Вимоги Європейського Союзу? Це не лише питання Галущенка. Які кроки потрібно буде здійснити Україні для ефективної боротьби з корупцією?
Події, які мали місце протягом останнього тижня, знову висвітлили питання топкорупції в Україні. Хоча Європейський Союз поки що утримується від офіційних коментарів стосовно операції "Мідас", неформальні бесіди з представниками ЄС свідчать про їхнє обурення та розчарування. Вони стурбовані тим, що підтримка українського енергетичного сектору може стати більш складною.
Проте викриття масштабної корупційної схеми, пов'язаної з Міндічем і Галущенком, може принести й позитивні результати, в залежності від подальшого розвитку ситуації.
Факт, що європейські кошти були присвоєні, і можливий зв'язок з колишнім міністром енергетики (який, незважаючи на численні публічні звинувачення, змінив свою посаду на міністра юстиції), безумовно, викликає занепокоєння. Проте те, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) виявило цю корупційну схему та зупинило її функціонування, безумовно, заслуговує на позитивну оцінку.
Утім, з точки зору ЄС, ключова умова виходу з кризи - це системні зміни в Україні. Бо окрім відставки та показового покарання причетних важливо зробити так, щоби схеми не відновилися з новими іменами.
Але що саме вимагатиме Євросоюз від Києва?
Відповідь на це питання вже відома.
Європейська бюрократія функціонує таким чином, що навіть у кризових умовах, коли потрібно сформувати список вимог для партнера, основою цього списку стають вже існуючі положення в європейських документах, оскільки вони попередньо узгоджені між державами та інституціями. Звичайно, це стосується лише тих вимог, які вже мають місце в європейському контексті.
У питанні протидії корупції найсвіжіший перелік вимог до України зафіксований у звіті з розширення. А також є ширший список з тіньового звіту, який був одним з ключових джерел для формулювання цього документа.
"Європейська правда" пояснює, якими є очікування та вимоги з європейського боку.
"ЄвроПравда" вже розповідала, що у Києві після появи цьогорічного звіту Єврокомісії його сприйняли як однозначну перемогу. Попри липневу атаку на антикорупційну систему, ЄС утримався від згадок терміну "відкат реформ"; також цієї термінології немає в альтернативному тіньовому звіті.
Це не лише символ підтримки. Справа полягає не в тому, що Європейський Союз уникає критики української влади під час війни.
Основна причина полягає в тому, що в липні українська влада, реагуючи на критику, вирішила скасувати значну частину нещодавно впроваджених шкідливих змін. Готовність Києва змінити свої рішення у Брюсселі була оцінена, але не забули й про липневу атаку. Одним із наслідків цього стало те, що в антикорупційній сфері Україні присвоїли дуже низький показник прогресу ("обмежений прогрес", або один бал за цифровою шкалою, яку використовує "Європейська правда").
Крім того, підтримка існуючої антикорупційної системи стала ключовим показником для аналізу ситуації в Україні.
Перелік задач, які Україна має зробити у 2026 році у рамках свого руху до вступу в ЄС (англійською формулювання звучить: "in the coming year, Ukraine should…"), починається з вимоги "зберегти незалежність антикорупційних інституцій". Відсилка до липневих подій - цілком очевидна.
Проте просте "не знищувати" реформу - це недостатня умова.
У цьому документі Європейський Союз зазначив, які саме очікування має щодо Києва.
Якщо ж вимогу щодо "збереження незалежності" в Європейському кодексі внесли самостійно, враховуючи політичні умови, то решта складових цього критерію відповідають експертній оцінці, частково походять з неї та мають детальне обґрунтування в тіньовому звіті, за який відповідає Transparency International Україна.
Зокрема, у звіті Європейського Союзу зазначається необхідність "розширення повноважень НАБУ на всі публічні посади з високим ризиком" та уточнюється, що під контроль Бюро повинні потрапити посадовці, "включаючи керівництво Офісу президента, голів обласних адміністрацій тощо".
Тіньовий звіт надає докладну інформацію про цю вимогу та сприяє усвідомленню причин, чому вона потрапила в розділ, що стосується збереження незалежності антикорупційних інституцій.
Річ у тім, що зараз можливість розслідувати зловживання керівників на Банковій - це така собі "сіра зона", у якій НАБУ вже діє, вже де-факто має юрисдикцію. Спроби змінити це будуть сприйняті як обмеження антикорупційного органу.
