Сліди катувань, відсутні органи, розкладені тіла: що Росія віддає натомість за військовополонених.

59-річний український військовий Сергій Григор'єв з Полтавщини постійно говорив своїй дружині та донькам: "Все буде гаразд". Ця фраза стала для їхньої родини символом надії після того, як його захопили в полон у Маріуполі в 2022 році. Молодша донька навіть зробила татуювання з цими словами на своєму зап'ясті.

Про це пише Associated Press.

У 2019 році, Сергій Григор'єв приєднався до Збройних сил України. У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення РФ, він опинився в Маріуполі -- місті, що стало символом запеклого опору.

10 квітня 2022 року він востаннє подзвонив додому: "Я живий. Все буде добре". Через два дні родина дізналася: Сергія разом із іншими побратимами взяли в полон. Незабаром Червоний Хрест підтвердив його статус військовополоненого -- це мало гарантувати захист згідно з Женевськими конвенціями.

"Лише на словах, але не в дійсності."

У серпні 2022 року дружина отримала листа від свого чоловіка: "Моя дорога Галочко... Я в живих і почуваюся добре". Молодша донька Оксана натрапила на відео з Сергієм у російських соцмережах: з сивим волоссям, знесиленим виглядом і без зубів. Він знову і знову повторював: "Я живий і здоровий". Проте його зовнішній вигляд говорив про зовсім інше.

За словами колишнього військовополоненого Олексія Гончарова, якого утримували в тій самій колонії, в Кам'янськ-Шахтинській виправній установі на південному заході Росії всіх в'язнів систематично били.

"Усіх били -- без винятку. Хтось більше, хтось менше, але ми всі це витримали", -- каже Гончаров.

Григор'єв ще певний час проявляв стійкість, навіть перевершуючи молодших товаришів. Проте незабаром його сили почали згасати: він втратив здатність ходити і страждав від запаморочень. Лікування не було доступним. Його перевели до ізольованої камери — холодної і темної. Єдиним, хто залишався з ним, був фельдшер. За свідченням Гончарова, Сергій помер приблизно 20 травня 2023 року в тих умовах.

Тіло в мішку: брехливе свідоцтво і справжній розтин

Родина отримала звістку про загибель лише наприкінці року. У березні 2024 року тіло було доставлено з Росії, супроводжене документами, в яких зазначалося, що причиною смерті став інсульт. Однак українські медичні експерти виявили, що справжньою причиною стало "тупе ушкодження живота з розривом селезінки та внутрішньою кровотечею".

Сергій -- один з понад 200 українських військовополонених, які, за офіційними даними, загинули в російському полоні. Багато тіл повертають понівеченими, розкладеними, без внутрішніх органів -- усе це, як вважають українські судмедексперти, є спробою приховати сліди катувань.

Звіт ООН за 2024 рік зазначає, що 95% українських військовополонених, які були звільнені, піддавалися "систематичним" катуванням. Amnesty International підтверджує, що російські в'язниці стали справжніми зонами страху, а інформація про умови утримання полонених залишається під суворою завісою секретності.

"На тілі можна знайти всі ті сліди, які свідчать про пережите колишніми полоненими," - зазначає судмедекспертка Інна Падей.

Сергія поховали в його рідному місті Пирятині. На зап'ястях його доньки та дружина нанесли фразу, яка стала для них символом надії.

"Тепер на небесах з'явився ангел", -- говорить Галина. -- "Ми впевнені, що все складеться найкращим чином".

Нагадаємо, що 23 травня між Україною та Росією стартував процес обміну полоненими в рамках угоди "1000 на 1000", досягнутої під час переговорів у Стамбулі. На початковому етапі вдалося повернути додому 390 осіб: 270 військових і 120 цивільних.

24 травня був здійснений другий етап обміну, у ході якого на Батьківщину повернулися 307 українських військових. Наступного дня, 25 травня, відбувся третій та заключний обмін полоненими, в рамках якого додому повернули ще 303 захисників.

Однак серед тисяч українських військових, які були повернуті додому в рамках найбільшого обміну з Росією, не виявилося жодного представника Азову.

Проте серед тих, хто був звільнений з полону, виявився Анатолій Тараненко. Існує ймовірність, що він добровільно приєднався до ворога ще до початку вторгнення та висловлював чимало негативних думок на адресу України, спілкуючись з російськими пропагандистами.