Привид виборчого процесу: Яким чином та хто в Україні реалізує політичні партії?
Влітку 2024 року партію колишнього народного депутата Сергія Тігіпка "Сильна Україна" очолив новий керівник - Батир Усаров. Про цю людину відомо мало: раніше в політиці він помічений не був, ніяких бізнесів ніколи не мав, нерухомості також. Однак дещо за свої більше ніж 30 років він таки встиг отримати - два обвинувачення в кримінальних справах.
За даними аналітичної платформи YouControl та реєстру судових рішень, у 2017 році Усаров з товаришами спочатку безуспішно намагалися викрасти дві бетонні плити, а вже за декілька днів в іншому місці таки змогли поцупити сушильний комплекс. Тоді Усаров отримав випробувальний строк на 2 роки. Проте вже в 2023 році він знову порушив закон. Цього разу він вкрав навушники, які лежали на стійці у кав'ярні. За це Усаров отримав черговий дворічний випробувальний термін.
Цей професійний досвід, безсумнівно, слугує хорошим фундаментом для посади голови партії. Якщо чесно, трансформації в "Сильній Україні" є лише одним із численних прикладів функціонування політичного партійного ринку.
Зазвичай, несподіване призначення нового керівника, який не відомий широкій публіці, або ж зміна назви, можуть свідчити про те, що компанію продають.
Створення власної політичної сили є складним завданням, а участь у виборах без такої структури не є реалістичною. Вирішити цю проблему можна за допомогою кількох мільйонів гривень та підтримки "інвестора", який спеціалізується на цьому процесі.
У рамках одного з досліджень Рух ЧЕСНО вивчав, яким чином українські політичні проєкти стають предметом купівлі та продажу, розглядаючи діяльність подібних "бізнесменів".
Під час воєнного стану зареєструвати нові партії в Україні неможливо. Щоправда, ця законодавча норма не особливо впливає на тих політиків, які досі не мають власної політичної сили, але задумуються про майбутні вибори.
Слід зазначити, що офіційна покупка партії є неможливою, але при наявності необхідної суми грошей і відповідної пропозиції це можна здійснити досить просто.
Подібні практики існували давно, але нині це набуло більшого масштабу. Якщо раніше одна людина могла мати одну чи декілька партій на продаж, то тепер існує, ймовірно, організований бізнес. Так із маловідомим широкому загалу Денисом Нечепоруком пов'язані десятки політсил, зокрема й згадана вище "Сильна Україна".
Денис Нечепорук у політиці досить давно - він тричі балотувався у Верховну Раду, хоча й щоразу неуспішно. В 2020 році Нечепорук у своїй програмі активно виступав проти коронавірусних обмежень. На його думку, вірус був вигаданим, а пандемія існувала лише у ЗМІ.
Відео зі сторінки Дениса Нечепорука у Facebook
Політична діяльність Нечепорука розпочалася в період з 2008 по 2012 рік, коли він працював помічником депутата від Комуністичної партії Володимира Даниленка. У 2014 році Нечепорук заснував партію під назвою "Контроль. Порядок. Справедливість", яка перед виборами 2020 року змінила свою назву на "Партія простих людей Сергія Капліна". Проте, варто зазначити, що насправді ця партія не мала жодного зв'язку з Капліним і була лише клоном вже існуючої "Партії простих людей". У 2020 році Нечепорук також взяв на себе керівництво партією "Товариш".
Яскравим періодом у житті Нечепорука став 2023 рік, коли він, ймовірно, взяв під контроль щонайменше шість політичних ініціатив. У наступному році він планує розширити свої можливості, охопивши не менше восьми нових проєктів.
Встановити зв'язок між усіма цими політичними партіями не складно. Що їх об'єднує? По-перше, це номер телефону. Принаймні шість з них вказали в своїх контактних даних номер, який, згідно з усіма ознаками, належить особисто Нечепоруку.
Судячи з тегів за цим номером телефону, Денис Нечепорук продає не лише партії, а й громадські організації. Це пояснює значну кількість ГО, зареєстрованих на нього - понад 40. Ці організації не ведуть публічної діяльності, проте серед них є цікаві приклади, як-от "Союз дружби і співробітництва "Україна - Росія".