"У контексті автономності антикорупційних органів варто звернути увагу на існуючу прогалину у компетенції НАБУ, що стосується високопосадовців Офісу президента. На сьогодні є лише одна справа з актуальною підозрою щодо колишнього заступника керівника цього офісу", - зазначається у документі, підготовленому для Єврокомісії, зокрема, йдеться про підозру стосовно Андрія Смірнова. Крім того, відомо про активне слідство щодо дій ще одного ексзаступника Єрмака - Ростислава Шурми. Однак, він заявляє, що наразі не отримував офіційної підозри від НАБУ, а розслідування триває за фактом.
На сьогоднішній день повноваження НАБУ охоплюють радників або помічників президента, проте не поширюються на керівника Офісу президента та його заступників, які не є державними службовцями. Виходячи з загальнодоступної інформації, складається враження, що розслідування щодо екс-керівників ОПУ проводиться НАБУ на основі специфічно визначених критеріїв підслідності, - зазначається в тіньовому звіті.
Вимога Брюсселя насправді стосується не лише заступників Єрмака.
Важливу роль у цій ситуації відіграють НАБУ та САП для Європейського Союзу.
Це може викликати роздратування в Києві, проте має свої обґрунтування і відповідає нормам українського законодавства.
В Україні існує ситуація, що суперечить законодавству, коли між правоохоронними структурами виникає конкуренція. Корупційні злочини високопосадовців нерідко розслідуються як Службою безпеки України, так і Державним бюро розслідувань.
Українська влада, не надто приховуючи претензії до НАБУ, не має проти цього заперечень; раніше лунали навіть публічні заяви із заохоченням такої конкуренції. "Детективами НАБУ у 2024 році ідентифіковано щонайменше п'ять випадків розслідування іншими правоохоронними органами кримінальних правопорушень, які згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України належать до виключної підслідності Національного бюро", - каже тіньовий звіт, визнаючи при цьому, що у 2025 році про резонансні порушення не повідомлялося.
На фоні подій цього року Європейський Союз наполегливо закликає до припинення такої практики, вважаючи її спробою влади обмежити діяльність Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). У зв'язку з цим, до 2026 року ЄС поставив Україні вимогу впровадження надійних механізмів, які б захищали роботу НАБУ і САП від зовнішніх втручань та запобігали обходу їхньої виключної юрисдикції у справах корупції на найвищому рівні.
Зобов'язання відповідно до чинного законодавства - це не єдина причина, чому Європейський Союз підтримує НАБУ та САП.
Довіра до цих установ є значно більшою як серед українського населення, так і з боку міжнародних партнерів, зокрема завдяки іншому підходу до призначення та звільнення їхніх керівників. Крім того, ЄС наводить дані: коли інші правоохоронні органи розпочинають розслідування корупційних справ, вони часто закінчуються закриттям.
Хоча з доведенням до вироку є проблеми і у НАБУ, не завжди з їхньої провини - і це формує другу ключову вимогу ЄС.
Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора Transparency International Ukraine, підкреслює, що серед численних рекомендацій тіньового звіту про розслідування корупційних справ найбільш критичними є ті, які торкаються ухилення підозрюваних від покарання.
Вони також включили вимоги Європейського Союзу в свій офіційний звіт.
Одна з ключових потреб полягає в політично чутливому розслідуванні корупційних справ, що стосуються парламентарів. У формулюваннях Європейського Союзу це виражається як вимога "забезпечити автономність САП у розслідуванні справ стосовно народних депутатів без необхідності попереднього узгодження з генеральним прокурором". Це новий стандарт для України, який ЄС не формулював так чітко в минулому році.
У конфіденційному звіті міститься деяка додаткова інформація про цю проблему.
Документ зазначає, що проблема є давньою, але залишається "без спроб вирішення", незважаючи на постійні звернення з боку антикорупційних активістів. Мова йде про те, що керівник САП мав можливість самостійно ініціювати кримінальні провадження та затверджувати проведення слідчих дій стосовно народних депутатів. Наразі ж кожен такий крок потребує погодження з генпрокурором, який має політичну залежність і вважається одним із головних ініціаторів законів, що були ухвалені в липні і які загрожують НАБУ.
