Біотехнолог з Житомирської області створив вражаючу колекцію, що налічує близько 1000 кактусів.

Більшість цих рослин - рідкісні, перебувають на межі зникнення

У селі неподалік Житомира біотехнолог Сергій Грузінський облаштував унікальну територію, яку він назвав "Біофілія". Тут він організовує екскурсії, сприяючи розвитку любові до навколишнього середовища та усвідомленого використання природних ресурсів.

У "Біофілії" можна знайти безліч рослин, а також пасіку і невеличке озерце з рибами. Особливою принадою цього місця є колекція кактусів, які зараз перебувають у фазі цвітіння. Кореспондентка Укрінформу відвідала "Біофілію" та поспілкувалася з ініціатором проекту про особливості вирощування кактусів, а також дізналася, чи існує ризик, що ці рослини можуть стати інвазійними.

КЛУМБА ІЗ ОПУНЦІЙ ТА 100 СОРТІВ КОСАРИКІВ

Прибувши до Черемошного під Житомиром після безсонної ночі, коли в небі літали російські "Шахеди", я відчуваю незвичну тишу у селі. Лиш чути спів птахів і гудіння бджіл, які трудяться над збором нектару. Подвір'я Сергія Грузінського радує око розкішними трояндами, ліліями та приємним ароматом лаванди. Цього року на його клумбі вперше розцвіла юка, яку він привіз з українського Криму понад десятиліття тому.

Остаточно прокидаюся, коли посеред двору бачу клумбу із кактусів опунцій, які зараз цвітуть жовтим і рожевим кольорами. Це лише маленька частина кактусової колекції Сергія.

За фахом він біотехнолог і має майже десятирічний досвід роботи в цій галузі. Напередодні повномасштабної війни чоловік вирішив змінити своє професійне спрямування. Він переїхав до рідного села до батьків і почав захоплюватися рослинами, що згодом стало його улюбленим хобі, якому він присвячує свій вільний час.

- Я люблю рослини і займаюся ними для душі. Дідусь ще з дитинства прищепив мені любов до садка, тож кожного року висаджую нові дерева. Багато читаю на цю тему, і мені дуже імпонує термін "біофілія" - вроджена любов людини до природи і всього живого. У багатьох вона зараз притуплена урбанізацією, та попри це ми заводимо домашніх улюбленців, вирощуємо кімнатні рослини, любимо відпочивати в горах або на морі. Тому вирішив створити простір "Біофілія", де розповідаю людям про правильну взаємодію з природою, різні цікавинки про рослини і сільське господарство, а також пояснюю, що відпочинок або робота на природі дають ментальну користь, - ділиться Сергій.

Він веде мене через свою територію, демонструючи величезний кущ енергетичної рослини міскантус та сад, де росте близько 60 фруктових дерев. Багато яблунь Сергій прищеплював власноруч на дички. Він віддає перевагу традиційним сортам, таким як "Боровиця", "Білий налив", "Джонатан", "Сніговий кальвіль" та "Золотий ренет", оскільки вони потребують меншого захисту від шкідників та хвороб у порівнянні з сучасними сортами.

У затінку яблуневих дерев розташувалися вулики, де трудяться бджоли. Все почалося з одного вулика, а тепер на пасіці Сергія їх уже тринадцять. Непогода навесні та влітку негативно вплинула на продуктивність бджолиного сімейства, і в цьому сезоні меду ще не вдалося зібрати. Щоб створити комфортні умови для своїх підопічних, господар висаджує липи на пустирі навпроти свого дому та старанно доглядає за медоносними рослинами.

Ніколи раніше не спостерігала за тим, як бджоли п'ють воду з маленького ставочка, який був створений і зарибнений Сергієм. Діти часто навідуються до нього на риболовлю. Як він зауважує, це місце безпечне, неглибоке і риба тут завжди "клює". Існує правило, що рибалка має бути лише для задоволення, тому усю спійману рибу відпускають назад у водойму.

На ділянці площею 10 соток, засновник проекту "Біофілія" вирощує кавуни та дині. В минулому році він зібрав близько трьох тонн кавунів, які успішно продав. Він зазначає, що цьогорічні погодні умови, зокрема прохолодні ночі влітку, дещо уповільнюють ріст баштанних культур.

Сергій також вирощує майже 100 сортів косариків. Пояснює, що так разом із однодумцями називає гладіолуси та популяризує відмову від радянських і російських сортів. Нині він експериментує над виведенням власного сорту косариків.

НА КОЛЕКЦІЮ КАКТУСІВ НАДИХНУВ БОТСАД У КРИМУ

Продовжуємо нашу подорож до саду, де можна побачити кактуси. Мій екскурсовод акцентує увагу на опунціях, що ростуть у дворі, і розповідає, що ці рослини не потребують поливу - вони отримують вологу лише з дощу. Вони витривалі до холодів, тому в зимовий період залишаються на вулиці.

Сергій відкрив для себе світ кактусів під час своєї практики з ботаніки в Нікітському ботанічному саду в Криму, ще до того, як півострів було анексовано. Ці рослини настільки його вразили, що він вирішив придбати насіння в магазині, посіяти його і виростити ферокактуси та карнегії прямо на шафі в кімнаті студентського гуртожитку. Сьогодні цим кактусам вже виповнилося 12 років. Варто зазначити, що близько 80% його колекції вирощено саме з насіння.

