Наступного колишнього генерального прокурора призначили на "виправні роботи". Цього разу його відправили до Нідерландів.
Після довгих, кількамісячних роздумів Банкової, колишнього генпрокурора Андрія Костіна таки призначили послом України в Нідерландах і за сумісництвом - постійним представником України при Організації із заборони хімічної зброї.
Штовханина точилась довкола цієї посади з кінця минулого, 2024 року. Призначення ексгенпрокурора Андрія Костіна, відставці якого послужив скандал, вкотре порушило питання: чому гучна відставка зі скандалом та корупційним шлейфом майже завжди означає шлях в амбасадори?
Отже, виходить, що в українську дипломатію залучають усіх, кого не хочеться відправляти далеко?
Нагадаємо, що в останні дні жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський прийняв рішення про офіційне звільнення Андрія Костіна з позиції генерального прокурора.
Костін повідомив, що прийняв рішення піти у відставку на фоні скандалу, пов'язаного з 50 прокурорами Хмельницької області, які підозрюються в незаконному отриманні статусу інваліда.
Він поділився інформацією про те, що на засіданні Ради національної безпеки і оборони, скликаному президентом, обговорювали "неетичну ситуацію" з підробленими інвалідностями серед чиновників. Було виявлено "безліч ганебних випадків зловживань", зокрема, в прокуратурі.
Це не лише обласні прокуратури викликають питання. Питання також виникають і щодо Генеральної прокуратури.
Як повідомляє Центр протидії корупції, в липні 2024 року НАБУ і САП викрили та затримали прокурорів Офісу генпрокурора Олега Гунька та Віктора Хомича на ймовірному хабарництві. За версією слідства, вони отримали $170 тисяч від громадянина Руслана Литвиненка, який представляв інтереси підприємства, що будувало ЖК "Сенсація" в Гостомелі, за закриття конкретного кримінального провадження та зняття арешту з майна.
Журналісти, які займаються розслідуваннями, з'ясували, що ухвалення рішення про закриття справи покладалося на слідчого Державного бюро розслідувань, який мав погодити цей крок із прокурором, оскільки в даній справі не виявилося підозрюваних.
Водночас журналісти ЦПК зазначили, що на одній із зафіксованих слідством розмов звучало прізвище й заступниці генпрокурора Вікторії Літвінової. І саме вона курує департамент, в якому працював Гунько.
Під час пояснень слідчим Гунько детально розповів ієрархію свого напрямку роботи в Офісі Генпрокурора: "Літвінова курує профільний департамент, Михайло Подолян очолює департамент, а Роман Сидорчук - начальник відділу".
У листопаді 2024 року за Гунька внесли заставу і він вийшов з-під варти.
Проте розслідування справи про корупцію, в якій задіяна заступниця генерального прокурора Вікторія Літвінова, все ще триває.
А шлях в посли для прокурорів відкрила колишня генпрокурорка Ірина Венедиктова.
Нагадуємо, що у листопаді 2022 року Венедіктова отримала призначення на пост посла в Швейцарії. Через рік вона також додатково стала послом у Князівстві Ліхтенштейн.
Ірина Венедіктова швидко здобула репутацію токсичної особи у прокурорській галузі.
У березні 2020 року 269 народних депутатів висловили свою підтримку її кандидатурі на посаду Генерального прокурора в прискореному режимі.
У травні пані Генеральна прокурорка зіткнулася з критикою від Мелінди Гарінґ, заступниці директора Євразійського центру Атлантичної ради США. Вона висловила невдоволення щодо діяльності Венедіктової, зазначивши, що вона гальмує реформи в системі прокуратури.
У грудні 2020 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) розпочало кримінальне розслідування з приводу можливого незаконного втручання Генерального прокурора Ірини Венедіктової в справу заступника Офісу президента Олега Татарова. Це розслідування було ініційоване через її ймовірне рішення змінити склад прокурорської групи, що займалася справою Татарова, ще до того, як детективи НАБУ мали намір повідомити йому про підозру.
У квітні 2020 року суспільство висловлювало обурення з приводу "сфабрикованого" кримінального провадження стосовно активіста Сергія Стерненка. Наприклад, колишній заступник генерального прокурора Віктор Трепак повідомив, що Венедіктова наполягала на необхідності висунути підозру Стерненку у зв'язку з нападом на нього, в результаті якого загинув один з нападників. Трепак відмовився це робити через відсутність достатніх підстав. Через кілька днів Венедіктова заявила в ЗМІ, що "підозра стосовно Стерненка буде оголошена в будь-якому випадку", на що адвокати активіста відреагували звинуваченнями прокурорів у упередженості.
Відтак Ірина Венедіктова стала токсичною у ролі Генерального прокурора України як для українського суспільства, так і для міжнародних партнерів.
У липні 2022 року вона покинула свою позицію Генерального прокурора України. Пізніше, як уже було зазначено, її призначили послом у країні, що має стратегічне значення для України — Швейцарії.
Ця ситуація не є новою для нинішньої влади, коли осіб, які вчинили помилки, призначають на виправні роботи в якості послів. Схоже, що це стало частиною системи. Згадаймо, що колись у сферу дипломатії потрапив навіть міністр оборони Андрій Таран, який зазнав невдачі в державних оборонних закупівлях. Таким чином, виникає питання: чи дійсно такі кадрові призначення є ефективними?
Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко висловив думку, що в кожній конкретній ситуації слід аналізувати, які вигоди чи втрати може отримати Україна внаслідок певних призначень.
Щодо Андрія Костіна, Огризко підкреслив, що за час його перебування на посаді Офіс генерального прокурора зафіксував більше 160 тисяч злочинів, скоєних російськими окупантами на території України.
"У Нідерландах, до слова, Міжнародний кримінальний суд. До того ж Костін буде постійним представником України при Організації із заборони хімічної зброї. От питання в задачі: хто краще, ніж Костін, маючи цю базу і розуміючи, про що йдеться, може представити там інтереси України? Здається, краще, ніж Костін, цього зараз не зробить ніхто, -- вважає Огризко. - І просто кар'єрний дипломат, який є прекрасним фахівцем у загальному розумінні цього слова, та не є фахівцем у сфері, скажімо, Сил оборони може бути менш ефективним".
У зв'язку з останнім, пан Огризко насправді говорив не про Андрія Тарана, а про Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача та посла у Великій Британії.
Проте в атмосфері відчувається важке питання, яке з часом лише ускладнюється через відсутність чіткої відповіді: чи не ставить під сумнів роль дипломатичних посад той факт, що "політичні вигнанці" практично завжди врешті-решт отримують призначення на посади послів?
Схоже, що для Офісу Президента дипломатія займає другорядне місце і не викликає великого інтересу. Насправді, залишається незрозумілим, навіщо потрібні посли, якщо в цій ролі вже виступає Андрій Єрмак, голова ОП, який виконує функції посла в поточних умовах.
То що, фахівці на дипломатичній службі Банковій не потрібні? А потрібні дуже слухняні для офісу президента люди за державний кошт.