Можливо, саме зниження рівня довіри європейських партнерів до генерального прокурора стало причиною офіційного закріплення вимоги обходити його узгодження.
А українські експерти, які готували тіньовий звіт, окремо наголосили, що потреба дати САП незалежність у цьому питанні "також не потрапила до Дорожньої карти з питань верховенства права", тобто влада послідовно відмовляється визнавати таку проблему.
Слід також зазначити, що серед офіційних вимог ЄС з'явилася необхідність реформування процесу призначення генерального прокурора, щоб гарантувати його автономність.
Це ще один сигнал про нестачу довіри до поточного керівника Офісу генерального прокурора з боку європейських партнерів.
Слід підкреслити, що для Європейського Союзу ключове значення має не стільки особистість, скільки система та процедури.
І боротьба з тим, що винні у корупції можуть ухилятися від відповідальності, теж має вестися через зміну правил. Щодо цього є окрема вимога, виконання якої ЄС чекає у 2026 році: Україна має ліквідувати кілька лазівок, які дозволяють закривати корупційні справи. Мовою документа це звучить так: "Внести зміни до Кримінального процесуального кодексу з метою усунення перешкод та процесуальних затримок для ефективного проведення кримінальних проваджень, особливо у справах щодо високопосадовців-корупціонерів".
Катерина Риженко наголошує на необхідності термінового перегляду норм, що нині сприяють зловживанню процесуальними правами.
"Якщо провести належні зміни до КПК, це стане в нагоді всім: підозрювані отримають захист від можливих зловживань з боку прокуратури, а також зникне затримка в розгляді справ, коли адвокати постійно починають засідання з численних клопотань," - зазначає вона.
Затягування розгляду справ стало серйозною проблемою, оскільки захисники обвинувачених чиновників, як діючих, так і колишніх, активно застосовують цю практику. В результаті, процеси у Вищому антикорупційному суді займають надзвичайно багато часу, утворюючи черги з справ, що очікують на ухвалення рішення, і іноді призводять до закриття справ через сплив термінів давності.
"Питання термінів давності є актуальним, і це не лише широко відома проблема, пов'язана з 'правками Лозового'. Хоча ця ситуація також вимагає уваги, варто хоча б скасувати положення про автоматичне закриття справ," - зазначає експертка Transparency International.
Вона застерігає: якщо питання строків давності не буде вирішено, Україні загрожує серія гучних скандалів: "Протягом наступних одного-двох років нас очікує закриття багатьох справ, які викликають інтерес у медіа".
Однією з ключових проблем є те, що термін давності у справі продовжує рахуватися до завершення апеляційного процесу. Навіть якщо перша інстанція ухвалила вирок та визнала посадовця винним у корупції, затягування апеляційного розгляду може призвести до скасування всіх обвинувачень і вироку лише через те, що пройшло достатньо часу.
Відомий усім приклад, у якому це може статися - це справа Романа Насірова.
Два тижні тому багато хто радів через новину, що ВАКС засудив ексочільника Державної фіскальної служби Насірова до шести років позбавлення волі. Але це була перша інстанція. А строки давності за його справою спливають влітку 2026 року. Завершити до цього часу апеляційний розгляд - задача малореальна, особливо у разі затягування. Як наслідок, Насіров може лишитися на волі без жодних звинувачень.
"Отже, згідно з європейським правом, буде доцільно враховувати терміни на першій інстанції," - зазначає фахівець.
Саме таку позицію займає Євросоюз щодо України.
Слід зазначити, що це не є вичерпним списком європейських стандартів у цій галузі.
По-перше, Європейський Союз включив у свій звіт лише найважливіші та найактуальніші аспекти, внаслідок чого в тіньовому звіті кількість рекомендацій виявилася майже в десять разів більшою, ніж ті, що були обрані для офіційного списку ЄС.
По-друге, існує ще один аспект, на якому слід зосередитися окремо - це превенція корупції, а не лише її покарання.
Однак, враховуючи недавні події, важливо усвідомлювати, які очікування має Брюссель щодо Києва в контексті боротьби з корупцією. Крім того, слід пам'ятати, що будь-які спроби державної влади обмежити діяльність антикорупційних органів після резонансних розслідувань можуть призвести до рішучої реакції з боку Європейського Союзу. У Брюсселі це питання вже піднімали відкрито.
Автор: Сергій Сидоренко.
