Підводні конфлікти в Балтійському морі: чому Росія атакує ключову інфраструктуру держав ЄС та НАТО?
Не маючи змоги вплинути на країни, які підтримую Україну, Кремль вирішив діяти гібридними методами порушуючи енергетичні комунікації між членами ЄС. Якщо не реагувати, то інциденти на Балтиці можуть повторитися в інших морях.
Останнім часом холодні води Балтійського моря стали ареною активних військових дій та гібридних спецоперацій. У цей період під удар потрапили три основні види підводних інфраструктур: газопровід, комунікаційні лінії та електричний кабель.
У більшості випадків слідчі висловлюють підозри щодо навмисних дій з боку російських громадян. Водночас росіяни, як зазвичай, все заперечують, стверджуючи: "Спробуйте це довести".
Чому Кремль може бути причетний до диверсій у Балтійському морі? Які існують загрози зростання кількості таких акцій і які методи боротьби з гібридною агресією можна застосувати?
З моменту початку великої війни в Балтійському морі сталося чотири резонансних випадки, що стосуються критично важливої інфраструктури держав НАТО та Європейського Союзу.
Перший інцидент стався у жовтні 2023 року, коли були пошкоджені газопровід Baltic Connector та кабель для передачі даних, що з'єднують Естонію і Фінляндію через Фінську затоку. Основна версія, висунута Національним бюро розслідувань Фінляндії, свідчить про можливу причетність китайського судна Newnew Polar Bear. Його якір, який пізніше витягнули з морського дна, завдав серйозних ушкоджень. Цей випадок залишається предметом розслідування.
Спочатку інцидент кваліфікували як випадковість, адже це був перший подібний випадок. Проте в листопаді 2024 року ситуація повторилася. Китайське судно Yi Peng 3, яке 15 листопада вирушило з російського порту Усть-Луга, перерізало два підводні кабелі зв'язку: один між Швецією та Литвою, а інший між Німеччиною та Фінляндією.
Шведські правоохоронці висловлюють підозру, що капітан судна, яке тягнув якір на дні моря протягом понад 160 км, міг діяти під впливом російських спецслужб. До того ж, серед членів екіпажу були громадяни Росії. "Це викликало занепокоєння серед усіх у регіоні. Варто відзначити, що Військово-морські сили швидко затримали судно. Розслідування триває," - зазначив президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
Навіть у цій ситуації деякі люди вважали новий випадок випадковим. Однак, коли 25 грудня ситуація повторилася втретє, цього разу з силовим електрокабелем EstLink 2, що з'єднує Естонію та Фінляндію, стало очевидним: це вже не просто збіг обставин. Виправлення кабелю потужністю 650 МВт займе більше семи місяців — щонайменше до кінця липня.
Проте і цей випадок не був останнім. Наприкінці січня 2025 року постраждав підводний кабель зв'язку, що з'єднує Латвію та Швецію. Кабель пошкодило чергове китайське судно Vezhen, яке теж вийшло з російського порту Усть-Луга.
Власник судна визнав, що його танкер причетний до інциденту, проте наголосив, що це сталося випадково. За його словами, один із важких якорів зірвався з місця через пориви вітру і пошкодив оптоволоконний кабель. Судно було затримано та направлено у територіальні води Швеції для проведення розслідування.
Чимало слідчих органів та євросоюзівських політиків висловлювали версію про можливу причетність до перелічених диверсій Росії.
"Не потрібно сумніватися, хто це зробив. Звісно, розслідування триватимуть, це буде довгий процес. В окремих людей можуть бути сумніви: це умисна диверсія чи випадковість? Росіяни в притаманній їм манері говорять: "А ви доведіть".
Цей факт викликав занепокоєння у багатьох представників ЄС та НАТО, що спонукало до проведення консультацій. Дії Кремля, які відбуваються під прикриттям, можна трактувати як сигнал для країн регіону, а також для ЄС і НАТО, що це всього лише перші тривожні ознаки, а ситуація може суттєво погіршитися. "Уявіть, якщо такі акції стануть регулярними", - підкреслює Гончар.
Він припускає, що це може бути специфічний вид російсько-китайської співпраці.
"Я не виключаю можливість того, що росіяни можуть використовувати китайців у непрозорий спосіб, адже ініціатива вжиття дій на судні належить не власнику, а членам екіпажу. На таких судах часто працюють російські громадяни, і це не просто матроси, а капітани або старші помічники. Отже, можна говорити про певну співпрацю, де кожен виконує свою роль," - підкреслює експерт.
На одній із пресконференцій журналісти звернулися до президента Кремля Владіміра Путіна з питанням про можливу участь Москви у диверсіях у Балтійському регіоні. У відповідь російський лідер назвав це "абсолютною нісенітницею".
"Там могли статись різні речі... Там, звісно, технології... Можливо, щось зачепили гаком, я не певен, можливо... Міг статися землетрус, хоч і рідко, але трапляється. Якийсь зсув, наприклад... Я не впевнений, нехай розберуться у цьому", - пояснював Путін.
Левову частку експорту нафти та нафтопродуктів Росія здійснює через свої термінали в Чорному та Балтійському морях.
Про Чорне море з точки зору експорту енергоресурсів росіяни турбуються менше, оскільки там у них є хоч і часом непередбачуваний, але загалом більш-менш стабільний союзник - президент Туреччини Реджеп Ердоган.
