Енергетичний ринок України в умовах війни: ключові аспекти, що стримують інвестиції

В умовах війни ринок електроенергії функціонує в обставинах численних шоків та світових викликів.

Він, як і інші ринкові сегменти, не є виключенням. В таких самих умовах працюють і фармацевти, і виробники продовольчих товарів, хоча, звісно, кожна ринкова підсистема має свою специфіку, зокрема і ринок електроенергії.

Колись економісти Аджемоглу та Робінсон виділили два типи структурних чинників, які впливають на функціонування будь-якої ринкової системи: інклюзивні та екстрактивні інститути. Інклюзивні інститути створюють найбільш сприятливі умови для учасників ринку, забезпечуючи їм рівні можливості. В той же час, екстрактивні інститути, навпаки, є шкідливими і обмежують розвиток ринкових відносин.

Загалом, екстрактивні інститути - це зовнішні впливи третіх осіб, які не можуть бути амортизовані діючими ринковими механізмами.

Проблема української економіки - це обмаль інклюзивних інститутів, таких як біржі, саморегулівні організації учасників ринку, третейські суди, ринкові медіатори, омбудсмени, та, водночас - надлишок екстрактивних інститутів, таких як суди, чиновники, податкова, митниця (звісно, у тому форматі, у якому вони існують зараз, а не абстрактно).

В умовах важких ударів росіян по енергетичній інфраструктурі, на ринку виникає постійний дефіцит або генеруючих потужностей, або технічних систем з передавання та розподілення електроенергії. І як це не дивно прозвучить, вплив на ціну електроенергії може бути не тільки у бік збільшення.

У разі атак на енергетичні потужності може спостерігатися дефіцит електроенергії та підвищення її вартості на основних ринках. Водночас удари по електричним мережам можуть призвести до технічних ускладнень, які унеможливлюють постачання електроенергії в окремі регіони, тоді як в інших, наприклад, поблизу атомних електростанцій чи точок імпорту, може виникнути надлишок. У такій ситуації постачання електроенергії для покупців стає неможливим, що може призвести до зниження її вартості.

У ринковій практиці цей феномен відомий як волатильність — постійні коливання цін як у напрямку зростання, так і у напрямку падіння. Саме тому прозорість і стабільність правил є вкрай важливими для ефективного функціонування енергетичного ринку. Сталий прогрес у цій галузі можливий лише за умови існування чітких, послідовних та довгострокових норм. Інвестори готові вкласти свої ресурси тільки в ті умови, де регуляторні вимоги залишаються стабільними і не підлягають випадковим змінам чи переглядам зворотно. Відсутність такої стабільності безпосередньо перешкоджає притоку інвестицій, модернізації інфраструктури та реалізації нових проектів у генерації енергії.

Натомість "екстрактивні інститути" у вигляді окремих чиновників та судових рішень суттєво обмежують право учасників ринку реагувати на волатильність, накидаючи їм "цінові пута".

Рішення у справі №920/19/24 визначило загальний ліміт зміни ціни на рівні 10% та поширило це тлумачення на контракти, укладені в період 2020-2024 років.

Ретроспективні судові рішення та непередбачуване регулювання підривають довіру до держави та основи ринку. Стабільність і передбачуваність правил - базова умова інвестицій в енергетику та енергетичну безпеку держави. Практика перегляду правових і договірних умов заднім числом формує системні регуляторні ризики. Це руйнує фундаментальні принципи ринкової економіки та відштовхує інвесторів, які не можуть закласти ретроспективні ризики у свої фінансові моделі.

Зростання рівня невизначеності призводить до зменшення кількості міжнародних та внутрішніх партнерів, які готові інвестувати в українську енергетичну сферу. У перспективі така ситуація може стати причиною монополізації та тінізації ринку.

Водночас варто відзначити, що відновлення енергетичної інфраструктури не може бути здійснене лише за рахунок державних фінансів. Сучасні виклики значно перевищують бюджету можливості. Для відновлення виробництва електроенергії, модернізації мереж і зміцнення енергетичної стабільності потрібне активне залучення приватного капіталу та міжнародних інвестицій.

Без співпраці між державою та приватним сектором масштабне відновлення стає недосяжним. Однак таке партнерство можливо лише за умови наявності прозорих, стабільних і зрозумілих умов. Держава повинна виступати в ролі партнера, а не ворога для бізнесу.

Децентралізована структура знижує залежність від великих енергетичних установок та розподільчих мереж, зменшуючи ризик масштабних відключень і забезпечуючи енергетичну стабільність на рівні регіонів. У світлі частих атак це вже не просто ідеологічне питання, а критично важливий аспект для виживання системи.

Недостатня увага до системного прогресу в сфері децентралізованої генерації веде до реальних загроз нестачі електричної енергії та теплових ресурсів у майбутніх опалювальних сезонах.

У цьому моменті спостерігається явний дисонанс. Президент і Кабінет Міністрів відкрито проголошують важливість децентралізації енергетичних систем. Проте деякі судові рішення з оглядом на минуле фактично підривають ці стратегічні наміри. Наявність розбіжностей між різними гілками влади спричиняє системну невизначеність на ринку.

Навіть в умовах надзвичайного стану ринок потребує прозорих і зрозумілих правил. Кризові умови можуть передбачати особливі механізми регулювання, але вони повинні бути логічними, однаково застосовуватися до всіх та не мати подвійних трактувань. Державне управління повинне керуватися простим принципом: чим складніші часи - тим простіше регулювання.

Невідповідь держави на ризики, пов'язані з ретроспективними рішеннями, тільки загострює кризові явища. Вихід з ринку багатьох енергетичних трейдерів призведе до зменшення конкуренції та поступового утворення монополій у цій сфері. Це, в свою чергу, матиме тривалі негативні наслідки для економічної ситуації, формування тарифів і, що найважливіше, для енергетичної безпеки країни.

Саме тому необхідний прямий системний діалог держави з усіма учасниками енергоринку - трейдерами, генерацією, операторами систем розподілу. Ключові принципи такого діалогу очевидні:

В іншому випадку, вся ця ситуація нагадує тотальне "очищення ринку" від малих і середніх трейдерів. А коли залишається обмежене коло учасників, виникає ризик олігопольної змови.

Питання залишається відкритим: навіщо це потрібно державі?І чи не настав час повернутися від екстрактивної логіки до інклюзивної - якщо ми дійсно говоримо про відновлення, стійкість та енергетичну безпеку України?