взяття на облік.

Натомість виключення означає втрату відповідного статусу.

Апеляційний суд взяв до уваги, що пункт шість статті 37 Закону № 2232-XII визначає умови, за яких можуть бути виключені особи, які спочатку були зареєстровані законно.

Серед таких підстав -- смерть або оголошення особи померлою, припинення громадянства України, визнання непридатною до військової служби, досягнення граничного віку перебування в запасі та окремі обставини проходження контрактної служби.

Однак ситуацію, коли людину від самого початку взяли на облік незаконно, ця норма прямо не врегульовує.

Таким чином, суд обрав методику ефективного відновлення порушених прав, взявши до уваги статтю 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні були враховані юридичні позиції Європейського суду з прав людини у справах "Гурепка проти України", "Кудла проти Польщі", "Гарнага проти України", "Пайн Веллі Девелопментс Лтд та інші проти Ірландії", "Кая проти Туреччини", "Сілвер та інші проти Сполученого Королівства", "Рада профспілок цивільної служби та інші проти Сполученого Королівства", "Ментеш та інші проти Туреччини", "Ільхан проти Туреччини", "Кенеді проти Угорщини" і "Каїч та інші проти Хорватії".

Суд дійшов висновку, що для реального усунення наслідків незаконного первинного взяття на облік недостатньо лише визнати дії ТЦК протиправними.

Які запити були задоволені судом і яку суму було присуджено?

Відповідно до висновків апеляційного розгляду справи № 520/2450/26, суд:

* Скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року.

Частково підтримав апеляційну скаргу і адміністративний позов.

* Визнав протиправними дії ТЦК щодо взяття жінки на військовий облік.

Визнано неправомірним внесення її особистих даних до державного Реєстру.

Зобов'язав ТЦК прибрати позивачку з військового обліку.

* Зобов'язав прибрати інформацію про неї з Реєстру.

Відмовлено у інших окремих позовних вимогах.

Призначив 5000 гривень на покриття витрат за професійну юридичну допомогу, що будуть сплачені з бюджетних коштів відповідача.

Суд відмовився задовольнити окремі вимоги щодо видалення інформації про порушення правил військового обліку, оскільки ці дані вже були відсутні. Крім того, рішення про виключення позивачки з Реєстру автоматично усувало й усі супутні записи.

Суд також відхилив вимоги щодо визнання неправомірним звернення до правоохоронних органів про адміністративне затримання та транспортування до ТЦК, а також зобов'язання центру сповістити поліцію про відсутність підстав для вжиття таких заходів.

Щодо витрат на юридичні послуги, жінка зазначила, що витратила 24 000 грн за 12 годин роботи адвоката, при тарифі 2000 грн за годину.

До розрахунку входили консультація та визначення стратегії справи, підготовка позову, направлення адвокатських запитів і скарги до Міністерства оборони, а також два клопотання про витребування доказів.

Суд проаналізував угоду, укладену 28 грудня 2025 року, доповнювальну угоду від 8 лютого 2026 року, акт виконаних робіт, датований 19 червня 2026 року, а також інші супутні документи, що підтверджують.

Колегія суддів визначила, що деякі з поданих послуг фактично були частиною підготовки позову, а окремі заяви повторювали його суть, при цьому вказаний час на виконання робіт не повністю відповідав складності виконаних завдань.

Під час визначення компенсації суд застосував статті 132, 134 і 139 КАС України, положення законодавства про адвокатуру, рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо реальності, необхідності й співмірності судових витрат.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати ухвалення. Касаційне оскарження можливе лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.

Нагадаємо, що раніше ми висвітлювали процес судового розгляду справи чиновників ТЦК, пов'язаної з фіктивною мобілізацією через платформу "Оберіг".