Ями, покарання та арештантські ізолятори. Як військовослужбовці в Україні справляються з алкоголізмом та його наслідками.

Середина червня 2024 року, містечко Лиман у Донецькій області.

Приблизно о третій годині ночі військові одного зі штурмових батальйонів Збройних сил України прокинулись від криків. Звуки долинали з кухні хати, де вони жили. Сержант пішов подивитися, що відбувається.

У центрі кімнати нудився п'яний військовий, що невпинно розмовляв сам із собою. Сержант, помітивши це, порадив йому відпочити, адже рано вранці їх чекала бойова місія. Проте, на ці слова солдат почав лютувати, ламаючи посуд і перевертаючи меблі, а потім, не стримуючи себе, кинувся на вулицю.

"Ми зайнялися прибиранням на кухні, коли раптом виявили під столом гранату без чека. Чомусь не помітили, коли її витягли. На щастя, вона не вибухнула. Тоді в кухні було чимало боєприпасів. Це могло призвести до жахливих наслідків — нас і сам будинок могло б просто не стати", - згадує сержант штурмового батальйону в анонімній бесіді з УП про події тієї ночі.

Через кілька годин солдат повернувся додому і відразу ж задрімав. Уранці він навіть не згадав про свої нічні пригоди.

Пияцтво в армії - проблема не нова, але зараз вона відчувається особливо гостро, адже чисельність Сил оборони з початку великої війни зросла щонайменше в три рази. Пропорційно збільшилася і кількість пияків в армії. До того ж у розслідуванні УП про знущання і корупцію в 211-ій понтонно-мостовій бригаді чимало військових звернули увагу тільки на тему пияцтва.

Іноді українським військовим доводиться воювати не лише з російськими загарбниками, але й мати справу з п'яними товаришами, яких вони іменують "аватарами" або "смурфиками".

"Українська правда" провела зо два десятки розмов із військовими - від рядових до командирів, бойовими медиками і психологами, щоб з'ясувати, наскільки масштабна проблема пияцтва у війську та чи можна її вирішити. Зважаючи на чутливість теми, більшість співрозмовників УП серед чинних військовослужбовців висловили бажання залишитися анонімними.

Зараз українська армія складається з трьох груп, розповідає УП психолог Валентин Кім, який серед іншого досліджує досвіди психологічної підтримки в арміях різних країн світу.

Перша категорія - це військовослужбовці за контрактом. Друга - волонтери. Третя, яка наразі є найбільшою, - мобілізовані. Кожна з цих груп має свої унікальні особливості у ставленні до алкоголю.

Військові традиції, пов'язані з алкоголем, мають свої корені в радянській епосі. Деякі сучасні українські офіцери служили в армії СРСР, де вживання спиртних напоїв вважалося звичним явищем. Під їхнім впливом в період незалежності України виникла нова генерація офіцерів, яка продовжила ці традиції.

Найбільш усталена радянська "алкотрадиція", що продовжує існувати в армійських колах, полягає в "проставленні" за підвищення звання. У кожному виді військ існують свої специфічні особливості цього обряду, проте є й певні загальноприйняті моменти.

"Обов'язково потрібно підготувати стіл. Запросити свого командира, а також офіцерів різних рангів. Головна мета для бійця, який отримав підвищення: залпом випити чарку горілки, на дні якої має бути стільки ромбиків, скільки на нових погонах. Найважливіше – не проковтнути їх", - розповідає в інтерв'ю для УП капітан з позивним "Маузер", що служить у одній з бригад територіальної оборони.

Друга група - добровольці, які приєдналися до Сил оборони України в 2014-му або 2022-му роках. Зазвичай вони найбільш вмотивовані і, на думку психолога Кіма, менш схильні до вживання алкоголю, ніж професійні і мобілізовані військові.

Проте навіть їхня витривалість може бути під загрозою через посттравматичний стрес, втрати товаришів, суперечки в колективі та непорозуміння в сім'ях.

Найбільше підданих алкогольній залежності в третій групі - це мобілізовані, серед яких значна частина є "бусифікованими".

