Чи може Молдова зникнути з географічних карт? Ситуація, яка вже не є забороненою темою.
Цього січня президентка Молдови Мая Санду перетнула лінію, якої раніше намагалися не переступати лідери республіки. Вона відверто заявила, що підтримує ідею об'єднання з Румунією й проголосувала б за неї на референдумі. Згодом цю думку повторив прем'єр-міністр країни Александр Мунтяну.
Хоча політики відзначили, що дане питання наразі не є пріоритетним, вони все ж підняли його на новий рівень суспільної дискусії. Об'єднання Молдови та Румунії, якщо його коли-небудь реалізують, насправді є складнішим завданням, ніж може здатися на перший погляд. Перші кроки в цьому напрямку можуть призвести до дестабілізації регіону та викликати нові проблеми на кордонах України.
Республіка Молдова виникла на території Бессарабії, яка стала частиною Російської імперії в 1812 році після російсько-турецької війни. Окрім періоду з 1918 по 1940 рік, коли цей історичний регіон належав Румунії, він розвивався в іншій політичній і соціально-економічній обстановці. Москва вжила численні заходи для посилення культурних відмінностей між Румунією та Бессарабією. Ще одним чинником, що сприяв реалізації планів Росії, стала етнічна різноманітність населення Бессарабії.
Після розпаду Радянського Союзу Румунія та Молдова продовжували свій розвиток паралельними шляхами. Бухарест досить швидко став частиною ЄС і НАТО, тоді як Кишинів, долаючи серйозний опір проросійських сил, повільно просувається до євроінтеграції. Між цими двома країнами існує значний економічний розрив: валовий внутрішній продукт Румунії перевищує 400 мільярдів доларів, тоді як у Молдови цей показник складає менше ніж 20 мільярдів доларів. ВВП на душу населення в Румунії перевищує 22 тисячі доларів, що майже в три рази більше, ніж у Молдові. Мінімальна заробітна плата в Румунії становить близько 800 євро, на відміну від 300 євро в Молдові.
Відмінності в економічному розвитку вказують на те, що Бухаресту буде потрібно фінансувати новий регіон. Різниця у ВВП на душу населення та соціальних показниках є настільки значною, що швидко і без труднощів подолати її не вдасться. Однак, економічні фактори не стануть єдиним вирішальним чинником, що вплине на майбутнє об'єднання двох країн.
Опитування громадської думки в Молдові впродовж останніх десятиліть фіксують поступове зростання підтримки ідеї об'єднання з Румунією. У 1990-х роках менш як 10% населення виступали за унію з Бухарестом. Кількість прихильників об'єднання почала зростати від середини 2010-х років. Пік підтримки припав на 2021 і 2022 роки. На тлі вдячності за допомогу, яку надала Румунія в подоланні пандемії коронавірусу, а також внаслідок початку повномасштабного російського вторгнення в Україну близько 44% молдаван сказали "так" ідеї увійти до складу єдиної румунської держави. Проте згодом частка жителів республіки, які бажали об'єднатись із сусідами, стала меншою за 40%. Опитування 2025 року показує: лише 38,5% громадян Молдови проголосували б за унію, тоді як 61,5% виступили проти такого рішення. Звісно, за певних умов можна збільшити частку прихильників унії. Але важливо врахувати низку моментів, які дуже ускладнюють об'єднання в одну державу.
У Молдові противники входження до складу Румунії проживають переважно на території Придністров'я, Гагаузії та в північній частині країни. Така регіональна відмінність у настроях створює умови для сепаратизму в разі, якщо уряд у Кишиневі вдасться до реальних кроків для входження до складу Румунії. Придністров'я теоретично ще може колись інтегруватися до Молдови. Але населення цього анклаву не бачить себе частиною Румунії. Закон про особливий статус Гагаузії, ухвалений молдовським парламентом 1994 року, передбачає право автономії на самовизначення у разі втрати Молдовою суверенітету.