Цікавою є також підписка до профілю Нечепорука в мобільному додатку GetContact: "Реєстрація. Партії. 50.000. Зустріч". Цей тег може бути ознакою можливої вартості придбання партії. Ми вирішили зв’язатися безпосередньо з Нечепоруком, щоб підтвердити цю інформацію:
Нам вас рекомендували як того, хто може надати підтримку. Ми плануємо організувати партію і потребуємо юридичної особи, а також було б добре, якби це була громадська організація. Чи можете ви допомогти в цьому питанні?
Так, безумовно (як партія, так і громадська організація - прим. ред.), - зазначив Нечепорук.
- Чи можете надати інформацію щодо фінансів? А також про терміни?
- Вартість становить 50 тисяч доларів, а загальна сума під ключ складає близько 60 тисяч доларів. Термін виконання - 3 тижні, - Нечепорук.
- Вам треба дати, хто буде керівником? Що ще треба?
- Керівників місцевих організацій, чотирнадцять (людей - прим. ред.), - Нечепорук.
Отже, сума складає 60 тисяч, але чи можете ви знайти спосіб обійтися без готівки?
- Ну, конечно, - ответил Нечепорук.
Денис Нечепорук також висловив бажання обговорити деталі на особистій зустрічі в Києві. Проте ця зустріч так і не відбулася, оскільки ми насправді не маємо інтересу до придбання ані партії, ані громадської організації.
Окрім уже згаданого номера телефону, партії Нечепорука об'єднують ще декілька факторів. Серед них - як електронні адреси, так і фізичні. За даними YouControl, у контактах партій вказані пошти "@ukr.net" зі схожими іменами - "ukrparty", "UKRPARTY", "newparty2023" та інші. Для цього домену не потрібні унікальні телефонні номери, щоб зареєструвати нову адресу.
Ще одна спільна ознака цих партій - фіктивні керівники, часто з наявністю кримінальних обвинувачень. Мова йде не лише про згаданого вище Батира Усарова, який вкрав навушники. Так, наприклад, партію "Вільні та вірні" очолює Ярослав Конуп. За даними YouControl, у 2014-2015 роках він мав одразу декілька кримінальних справ через незаконний обіг наркотичних речовин та крадіжки. Серед іншого, він вкрав холодильник у своєї матері.
Інший приклад – це Ганна Пасічник, яка, за інформацією, є лідером партії "Нова сила". У 2023 році її позбавили батьківських прав через неналежний догляд за дітьми та проблеми з алкоголем. І вже через шість місяців після цього, згідно з офіційними документами, вона стала головою партії. Цей випадок не єдине виключення, адже багато партій, пов’язаних з Нечепоруком, очолюють особи, які, принаймні, ніколи не мали досвіду в політиці.
Чи є цей бізнес успішним? Об'єктивна оцінка може бути складною, але, напевно, Нечепоруку вдалося реалізувати хоча б одну партію. У 2024 році Лейбористська партія змінила свою назву на "Ми - кам'янчани". Протягом приблизно року її очолював Нечепорук, а новим лідером став Михайло Іванішен. У 2020 році він намагався потрапити до Кам'янець-Подільської міської ради від "За майбутнє", але не був обраний. Тож цілком імовірно, що партія "Ми - кам'янчани" продовжить своє існування як фактично регіональний проект.
Цікавим є випадок з партією "Слава", яка раніше носила назви "Козацька слава" та "Євротурбота". Згідно з даними реєстрів, Нечепорук отримав контроль над цією партією в кінці 2023 року. Саме в цей час змінилася адреса, а в контактній інформації з'явився згаданий раніше телефонний номер. Проте, вже через рік суд прийняв рішення про заборону діяльності партії через її антиукраїнську позицію. Отже, придбання такої політичної сили навряд чи можна вважати вдалою інвестицією.
Успіх бізнесу Нечепорука не обмежується лише обсягами продажів. Крім вже згаданої громадської організації "Союз дружби і співробітництва "Україна - Росія", згідно з даними YouControl, він також має бізнес у Росії. У 2023 році Нечепорук заснував компанію "Юстур 2023" у місті Казань. Інформації про цю компанію немає, адже вона не веде публічну діяльність. З реєстрів стало відомо, що Нечепорук зареєстрував туристичне агентство в Російській Федерації. Також слід зазначити, що він володіє декількома туристичними компаніями в Україні, проте про їхню діяльність немає жодної інформації.