Коли говорять про те, що армія відображає суспільство в цілому, слід враховувати, що в українському суспільстві існує проблема зловживання алкоголем. Згідно з дослідженням ВООЗ, у 2023 році близько 50% респондентів з України визнали, що вживають алкоголь. Серед них 64% становлять чоловіки, а 36% — жінки.

Співробітники територіальних центрів комплектування (ТЦК) орієнтуються на виконання запланованих мобілізаційних квот. У зв'язку з цим, вони нерідко влаштовують рейди на вулицях, залучаючи до служби всіх, хто потрапляє під руку, включаючи людей з хронічними залежностями від алкоголю.

Військово-лікарська комісія (ВЛК) для тих, кого ТЦК "бусифікували" на вулицях, зазвичай проходить в експрес-режимі. Лікарі ВЛК підписують висновок про придатність до служби і "не помічають", що деякі військовозобов'язані на ногах не стоять. Як наслідок, в навчальні центри подекуди потрапляє дуже специфічний контингент.

Під час базової загальновійськової підготовки (БЗВП) інструктори зазвичай ігнорують алкоголізм мобілізованих. Через брак контролю військовим вдається купувати алкоголь і пиячити на навчанні, розповідають співрозмовники УП серед військових.

"З "учебок" доставляють усіх, хто під руку - і п'яних, і "накурених", і "нанюханих". Але я маю можливість відмовитися від таких людей, оскільки мій підрозділ має особливі вимоги. Хоча не завжди це вдається, адже Генштаб зазвичай висловлює невдоволення комбатам і комбригам, якщо вони відмовляються від нових ресурсів."

Командири прагнуть призначати цих людей на такі посади, де вони зможуть бути корисними. Непридатно ставити алкоголіка за комп'ютер, у піхоту - теж не підходить, але заправляти машини - це вже інша справа, - зазначає в розмові на умовах анонімності один з офіцерів морської піхоти.

Легке отримання алкоголю посилює спокусу вживання. Незважаючи на те, що в зонах бойових дій та в прифронтових районах діє "сухий закон", а військовослужбовцям у формі заборонено торгувати спиртними напоями, знайти їх не становить жодної складності.

Є багато різних варіантів – від підпільної покупки в магазинах у районах дислокації до легального придбання в містах, де немає обмежень на реалізацію.

"У кожному селі можна знайти бабусю, яка займається виробництвом самогону. За дві банки консервів чи інші продукти можна отримати пляшку цього напою. У крайньому випадку, можливо залишити в заставу зброю. Не можу стверджувати, що це поширене явище, але такі ситуації траплялися. Командирам потім доводилося вирушати на збори цієї зброї", - ділиться своїми спогадами ветеран 73-го морського центру Сил спеціальних операцій Павло Якімчук, відомий під позивним "Шустрий".

"Навіть у селі, що межує з ворогом, де залишилися лише двоє цивільних, завжди знайдуться люди, які зловживають ситуацією і спробують дізнатися, у кого з них можна щось придбати," — зазначає в інтерв'ю з УП бойова медикиня 47-ї окремої механізованої бригади Олена Риж.

Іноді в армійських підрозділах навіть ті, хто не виявляє інтересу до алкоголю, можуть піддатися спокусі через атмосферу, що панує навколо.

"В нашому підрозділі була шайка, яка зловживала алкоголем. Цим бійцям призначили начебто адекватного командира, офіцера. Дали йому завдання - навести порядок зі своїми підлеглими. Він сказав: "Так точно, все зроблю". Все зробив - почав із ними бухати", - пригадує бойова медикиня Риж.

В українських збройних силах в даний час існують два основні підходи до боротьби з алкоголізмом: офіційний, що включає накладення штрафів і відправлення на гауптвахту після медичного обстеження на наявність алкогольного сп'яніння, та неофіційний, відомий як "ями". Проте, за словами військових, обидва ці методи виявляються малоефективними.

Бійців, яких зловили на вживанні алкоголю або наркотиків, везуть на освідчення, після чого складається адмінпротокол. Порушник має сплатити штраф від 17 до 34 тисяч гривень або відсидіти на гауптвахті від 10 до 15 діб (стаття 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) - за рішенням суду.