Враховуючи реальні настрої суспільства та ризики дестабілізації, провідні прозахідні політичні сили Молдови, хоча й демонструють певну підтримку ідеї об'єднання з Румунією, надають перевагу фокусуванню на процесі євроінтеграції. У той же час, ліві та часто проросійські партії, такі як Партія соціалістів, Партія комуністів та "Наша партія", рішуче виступають проти втрати суверенітету країни.
У румунському суспільстві завжди існували потужні настрої на підтримку інтеграції з Молдовою, які зумовлені історичними, культурними та національними аспектами. Бессарабія, що є східною частиною колишнього Молдавського князівства, має глибокі корені в цій ідеї. Проте, в останні роки популярність концепції об'єднання значно знизилася. Найвищі показники підтримки цієї ініціативи спостерігалися до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У 2010-х роках 60-70% румунів виступали за розширення території країни шляхом угоди з Кишиневом. Однак після 2022 року кількість прихильників зменшилася, оскільки люди почали побоюватися додаткових витрат на інтеграцію, військових загроз та проблем, пов'язаних з російськомовними населенням у Молдові. За останніми опитуваннями, підтримка ідеї об'єднання стабілізувалася на рівні 40-50%, з можливістю подальшого зростання скептичних настроїв у разі загрози безпеці. У вересні 2025 року 47% румунів висловилися за об'єднання, 46% були проти, а 7% залишилися невизначеними.
Румунські політики переважно займають оптимістично-обережну позицію щодо об'єднання з Молдовою. І наголошують, що першоосновою цього має стати воля громадян сусідньої країни. Президент Румунії Нікушор Дан неодноразово висловлювався на тему унії з Республікою Молдова. Його позиція послідовна: він особисто підтримує ідею об'єднання, але наголошує, що все залежить від бажання громадян Молдови. Румунія нічого не нав'язуватиме й не форсуватиме. Так само міркує більшість румунських політиків, які представляють право- та лівоцентристські партії. Виняток становлять крайні праві, які агресивно виступають за якнайшвидшу унію як шлях до "відновлення історичної справедливості" без збереження окремої ідентичності Молдови, називаючи її "штучним утворенням".
Проте в умовах сучасної ситуації скасування незалежності Молдови може призвести до внутрішніх конфліктів у країні. Росія, в такому випадку, навряд чи залишиться осторонь і, ймовірно, підтримає сепаратистські рухи в Придністров'ї та Гагаузії. Чи готова Румунія, навіть будучи частиною НАТО, до подібних викликів? Це викликає серйозні сумніви. Тому останні висловлювання молдавських політиків слід розглядати не як заклики до дій, а як засіб для залучення електорату та оцінки реакції суспільства. Курс на євроінтеграцію з дотриманням суверенітету залишатиметься основним сценарієм розвитку держави.
Для України можливе злиття Румунії з Молдовою, найімовірніше, стане джерелом нових ризиків, а не вигод. Зміна кордонів сусідніх країн завжди супроводжується викликами. Це справедливо навіть у випадку, якщо мова йде про спокійний і безболісний процес інтеграції, що, до речі, зовсім не є гарантованим, враховуючи наявність сепаратистських анклавів на території Молдови та поширене невдоволення щодо можливого скорочення суверенітету.
Нові територіальні надбання також здатні посилити вплив радикальних сил у румунському суспільстві, спровокувавши запаморочення від успіхів. Раніше серед румунських політиків уже лунали голоси про необхідність повернути під контроль Бухареста Північну Буковину та Південну Бессарабію. Висловлювалися антиісторичні маніпулятивні тези, що Україна -- це "штучне утворення". Із цими ідеями, зокрема, виступали євродепутатка від партії S.O.S. Romania Діана Шошоаке, колишній кандидат у президенти Румунії Келін Джорджеску, ексспівголова партії AUR, а зараз президент новоствореної партії "Консервативна дія" (ACT) Клаудіу Тірзіу. Після приєднання Молдови кількість охочих "відновити історичну справедливість" за рахунок території України може навіть зрости. Це було б украй небажаним сценарієм для Києва.