Чи можливо застосовувати такі компанії для відмивання грошей, зокрема російського походження? Це абсолютно реально. Проте, офіційних доказів наявності таких дій немає, тому, можливо, Денис Нечепорук - лише підприємець з російським бізнесом, який проявляє інтерес до політики в Україні та має вплив на кілька українських партій.
Варто також нагадати, що партії та громадські організації можуть отримувати місця у виборчих комісіях. Тому така концентрація політсил та ГО в руках однієї людини з російськими зв'язками стане значно небезпечнішою за умов наближення повоєнних виборів.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення як мінімум 78 політичних партій змінили керівника, 39 - назви. У це число входять і партії, пов'язані зі згаданим Нечепоруком, проте список ними не обмежується.
Так, наприклад, змінився керівник забороненої ОПЗЖ. Раніше ним був Юрій Бойко, а з жовтня 2024 року - Руслан Астахов, колишній помічник Бойка.
Зазначимо, що партія ОПЗЖ не подає фінансові звіти з 2020 року, проте навіть заборона її діяльності не звільняє від цього обов'язку. Тому за останні декілька років НАЗК неодноразово подавало до суду на Бойка, який був головою ліквідаційної комісії партії. Тепер свіжі позови 2025 року адресують Руслану Астахову.
Ще одним цікавим прикладом є "Партія миру та розвитку". До 2019 року вона називалась "Опозиційний блок - Партія миру та розвитку". Тоді до неї позивався нині заборонений Опоблок з вимогою змінити назву, що і сталося. У 2019 році перед парламентськими виборами "Партія миру та розвитку" об'єдналася з Опоблоком та ще декількома партіями.
Після цього періоду партія не проявляла жодної активності до середини 2024 року. У той час новим лідером став Ігор Чумаченко, який є депутатом Запорізької міської ради від Опозиційного блоку. Попередній голова партії, Віталій Кисіль, згідно з його декларацією, нині виконує обов'язки радника мера Запоріжжя.
Обидва згадані політики напряму пов'язані з Ахметовим. За даними декларацій, Кисіль лише в 2023 році отримав понад 7 мільйонів гривень заробітної плати від "Метінвесту", а Чумаченко - понад мільйон гривень від профспілки "Запоріжсталі" в 2024 році. Тому "Партія миру та розвитку" має всі шанси стати основною платформою впливу Ахметова на повоєнних виборах, якщо її не спіткає доля самого Опоблоку.
Перелік перейменованих політичних партій може бути дуже великим, проте визначити, чи насправді хтось придбав цю політичну силу, або ж відбуваються лише внутрішні трансформації, практично неможливо.
Чим більше обговорюють вибори в Україні та за її межами, незважаючи на відсутність належних умов для їх організації та постійні атаки російських військ, тим динамічніше розвивається ринок політичних партій. Повністю вирішити цю ситуацію стане можливим лише після оновлення закону "Про політичні партії".
Реформа повинна, серед інших аспектів, суттєво полегшити процес реєстрації нових політичних партій. В даний час для цього потрібно зібрати тисячі підписів, організувати збори, а також затвердити статут і програму - весь цей процес є тривалим і вимагає значних зусиль. Тим не менше, робота над цією реформою триває з 2020 року, але новий законопроєкт до цих пір не було подано на реєстрацію.
Доки ситуація залишається незмінною, а ринок політичних партій продовжує функціонувати, ним можуть скористатися не лише українські політики, які прагнуть знайти собі підтримку, але й Росія. Це підтверджується як наявністю десятків партій, що перебувають під контролем однієї людини з російським бізнесом, так і потенційним відновленням Опоблоку.
Запобігти такому російському впливу в нинішніх умовах важко, але можливо. Щоправда, це вимагатиме якісної співпраці між СБУ, контролюючими органами, наприклад, НАЗК, та навіть Міністерством юстиції, яке реєструє зміни в партіях.
