Обговорювали? У якому яйці прихована геополітична загибель Путіна?
Протягом останніх кількох років будь-які зустрічі, саміти та конференції світових лідерів найвищого рівня постійно наштовхуються на перешкоду у вигляді небажання Путіна зупинити війну. Особливо це стало очевидним після того, як президент Трамп вивів кремлівського лідера з міжнародної ізоляції. Путін постійно блефує, маневрує та влаштовує провокації і терористичні акти, лише б уникнути переговорів. У той же час, ключ до його поразки лежить просто на поверхні. Що ж це?
Після зустрічі з радниками лідерів держав, які підтримують Україну, Володимир Зеленський висловив надію на швидке завершення мирних переговорів. Дійсно, активні обговорення тривають між українськими та американськими представниками, а також між радниками з питань національної безпеки України та європейських країн, і в рамках Генеральних штабів. Незабаром відбудеться ще одна зустріч лідерів "коаліції охочих". Сподіваюся, що під час цієї зустрічі ми почуємо не лише слова підтримки Україні в наступні роки війни, але й дізнаємося про конкретні кроки, спрямовані на посилення цієї підтримки.
Разом із цим весь цей переговорний процес відбувається у моделі, яку я назвав би "моделлю саміту миру" у Швейцарії. Тоді українській дипломатії вдалося зібрати на одному з кращих гірських курортів альпійської країни очільників десятків країн світу. Володимир Зеленський ділився своїми мирними планами, а гості фешенебельного готелю висловлювали щиру підтримку українському президентові та його команді. І це був справжній успіх української дипломатії.
От тільки багато хто й тоді задавався логічним питанням: це саміт про мир чи все ж таки про підтримку української стійкості? Бо про мир не можна розмовляти без участі керівництва країни, яка й почала цю агресивну війну. А Росію для участі у такому саміті, звичайно ж, ніхто не запрошував, та й сам президент Путін не висловлював жодного бажання взяти участь у представницькому форумі. Як тоді, так і зараз Путін був зосереджений на війні з Україною, а не на пошуках шляхів до миру.
Сьогоднішня ситуація, безумовно, відрізняється від минулого, зокрема через кардинальні зміни в американській політиці. Президент Джо Байден перервав усі контакти з Путіним після початку масштабного вторгнення в Україну. На відміну від нього, президент Дональд Трамп не лише відновив ці зв'язки, але й активно залучив свого російського колегу до переговорів.
Що ж ми спостерігаємо? Ми бачимо, як Кремль намагається затягнути цей процес. Це особливо виразно стало помітно після недавніх переговорів між президентами Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським у Вашингтоні. Щоб уникнути реагування на потенційні домовленості, досягнуті лідерами, Путін вигадує цілу драму з обстрілом своєї резиденції на Валдаї. В результаті, замість узгодження позицій, отримуємо нові прогнози та заяви про "перегляд переговорної стратегії" Кремля.
Отже, наразі ми не маємо чіткої інформації про те, чи тривають російсько-американські переговори щодо миру і на якому етапі вони перебувають. Більше того, можна безкінечно обговорювати різні аспекти. Але яке значення мають ці аспекти, якщо ми не знаємо відповіді на ключове питання: чи дійсно президент Путін зацікавлений у припиненні конфлікту?
Але, якщо вже бути точним - знаємо. Президент Путін не бажає завершення війни й робить все можливе, щоб утримати президента Трампа від нових різких дій на адресу Москви. Чи можемо ми стверджувати, що на цьому напрямку йому нічого не вдається?
Ні, не можемо. Актуальний "мирний процес" з усіма цими зустрічами і "човниковою дипломатією" Віткофа і Кушнера був активований Кремлем виключно для того, щоб запобігти імплементації американських санкцій проти "Роснефті" та "Лукойла", а також не дати можливості європейцям конфіскувати заморожені російські активи на користь України. Так, санкції все ж таки були запроваджені. А от гроші свої Путін врятував не без американської підтримки. Адже у Білому домі переконували європейців, що конфіскація активів зірве фантомний "мирний план" президента Трампа.
Проте європейці все ж знайшли фінансову підтримку для України – свої власні ресурси. Це стало несподіванкою для Путіна, який, напевно, розуміє, що впродовж найближчих двох років українська економіка не "розвалиться". А що з російською економікою? Якби Путін усвідомлював всі ризики, ймовірно, він був би готовий до справжніх переговорів про мир. Однак, російський лідер ніколи не надавав великого значення економічним питанням: що таке економіка в порівнянні з його геополітичними амбіціями?
І, можливо, саме у цьому небажанні Путіна усвідомлювати економічні реалії наступних років і ховається відповідь на питання щодо можливостей завершення війни. Так, домовлятися із Путіним не вийде, якими б оптимістичними не були заяви Трампа чи Зеленського щодо переговорного процесу. А от позбавити його грошей і ресурсів для продовження війни може вийти - хай і не з таким прискоренням, якого всі ми прагнемо.