Також військовий залишається без премії і "бойових". Навіть при виконанні завдань у "полях" за той місяць, коли він спалився, що пиячив або вживав наркотики, отримає менше 10 тисяч гривень (залежно від посадового окладу).

"Я маю один особливий випадок – за місяць три 'задувки'. Коли залишився без грошей, почав замислюватися. Два місяці утримувався від алкоголю, але зрештою зірвався і знову потрапив у запій," - ділиться спогадами під час анонімної розмови з УП офіцер психологічної підтримки з однієї з інженерних бригад ЗСУ.

"Українська правда" прагнула дізнатися, скільки протоколів за статтею 172-20 КУпАП було складено щодо військових від початку масштабного конфлікту.

Військова служба правопорядку (ВСП) відмовилася надавати такі дані, мовляв, вони засекречені.

Представники пресслужби судової влади змогли надати лише статистичні дані про арешти на гауптвахті за період 2022-2023 років, оскільки інформація про штрафи для військовослужбовців не підлягає обліку. Звіту за 2024 рік ще не підготовлено.

За інформацією, у 2023 році випадки утримання військових на гауптвахті через вживання алкоголю або наркотичних речовин відбувалися майже в три рази частіше, ніж у 2022 році.

Зазвичай, командири відокремлюють "аватарів", щоб уберегти інших військових від можливих ризиків.

Місця ізоляції зазвичай називають "ямами". На практиці це можуть бути будь-які окремі приміщення, де пияки сидять кілька днів, поки не протверезіють.

У нашому батальйоні підходять до боротьби з "аватарами" ось як: якщо хтось перебрав з алкоголем, його відправляють пробігти близько 5 кілометрів до "ями", а потім скидають туди. Наші "ями" мають глибину 7-8 метрів. Неважливо, чи зламаєшся — алкоголь на позиціях приносить лише проблеми. Але, чесно кажучи, це не зовсім ефективно. Декому з наших доводилося повторювати цей процес по 2-3 рази, і ситуація не змінилася: люди все ще п'ють, - ділиться досвідом сержант одного з штурмових батальйонів ЗСУ, говорючи не для запису.

Іноді командири в різних військових підрозділах вдаються до покарання своїх підлеглих, які зловживають алкоголем, переводячи їх з тилових посад до бойових піхотних частин. Таким чином, вони позбуваються неприємного "баласту", примушуючи піхотинців, які вже й так виконують складні завдання на фронті, додатково піклуватися про "аватарів".

В осінні місяці 2022 року в селі Водяне на Донеччині українські морські піхотинці здійснили штурм лісового масиву, де укріпилися російські солдати. Під час запеклого бою багато українських військових отримали травми, а один з них, на жаль, загинув. Хоча морпіхи змогли витіснити противника, їм знадобилася підмога, щоб закріпитися на зайнятих позиціях.

"Попросили суміжний батальйон дати людей. Через добу приїжджає техніка, викидає 8 чоловіків. Вони всі "нариті" в хлам. Думаю, комбат вирішив так покарати своїх "аватарів", але це п*здець. Як можна виставляти на передню лінію неадекватних людей? Хлопці намагалися відвести їх на позицію, але вони навіть дійти туди не змогли", - згадує в розмові з УП один із морських піхотинців.

Хоч це може здаватися парадоксом, але для протистояння пияцтву у зонах бойових дій командири інколи застосовують... алкоголь.

Зазвичай процес виглядає наступним чином: бійці, які повернулися з "нуля", отримують від командира кілька днів для відпочинку та емоційного розвантаження. Протягом цього часу військовослужбовці можуть займатися будь-якими справами, навіть вживати алкоголь. Проте, вони мають обов'язок повернутися до служби у належному стані у визначений день.

Якщо боєць "проштрафився" і випив у "полях", він на певний час втрачає можливість "відновлюватися" після виконання завдань у такий спосіб.

Ветеран 73-го морського центру спеціальних операцій Павло Якімчук ділиться своїм досвідом, згадуючи, що під час АТО командир дозволяв йому й його товаришам виїжджати на кілька днів, щоб розвіятися. На його думку, такі короткочасні відпустки дійсно сприяють відволіканню та допомагають уникати вживання алкоголю під час виконання бойових завдань.

