Людина з двома серцями: у Луцьку відбулося прощання з відомим футболістом Романом Максимюком.
ДНК-аналіз нарешті засвідчив, що залишки, знайдені на полі бою, належать знаменитому футболісту, якого понад півтора року вважали зниклим.
У п'ятницю, 23 жовтня, в Луцьку поховали Романа Максимюка -- іменитого в минулому футболіста, який віддав життя за Україну. Про його долю родина та друзі не знали майже півтора року: ще навесні 2025-го спортсмена визнали зниклим безвісти. Лише 15 жовтня 2026 року ДНК-експертиза підтвердила: рештки тіла з поля бою справді належать назавжди 50-річному Максимюку -- легенді "Дніпра" та "Волині", ексфутболістові "Прикарпаття" і "Динамо".
Про історію життя та загибелі захисника розповіло видання Sport.ua, із яким поділилися спогадами його колишні партнери та наставники. Усі співрозмовники сходяться в одному: попри карколомну кар'єру на найвищому рівні, Роман зберіг найкращі людські риси і життєві принципи.
"Історія Максима: людина з двома серцями – як усе почалося"
Роман Максимюк з'явився на світ 14 червня 1974 року в селі Битків, розташованому в Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Його кар'єра у професійному футболі стартувала в рідному клубі "Прикарпаття", куди він приєднався у віці 17 років у 1991 році, в період проведення останнього чемпіонату Радянського Союзу.
"Перше, що кинулося у вічі, коли Ромко в нас з'явився, -- це людина з двома серцями, -- згадує легендарний оборонець "Прикарпаття" Ярослав Ватаманюк. -- Мене вражало, наскільки він був витривалим. Пробіг тест Купера так легко і швидко, що ми просто дивувалися". Лівоногий і неконфліктний, Максимюк швидко завоював місце в основі -- а це у футболі, за словами партнерів, цінувалося особливо.
Трофей у "Зеніті" та повернення на батьківщину.
Роман провів два з половиною вражаючих сезони у складі "Прикарпаття", після чого його шлях привів до Росії. Спочатку він проходив перегляд у "Газовику-Газпром" з Іжевська, а згодом опинився в пітерському "Зеніті". Саме в цьому клубі, за свідченнями очевидців, він здобув свій єдиний трофей у кар'єрі. Сергій Кулешов, колишній начальник "Прикарпаття", згадує, що сума його трансферу стала другою за величиною в історії клубу, поступившись лише переходу Андрія Хомина до "Динамо".
Максимюк отримав справжнє визнання після свого повернення в Україну, граючи за команди "Дніпро" та "Волинь". Його неймовірна швидкість і витривалість дозволили йому залишатися на піку своїх можливостей до 37 років — що є досить унікальним явищем у українському футболі.
Півтора року загадок і невизначеності.
На війну Роман Максимюк пішов уже у зрілому віці, залишивши футбол. Навесні 2025 року він загинув, захищаючи Україну, однак офіційно його оголосили зниклим безвісти. Понад рік рідні жили в невідомості, сподіваючись на інший результат.
Фінальну крапку в цій справі поставила ДНК-експертиза: 15 жовтня 2026 року вона підтвердила, що рештки, виявлені на полі бою, належать Максимюку. Лише через вісім днів, 23 жовтня, його поховали в Луцьку — місті, яке стало важливою частиною його кар'єри у "Волині".
Історія Романа Максимюка -- ще одне нагадування, що на цій війні поруч із простими українцями стають до зброї і спортсмени, яких свого часу знала вся країна.
