Як зупинити Путіна? Видання Politico аналізує безвихідь у питаннях безпекових гарантій для України.

Незважаючи на численні обговорення, конкретний вигляд гарантій безпеки залишається невизначеним, і ця невизначеність викликає замішання серед союзників України.

Незважаючи на тиск з боку президента США Дональда Трампа, український лідер Володимир Зеленський ясно дав зрозуміти, що його країна згодна на укладення миру з Росією лише за умови отримання надійних гарантій безпеки. Партнери України активно шукають способи забезпечення її захисту від можливих нових агресій з боку Росії в разі підписання мирної угоди, однак до знаходження ефективного рішення ще може бути далеко, зазначає Politico.

Трамп повідомив Зеленському та європейським керівникам під час зустрічі, що відбулася в понеділок, 18 серпня, про те, що Україна отримає захист, подібний до статті 5 НАТО, проте не навів жодних конкретних деталей.

У вівторок, 19 серпня, "коаліція бажаючих" партнерів України почала працювати над цим питанням. Державний секретар США Марко Рубіо очолив робочу групу, до складу якої входять українські та європейські чиновники, які займаються розробкою проекту безпекових гарантій.

Це серйозна проблема, яку союзники України піднімали неодноразово за останні три роки, але так і не змогли знайти вихід. Найбільш очевидним рішенням, до якого прагне Київ, є можливість вступу України до НАТО, що забезпечило б країні захист у рамках спільного оборонного пакту Альянсу. Однак Сполучені Штати, за підтримки деяких європейських держав, відмовилися від цієї ідеї.

Організація спеціальної місії стикається з безліччю серйозних викликів. Яка нація готова направити свої війська? Які будуть умови для їхнього розміщення? Як вони відреагують на можливу агресію? Хто нестиме фінансові витрати?

У вівторок стало очевидно, що Сполучені Штати не планують відправляти свої війська до України.

"Я можу сказати вам, що він остаточно виключив можливість розгортання військ", -- заявила журналістам прессекретар Білого дому Керолайн Левітт.

Трамп і сам відверто висловився про те, хто повинен взяти на себе відповідальність.

"Європейські держави, такі як Франція, Німеччина та Велика Британія, готові взяти на себе головну відповідальність. Вони мають намір, як відомо, розгорнути наземні сили," – заявив президент США в інтерв'ю Fox News.

Президент Франції Еммануель Макрон акцентував на цій ідеї, повідомивши французьким телеканалам про готовність Європи активізувати "сили стримування", які включають британські, французькі, німецькі, турецькі та інші контингенти для здійснення операцій "в повітрі, на морських просторах і на суходолі".

Проте за пафосними висловлюваннями криється безладна дійсність. Незважаючи на численні дискусії про "сухопутні військові сили", конкретні гарантії безпеки для України залишаються невизначеними, що викликає замішання серед партнерів Києва.

Європейський чиновник з питань безпеки попередив, що будь-які збройні сили потребуватимуть щонайменше "бойового мандата", щоб захиститися в разі нападу Росії, але наголосив -- така місія не буде відповідальна за забезпечення миру. За словами чиновника, це залишиться завданням українських військових.

Відсутність ясного визначення виявляє вразливості тих, хто найбільше бажає очолити цей процес. Макрон і Стармер, лідери ядерних держав з членством у Раді Безпеки ООН, прагнуть продемонструвати свою значущість на міжнародній арені. Проте обидва стикаються з політичними та економічними викликами, що підривають впевненість у здатності їхніх країн направити військові сили в Україну.

"Враховуючи політичну вразливість Макрона та Стармера, важко уявити, яким чином цей план може бути втілений у життя. В економічному плані ми переживаємо складні часи", -- зазначив один з дипломатів Європейського Союзу.

Німеччина продовжує бути на чеку. Андреас Шварц, депутат від соціал-демократичної партії, який відповідає за парламентський нагляд за оборонними витратами країни, акцентував увагу на існуючих обмеженнях.

"Це рішення має ухвалити парламент", -- сказав він, наголосивши, що розгортання військ не є рішенням виконавчої влади.