Штрафи, арешти та ями за вживання алкоголю в зонах бойових дій можуть слугувати тимчасовими рішеннями для подолання проблеми, проте вони не вирішують корінні причини військового пияцтва. Проте є й інші підходи – можна запропонувати солдатам альтернативні методи для зняття стресу.

Посеред лісової галявини за кілька десятків кілометрів від "нуля" змагаються двоє бійців у лицарських обладунках - із мечами і щитами, у шоломах. Навколо вболівають побратими. Два раунди тривають по 30 секунд. Журі оголошує переможця.

Ось так виглядають лицарські турніри в 3-й окремій штурмовій бригаді, що їх організовує хорунжа служба. Якщо погодні умови не сприяють проведенню змагань на свіжому повітрі, бої проходять у приміщеннях, де проживають військовослужбовці.

Хорунжі 3-ої ОШБр майже безперервно знаходяться в зоні бойових дій, підтримуючи своїх товаришів по службі у вільний від завдань час. Вони проводять лекції для військових, організовують кінопокази, виставки, концерти та дискусії. Іншими словами, вони створюють різноманітні можливості для відпочинку та розваг для бійців.

"Ми розповідаємо про створення бригади, добу козаччини, визвольні війни, боротьбу УПА, революції. Розвіюємо російські міфи. Пояснюємо, чому Росія напала на Україну, як має закінчитися війна. Формуємо орієнтири на майбутнє - що таке перемога, що буде після неї, чому ми маємо виграти", - розповідає УП історик і офіцер 3-ої ОШБр Олександр Алфьоров.

На його думку, для організації таких хорунжих служб не потрібно чекасти на наказ від головнокомандувача ЗСУ, і це не вимагає значних витрат часу чи ресурсів — вихованням солдатів можуть займатися всього кілька спеціалістів у кожній бригаді.

Бригади в Збройних Силах мають різний склад: наприклад, 3-тя ОШБр формується в основному з мотивованих новобранців, тоді як інші можуть включати мобілізованих, які відчувають розгубленість. Тому проведення лекцій, кінопоказів та лицарських турнірів не є універсальним рішенням у боротьбі з пияцтвом, але, безумовно, це важливий елемент психологічної підтримки для військових.

Військові психологи повинні підтримувати українських військових у подоланні стресу, щоб вони не вдавалися до алкоголю в пошуках розради.

Проте, система психологічної підтримки військовослужбовців у Збройних Силах України, на жаль, має лише формальний характер, а не реальну ефективність. Замість того, щоб активно сприяти покращенню психічного здоров'я солдатів, офіцери, відповідальні за цю підтримку, часто займаються вирішенням конфліктів або розслідуванням інцидентів, таких як бійки чи дорожньо-транспортні пригоди.

В арміях країн НАТО роблять ставку на ментальну підтримку бійців як метод запобігання алкоголізму, розповідає УП психолог Валентин Кім. Наприклад, в кожній роті армії США має бути щонайменше один рядовий або офіцер, який пройшов підготовку із підтримки ментального здоров'я.

В армії Великої Британії є інструктори, які знають як впоратися з бойовим стресом на первинному етапі. Вони першими надають військовим психологічну допомогу в бойових умовах.

До ізраїльського війська пияки не потрапили би через ретельний відбір. "Армія оборони Ізраїлю відбирає бійців за медичним профілем і профілем соціальної адаптації. Якщо військовозобов'язаний набирає менше 20 балів зі 100 за будь-яким із них, його взагалі не приймають на службу", - пояснює УП психолог Кім.

Нині реформи психологічної служби в українському війську, ВЛК і ТЦК відбуваються переважно на папері, що обходиться бійцям на фронті дорогою ціною.

Коли чоловік з озброєнням напивається до безпам'ятства, від нього можна чекати абсолютно всього. Це призводить до конфліктів у середовищі групи, які часто закінчуються бійками, стрільбою або навіть вибухами гранат.

Згадую один цікавий епізод, коли "смурфик" поклав автомат на підлогу, щоб спостерігати, як з нього вийде куля. Вона дійсно вилетіла, але він цього не помітив, оскільки куля потрапила йому в голову", - розповідає УП ветеран 73-го морського центру Сил спеціальних операцій Шустрий.