Тарас володів яскравим відчуттям справедливості. Протягом майже двох років його вважали зниклим безвісти — Життєві історії | Експрес онлайн.
Тарас з'явився на світ і провів своє дитинство в Здолбунові, містечку на Рівненщині. Після завершення навчання в гімназії отримав професію менеджера та працював у цій сфері. Спорт був важливою частиною його життя; він активно грав у футбол, включаючи американський варіант. Однак найбільше його захоплювала історія України. Незважаючи на те, що в минулому його визнали непридатним для військової служби, він не залишився осторонь і вирішив стати на захист своєї батьківщини.
"Мій батько був вояком УПА, за це в 1944-му його заслали у Норильськ, де відсидів 10 років, -- розповідає тато воїна Петро Галянт. -- Син дуже цікавився історією нашого роду, вишукував дані в архівах. Ще у школі Тарас долучився до організації "Тризуб". Коли почалась Революція Гідності, допомагав доглядати маму, яка через хворобу була прикута до ліжка. При тім їздив на Майдан -- не міг стояти осторонь таких важливих для країни подій".
У червні 2023 року Тарас Галянт пішов до військкомату, приховавши, що через стан здоров'я визнаний непридатним до служби. "Ми швидко зібрали йому речі, і о п'ятій вечора син виїхав на полігон, -- провадить далі співрозмовник. -- Він був непоганий комп'ютерник -- добре знався на цій справі, проте вирішив приєднатись до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Опісля я приїхав до Житомира, аби провести Тараса на навчання до Польщі". Тоді -- у серпні -- батько бачив сина востаннє.
Повернувшись з-за кордону, Тарас разом із товаришами опинився на Донецькому напрямку, де став гранатометником. "Він завжди перебував на передовій," -- розповідає Петро Галянт. -- "Наша остання розмова відбулася 11 січня минулого року – тоді сина відправили з позиції на відпочинок." Тарас попередив, що наступного дня вирушає на завдання. Незабаром батько отримав повідомлення про те, що його син зник безвісти.
"Можливо, Тарас сам вирішив приєднатися до іншої групи для виконання завдання. Протягом кількох днів я намагався зв’язатися з його товаришами, але вони не могли надати жодної інформації. А незабаром і вони загинули," -- розповідає пан Петро. Він здав зразок крові для ДНК-аналізу, подавав запити в різні органи, чекав і сподівався, що син живий. Але в червні цього року йому зателефонували з Харкова і повідомили: "Виявлено збіг у результатах ДНК-експертизи." Після цього провели повторний аналіз, який підтвердив -- це тіло його сина. 38-річний Тарас Галянт загинув 12 січня минулого року під Новомихайлівкою.
28 жовтня 2025 року вся громада провела воїна в останню путь. Його прозвали "Камаз", оскільки, незважаючи на невисокий зріст і худорляву статуру, у американському футболі він завжди йшов напролом. Тарас мав яскраво виражене почуття справедливості, – згадує його друг Олександр Данилюк. – Він мріяв про вільну і незалежну Україну, саме тому вирішив піти на фронт. Дуже пишався тим, що служив у десантно-штурмових військах.
"Тарас був справжнім патріотом! Він у мене був єдиний," -- говорить 77-річний батько, який працює фельдшером-парамедиком на "швидкій".
