Ілюзія захищеності: чому Будапештський меморандум не став щитом для України під час війни.
Сьогодні виповнилося рівно 30 років Будапештському меморандуму, за яким Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії територіальної цілісності з боку Росії, США та Великої Британії. Проте в 2014-му Москва окупувала Крим, розв'язала війну на Донбасі, а за вісім років почала повномасштабне вторгнення. Чому не спрацював меморандум та чи можна у зв'язку з цим відновити ядерний статус, - в матеріалі РБК-Україна.
Змістовна частина
Після розпаду Радянського Союзу Україна стала володарем однієї з найсильніших армій у світі, а також третього за величиною ядерного арсеналу. Це викликало серйозні занепокоєння у колективного Заходу, очолюваного Сполученими Штатами. У початкові роки 1990-х позиції Вашингтона і Москви рідко співпадали, проте в обох столицях існувало бажання бачити Україну як країну без ядерної зброї.
Отже, нова держава зазнавала постійного тиску з вимогою відмовитися від ядерних боєголовок. Як зазначав перший президент Леонід Кравчук, Сполучені Штати загрожували санкціями та повною ізоляцією.
"І Клінтон, і віце-президент Гор сказали, якщо Україна вчинить інакше, почнуться, дослівно, "економічні санкції і не тільки економічні". Чи могла Україна, тільки народившись, відразу почати з того, щоб стати загрозою для Європи та світу", - казав він в одному з інтерв'ю.
14 січня 1994 року було опубліковано спільну заяву Леоніда Кравчука та президентів США і Росії - Білла Клінтона і Бориса Єльцина - щодо вивезення стратегічних ядерних арсеналів, а також про принципову згоди Москви на отримання певної компенсації.
Білл Клінтон, Борис Єльцин і Леонід Кравчук після спільної декларації, що відбулася в Москві в 1994 році (джерело: clintonlibrary.gov).
Менше ніж за рік, 5 грудня 1994 року, наступний президент України Леонід Кучма підписав у Будапешті (Угорщина) меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Пізніше до Будапештського меморандуму приєдналися Франція та Китай.
За документом Київ відмовився від ядерного арсеналу, натомість США, РФ та Велика Британія зобов'язалися поважати незалежність та кордони України, утримуватися від застосування сили (чи навіть від погроз силою), від економічного тиску, тобто від усього, що може порушити її суверенітет.
Ще в 2009 році другий президент України Леонід Кучма зазначав, що Будапештський меморандум не забезпечує справжніх гарантій безпеки.
"Тодішній президент Франції Франсуа Міттеран сказав: "Синку, не вір цьому документу, тебе обмануть", - розповідав Кучма на міжнародній конференції в Єрусалимі.
Україна виконала свої зобов'язання і 2 червня 1996 року офіційно позбулася статусу ядерної держави. Відмовившись, за різними оцінками, від 1,5 до 2,1 тисяч стратегічних та від 2,8 до 4,8 тисяч тактичних боєзарядів.
Офіційні представники України та США біля шахти 43-ї ракетної армії в Первомайську, 1994 рік (зображення dtra.mil)
"На мою думку, це була одна з найбільш вражаючих історій обману в сучасній історії людства. З вами уклали угоду, якої насправді не існувало. Іншими словами, це була ілюзія - підписали щось, що не функціонувало. І всі, хто ставив свої підписи, це добре усвідомлювали," - зазначив радник голови Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв'ю РБК-Україна.
Юрій Костенко, міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки у 1990-х, вважає, що правильно так ставити питання: не "чи могла Україна залишити ядерну зброю?", а "чому фактично нічого не отримала натомість?".
"Останній ешелон з ядерними боєголовками покинув Україну в червні 1996 року, після чого ми втратили інтерес Заходу. Що ще можна було б отримати з України? Економічна система залишалася прив’язаною до російських стандартів, а всі пропозиції від США залишалися без відповіді," - зазначив він у бесіді з журналістами.
За його словами, Сполучені Штати презентували альтернативний підхід до роззброєння: перетворити високозбагачений уран і плутоній на паливні елементи для атомних електростанцій. Американська сторона була готова інвестувати у реалізацію цього проекту. Як зазначив експерт, у такому випадку ресурси пального вистачило б і до теперішнього часу.
У 1990-х здавалося, що ніхто не буде нападати на Україну. Навіть Володимир Путін одразу після приходу до влади неодноразово підкреслював, що поважає кордони сусідньої держави. "Ми не хочемо забирати Крим, це абсолютна дурість. Якщо ми почнемо забирати щось у когось, то обов'язково у нас самих щось відберуть", - казав він.
Пізніше він повторював, що Крим не є спірною територією, і Росія давно визнала кордони України. "Питання про якісь подібні цілі для Росії, вважаю, віддає провокаційним сенсом", - додав Путін.
