Міф чи реальність: чи дійсно капітани йшли на дно разом зі своїми суднами?
Традиція, що вимагає від капітана залишатися на судні до останнього моменту, виникла не з правових норм, а з концепцій честі та відповідальності.
Концепція, згідно з якою капітан повинен загинути разом із своїм судном, виникла лише в XIX столітті — як відображення вікторіанських моральних принципів. У той період моряки вважали своїм обов'язком не лише рятувати вантаж і корабель, а й дбати про кожного члена екіпажу, зазначає Slash Gear.
Попри романтичний ореол, жоден закон не вимагає від капітана вмерти разом із судном. Міжнародне морське право зобов'язує його лише забезпечити безпеку пасажирів та екіпажу. Ці норми закріпили на конвенції SOLAS 1914 року, створеній після катастрофи "Титаніка".
Однак у країнах з багатою морською спадщиною, таких як Іспанія, Греція, Італія та Фінляндія, існують правила, згідно з якими капітан зобов'язаний залишатися на кораблі до тих пір, поки всі пасажири не будуть в безпеці.
Традиція "першими жінки та діти" виникла після трагедії британського пароплава HMS Birkenhead у 1852 році. Корабель зазнав аварії, натрапивши на скелі поблизу мису Доброї Надії. З понад 600 пасажирів вдалося врятувати лише 193, проте всі жінки й діти отримали порятунок.
Капітан Роберт Салмонд загинув разом із своїм судном, а дії його екіпажу отримали назву "Біркенхедський маневр" — символ відваги, що став прикладом для наслідування для багатьох інших моряків у майбутньому.
Шістдесят років потому, під час трагедії "Титаніка", капітан Едвард Сміт також дотримувався цього принципу. Він активно займався евакуацією пасажирів і, згідно з свідченнями, загинув разом із кораблем, ставши символом морської відданості.
Історія знає десятки випадків, коли капітани свідомо залишалися на борту.
У 1857 році капітан Вільям Герндон, що командував кораблем SS Central America, під час сильного шторму видав наказ про порятунок всіх жінок і дітей. Після того, як евакуація завершилася, він залишився на містку, передавши свій годинник одному з пасажирів, щоб той зміг донести його до його дружини – це був його останній акт любові перед неминучою трагедією.
Коли судно занурювалося в глибини, капітан зняв свій капелюх у прощальному жесті. Так і виникають легенди.
Втім, не всі капітани дотримувалися кодексу честі.
У 1893 році адмірал сер Джордж Трайон допустив фатальну помилку під час військових навчань поблизу ліванського узбережжя. Корабель HMS Victoria, яким він командував, зіткнувся з іншим судном і, на жаль, затонув. Перед тим, як його захопила безодня, він промовив свої останні слова:
"Вся відповідальність лежить на мені."
Ще більш скандальна подія сталася в 2012 році, коли капітан Франческо Скеттіно залишив корабель Costa Concordia, що зазнав корабельної аварії поблизу італійського острова Джильйо.
Поки 4229 осіб очікували на евакуацію, він вже знаходився в рятувальному човні. Суд визнав його винним у ряді порушень, зокрема в тому, що покинув корабель занадто швидко, і призначив йому покарання у вигляді 16 років ув'язнення.
Хоча сучасні капітани мають діяти розсудливо, у світі, де все ще трапляються морські катастрофи, романтична ідея вірності кораблю до кінця продовжує жити -- як частина великої морської легенди.