- Моя колекція доволі скромна, - розповідає Сергій. - Я ніколи не рахував своїх кактусів. Думаю, що в мене їх росте близько тисячі, майже 300 видів. Усі кактуси досить рідкісні й більшість із них - на межі зникнення. Їхній ареал - Північна і Південна Америка. Зараз на тих теренах - пасовища для великої рогатої худоби, видобувають корисні копалини, прокладають колії. Враховуючи, що в тих посушливих регіонах страшенний дефіцит вологи і кормової бази, то кактусам надскладно вижити, адже їх з'їдають тварини і комахи. Частина популяцій взагалі знищена.

Він зазначив, що кактуси мають повільний темп росту. Наприклад, деякі види можуть за 8-10 років вирости всього на 1,5-2 см, і лише після цього почнуть цвісти та приносити насіння.

Різні місцеві вірування також негативно впливають на популяції цих рослин. Наприклад, кактус лофофора містить алкалоїди, які мають галюциногенний ефект. Шамани використовують їх для "комунікації з іншими світами".

Питання до Сергія: чи важко займатися вирощуванням кактусів?

- Я б не сказав, що з кактусами дуже складно. Треба трішки почитати літератури про них, здобути певний досвід і навчитися відчувати ці рослини. Важливо знати, де вони ростуть у природі і постаратися максимально відтворити ці умови. Головне правило для тих, хто займається кактусами: ліпше не долити води, ніж перелити. Їм потрібен субстрат, який пропускатиме повітря і вологу, буде добре насичений мінералами. Такі в магазинах не продаються, тож сам їх готую, -пояснює біотехнолог.

Важливе значення має і температура. У теплу пору кактуси перебувають у спеціально зведеному будиночку, який постійно провітрюється. Коли ж температура повітря знижується, їх потрібно поступово вводити у стан стагнації. Все починається із припинення поливу. Як тільки вночі холодніше за +5 градусів, рослини втрачають тепло та вологу, не сприймають нестачу світла. Тоді їх можна відправляти зимувати в приміщення з температурою +10-12 градусів.

Існують кактуси, які функціонують за власними законами. Вони мають генетичні особливості, що змушують їх улітку в Україні впадати в сплячку, оскільки їх рідні країни переживають зиму. Зимою ж вони активізуються. Таким чином, влітку їх не слід поливати, а взимку, навпаки, необхідно забезпечувати вологу.

Зимовий період та процес пробудження з нього є найбільш вразливим етапом для кактусів, коли ризик втрат значно зростає. У цей час важливо ретельно спостерігати за рослинами, адже шкідники та інфекції можуть завдати серйозної шкоди.

Сергій переносить кактуси назад у теплицю, щойно температура повітря стає стабільною. Він підкреслює, що ці рослини дуже чутливі до сонячних опіків, тому оберігає їх, використовуючи затінюючу сітку та агроволокно. Поливання він починає з легкого обприскування та невеликих доз води. Як тільки на кактусах з'являються молоді колючки, це свідчить про те, що можна поступово збільшувати кількість води.

ГУБНА ПОМАДА ІЗ ПЛОДІВ КАКТУСА

Якщо рослинам буде комфортно, вони обов'язково віддячать за турботу своїми квітами.

Існує поширений міф про те, що кактуси не можуть цвісти. Насправді ж, усі ці рослини здатні на цвітіння. Все залежить від умов їх вирощування та віку, адже для цього необхідно, щоб фітогормональні процеси були в нормі. Є види кактусів, які цвітуть лише одну ніч, день або ж протягом 3-5 днів. Також існують такі, що не розкривають свої квітки і самозапилюються. Деякі кактуси можуть за один сезон дати від кількох десятків до сотні квіток. Сухі бутони варто видаляти, оскільки вони можуть стати джерелом інфекцій, - пояснює Сергій.

Його колекція перебуває на вершині свого розквіту. Це вражаюче видовище, коли серед гострих шипів розцвітають делікатні квіти різноманітних відтінків.

Чоловік зазначає, що його найулюбленіші кактуси мають довгі шипи. Ці колючки виконують кілька важливих ролей. По-перше, вони служать захистом, перешкоджаючи знищенню рослини, а по-друге, сприяють утриманню вологи та розмноженню.

Серед незвичайних рослин у цьому місці можна зустріти агаву, з якої виробляють текілу, а також тефрокактус, що має м'які відростки, нагадуючі папір, замість звичних колючок.

Цікавлюся, чи можуть кактуси в умовах зміни клімату в Україні витіснити інші види рослин.

Існують певні міркування щодо того, що кактуси можуть стати інвазійними. Проте я не помічав, щоб вони витісняли інші рослини, тому не вважаю це серйозною проблемою. Я проводив експерименти, викидаючи черенки своїх кактусів у компост, але жоден з них не зміг вижити. Водночас, якщо кактуси з'являться, наприклад, в Олешківських пісках, це може допомогти утримати ґрунт. Біля них можуть закріпитися деякі трави або насіння, з яких потім виросте сосна, - зазначає Сергій.

На його думку, кактуси можуть знайти своє місце в озелененні. Ці рослини також мають потенціал у аграрному секторі. Зокрема, мова йде про безколючкові гібридні види, які вирощують для годівлі тварин.

Біотехнолог також розповідає, що кактуси мають їстівні ягоди. Як приклад, це пітахая, що продається в супермаркетах. Плоди опунції теж їстівні. За смаком вони нагадують поєднання суниці та банана. Їх використовують у кондитерських виробах і алкогольних напоях, а з червоного пігменту цих ягід виготовляють губну помаду.

Ірина Чириця з Житомира