Окрім того, німецькі збройні сили мають обмежену чисельність, а відновлення фінансування оборонних заходів сталося лише нещодавно, що ускладнює можливість значного розгортання військових підрозділів на сході. Навіть відправка 5000 військових для постійної місії в Литві є серйозним викликом для Бундесверу.

"У нас просто немає необхідної кількості співробітників для обслуговування великої групи. Навіть невелике розміщення військових стане серйозним викликом," - зазначив Шварц.

Туреччина -- з її великою армією та досвідом у Чорному морі, могла б відігравати ключову роль. Але це також політично складно -- Греція та Кіпр не хочуть, щоб Анкара отримувала доступ до будь-яких коштів ЄС для її збройних сил.

"Занадто рано думати про такий розвиток подій", -- сказав колишній посол Туреччини в ЄС Селім Єнель, попередивши: Анкара вимагатиме щось натомість.

"Щодо компенсацій, то подолати бар'єри ЄС у фінансуванні оборонної сфери буде досить складно. Я переконаний, що Європейський Союз знайде спосіб, щоб не дозволити Туреччині отримати доступ до цих ресурсів," - підкреслив він.

Польща, що на даний момент володіє найбільшою армією в Європейському Союзі, відкидає варіант відправки своїх військ до України, проте підкреслює готовність надати підтримку в організації логістичних процесів для будь-якої операції на сході.

"Польща має свою стратегічну дилему, оскільки межує з Росією та Білоруссю, тому не може послабити сили, необхідні для запобігання нападу", -- сказав виданню високопоставлений польський чиновник на умовах анонімності.

Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні виявляє обережність щодо можливого розгортання військових у Україні. Вона вступила в дискусію з Макроном, підкреслюючи, що більш доцільно було б запропонувати Україні оборонний пакт, аніж надавати війська, які ризикують опинитися в конфлікті з Росією.

"Якщо загине хоча б один наш військовий, чи будемо ми ігнорувати цю подію, чи все ж повинні вжити заходів? Адже, якщо ми вирішимо реагувати, це, безсумнівно, стане обов'язком НАТО. У такому випадку ми зможемо одразу ж активувати [статтю 5]", -- наводять у ЗМІ висловлювання Мелоні.

Існують причини для стриманості. Незважаючи на "дружню атмосферу" зустрічі між російським лідером Володимиром Путіним і Трампом на Алясці, Москва рішуче виступає проти будь-якого розміщення військових сил НАТО в Україні.

"Ми підтверджуємо нашу постійну позицію про категоричне неприйняття будь-яких варіантів, які передбачають розміщення військових сил НАТО в Україні, оскільки це може призвести до ризику некерованої ескалації з непередбачуваними наслідками," -- зазначила речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова.

Проте Україна вже неодноразово стикалася з негативними наслідками декларацій, які не супроводжувалися військовою підтримкою. У 1994 році, в рамках Будапештського меморандуму, Сполучені Штати та Велика Британія надали "гарантії безпеки" в обмін на відмову України від ядерної зброї. Після цього були укладені угоди з Російською Федерацією, які виявилися абсолютно порушеними.

Дебати щодо гарантій безпеки для Києва стали дуже знайомими. У 2023 році, перед самітом НАТО у Вільнюсі, знову обговорювалися ті ж самі аргументи, а питання, що виникали, так і залишалися без відповідей.

"Іноді буває складно усвідомити, про що саме йдеться," -- зауважив високопрофесійний дипломат з Східної Європи.

Відомий польський урядовець висловився ще більш прямо, охарактеризувавши ці обговорення як передчасні.

"Нічого не зміниться, оскільки бойові дії тривають. Схоже, що американці не прагнуть до тісніших контактів з Росією, а європейські країни продовжують надавати підтримку Україні. Таким чином, ми опинилися у безвихідній ситуації," -- зазначив він у коментарі для Politico.

Зеленський раніше висловлював думку, що Сполучені Штати стануть однією з країн, які забезпечать Україні гарантії безпеки та братимуть активну участь у цій ініціативі. Він зазначив, що конкретні аспекти гарантій будуть розроблені протягом наступних десяти днів.