У балтійському ж регіоні у 2024 році йшли розмови про обмеження російського нафтового трафіку, який почав загрожувати довкіллю. Річ у тім, що в останні роки Москва без консультацій навантажила Балтійське море велетенським обсягом (до 100 млн тонн щороку) нафти та нафтопродуктів, які є небезпечними вантажами.
Які можуть бути наслідки, якщо врахувати експлуатацію старих танкерів без страхового покриття, продемонстрував інцидент з аварією двох кораблів у районі Керченської протоки.
Нещодавно в Балтійському регіоні почали активно обговорювати необхідність обмеження нафтового транспорту. Це питання стало особливо актуальним, оскільки нафта надходить з країни-агресора, яка використовує отримані кошти для фінансування війни. Саме через це Росія ініціювала активні військові дії в балтійських водах, адже відчула загрозу для своєї нафтової імперії, яка може опинитися під загрозою зникнення, - зазначає Гончар.
На дні Балтійського моря функціонують три основні типи комунікацій: газопроводи, оптоволоконні лінії зв'язку та електричні кабелі. Протягом останніх кількох місяців усі ці системи зазнали пошкоджень. Можливо, це лише перший етап конфлікту, адже Балтика не є найбільшим осередком таких підводних інфраструктур.
У Північному морі, яке сусідить з Балтійським, спостерігається висока концентрація критично важливих підводних комунікацій. Це особливо помітно в світлі того, що за останні десятиліття в мілководних зонах цього моря з'явилася велика кількість офшорних вітрових електростанцій. Їх загальна потужність досягає 25 ГВт, що дорівнює потужності 25 енергоблоків атомних електростанцій. Для порівняння, пікове споживання електроенергії в Україні останніми роками не перевищує 20 ГВт.
Чимало силових кабелів, які транспортують електричну енергію з вітрових електростанцій на узбережжя, прокладені по дну Північного моря. Тому дії Росії щодо диверсій створюють образ можливих наслідків, якщо балтійські країни вирішать ввести серйозні обмеження на російські нафтові перевезення.
Це також може слугувати певним сигналом для Польщі, яка з 1 січня 2025 року візьме на себе керівництво в Раді Європейського Союзу.
Наприклад, можливі ушкодження можуть торкнутися потужного кабелю на 600 МВт, який з'єднує Швецію та Польщу, або підводного газопроводу Baltic Pipe, що з'єднує норвезький сектор Північного моря з Польщею. Завдяки цьому проекту Варшава змогла розширити свої джерела газопостачання і відмовитися від російського газу.
До того ж Польща планує побудувати в Балтійському морі одну з найбільших морських ВЕС у світі, яка забезпечить енергією 2,5 млн домогосподарств.
Натяк з Кремля до Польщі має такий зміст: у вас на узбережжі розташовано безліч інфраструктурних об'єктів, тому не використовуйте своє головування в ЄС для впровадження антиросійських заходів.
Останні події на Балтиці можуть виявитися лише початком, а найближчим часом, якщо цьому не протидіяти, кількість інцидентів може збільшитися.
На даний момент країни НАТО активізують спостереження, патрулювання та моніторинг усіх суден у Балтійському морі. Це, безумовно, правильний крок, але неможливо встановити датчики або розмістити охорону на кожному кілометрі підводних комунікацій. Це буде занадто витратно і неефективно. Гончар пропонує три рішення, які можуть примусити російську сторону зупинити руйнування критично важливої інфраструктури.
Перший - потрібні дзеркальні дії. Щось подібне має відбуватися з критичною інфраструктурою на російській території. Щоправда, Росія - це континентальна держава і більшість її критичної інфраструктури розташована всередині країни.
Другий аспект - дії повинні мати асиметричний характер. Наприклад, у відповідь на деструктивні дії в Балтійському регіоні можна ввести обмеження на російський нафтовий трафік, що допоможе зменшити надходження нафтодоларів до бюджету агресора.
Тим більше, що тіньовий танкерний флот, який переважно складається із застарілих суден, загрожує світу екологічною катастрофою. Російські танкери не раз залишали за собою кілометрові розливи нафти. Такі випадки фіксувалися в різних куточках світу: від Таїланду до В'єтнаму, від Італії до Мексики.
Нещодавній інцидент - аварія двох танкерів з мазутом, що затонули поблизу Керченської протоки в середині грудня. Витоки нафтопродуктів з цих кораблів завдали навколишньому середовищу збитків, які перевищують 14 мільярдів доларів.
Більш того, в Чорному морі затонули судна, які транспортували менше 10 тисяч тонн мазуту, тоді як у Балтійському морі курсують танкери з вантажопідйомністю від 100 до 150 тисяч тонн. Як правило, вони завантажені до максимуму, тому можливі наслідки можуть бути значно серйознішими.
Третій варіант - наслідувати дії російських сил, які неодноразово блокували водні простори Чорного та Азовського морів, посилаючись на проведення військових тренувань.
"Це відбувалося в 2020-2021 роках, і жодної реакції не було. Якщо врахувати, що Балтика фактично є морем НАТО і ЄС, то вони можуть вчинити аналогічним чином: заблокувати водний шлях між Фінляндією та Естонією для цивільних суден. Це можна реалізувати, провівши місячні навчання під виглядом боротьби з підводними диверсантами. В такому випадку росіяни відчують наслідки", - зазначає Гончар.
За іншими словами, експерт стверджує, що якщо ситуація залишиться без змін, то щотижня кількість диверсій буде збільшуватися, й у майбутньому вони можуть почати відбуватися і в Північному морі.