Однак щойно Україна спробувала вирватися з тіні так званого "старшого брата", риторика змінилася. А підписанти Будапештського меморандуму не вступилися за Україну ні після окупації Криму, ні після початку війни на Донбасі.
Вже під час повномасштабного вторгнення РФ екс-президент США Білл Клінтон вибачився через примус до відмови від ядерної зброї.
"Я відчуваю свою особисту відповідальність за те, що змусив українців відмовитися від ядерної зброї. Ніхто з них не вважає, що Росія наважилася б на цю агресію, якби Україна зберігала свій арсенал," - зазначив він.
Білл Клінтон під час активних бойових дій визнав, що чинить тиск на Україну з метою відмови від ядерного арсеналу (фото GettyImages).
Західні країни-гаранти не змогли або не виявили бажання забезпечити Україні належний захист, нібито через різні інтерпретації змісту Будапештського меморандуму. В українському варіанті документ має назву "Меморандум про гарантії безпеки", тоді як в англійському тексті він звучить як "Меморандум про безпекові запевнення". Водночас, підписи керівників США та Великої Британії стоять під українським і російським примірниками, де вказані терміни "гарантії" та "гаранти" відповідно.
Документ не підлягав ратифікації в парламентах, проте залишався повноцінним міжнародним договором. Але без жодного механізму гарантування безпеки. На практиці весь інструментарій звівся до "консультацій", в яких Росія зі зрозумілих причин не мала наміру брати участь.
"Це не питання ядерної зброї чи стратегічної бомбардувальної авіації, це питання хто про що домовлявся, які були інструменти виконання домовленостей. Мало того, що там не прописані конкретні гарантії, що треба робити в тій чи іншій ситуації, ба більше, один із гарантів і почав війну", - сказав Подоляк в коментарі РБК-Україна.
Ось як виглядає одна зі сторінок Будапештського меморандуму (зображення РБК-Україна).
Ще у 2016 році Кравчук висловлював переконання, що західні країни просто не наважилися вступити у конфлікт з Росією.
"Росія здійснює агресивні дії проти України. Всі ці країни повинні об'єднати свої зусилля, щоб зупинити Росію. Я уявляю себе на місці Обами (колишнього президента США) і розмірковую: 'Третя світова війна вже на порозі'... У такій ситуації пріоритетом стає не лише захист територій або суверенітету однієї нації, а й зміцнення людства в цілому," - зазначив він.
Цілком зрозуміло, що роздуми про доцільність залишатися без'ядерною державою, коли інші учасники знехтували Будапештським меморандумом, були лише справою часу.
За кілька днів до повномасштабного російського вторгнення на Мюнхенській безпековій конференції президент Володимир Зеленський нагадав Заходу про гарантії безпеки, отримані за відмову від ядерного арсеналу.
"У нас відсутня необхідна зброя, а також ми не можемо гарантувати безпеку. Крім того, частина наших територій залишається під контролем інших. Будапештський меморандум не виконує своїх зобов'язань, і всі раніше ухвалені рішення викликають сумніви," - зазначив він.
Восени 2024 році на прес-конференції в Брюсселі він навів подробиці розмови з Дональдом Трампом, який на той момент був кандидатом в президенти США. Зокрема про те, що домовленості партнерів України за Будапештським меморандумом з РФ не працюють, але ніхто з цих ядерних держав не постраждав.
"Хто ж передав ядерну зброю? Всі? Ні, лише одна країна. Хто це? Україна. А хто сьогодні веде боротьбу? Україна... Під час бесіди з Дональдом Трампом я висловив йому нашу ситуацію. Який же вихід? Або Україні потрібно мати ядерну зброю для нашої безпеки, або ж нам необхідно укріпити свій альянс", - поділився Зеленський.
Пізніше він та його команда підкреслювали, що головним завданням є вступ до НАТО. Легко уявити, які можуть бути наслідки початку ядерного озброєння без підтримки — західні партнери могли б повністю припинити підтримку України.
Михайло Подоляк зазначає, що відсутні необхідні засоби та ресурси для отримання зброї, яка могла б бути масштабною і дієвою.
"Отримання брудної плутонієвої бомби, яка не зможе вирішити навіть тактичні завдання, але суттєво зашкодить репутації України, яка відмовилася від своїх зобов'язань за Будапештським меморандумом, виглядає дивно. Таким чином, ви не вирішуєте жодних військових проблем, але при цьому підриваєте свою власну позицію," - зазначив радник голови Офісу президента.
Коли Сполучені Штати чинять тиск на Київ з метою ліквідації ядерного озброєння, західні аналітики вважають Росію більш надійним союзником, можливо, через її показні демократичні елементи. Проте, як демонструє історичний досвід, Москва не відмовилася від своїх імперських прагнень і агресивної риторики. І через три десятиліття вона продовжує погрожувати ядерними ударами по "центрах ухвалення рішень" не лише в Україні.
