Оборона від Орбана: як Трамп "зависив" майбутнє російських активів та які кроки планує підприємствувати Європейський Союз.

Угорщина висловила загрозу не підтримувати продовження заморожування резервів Центрального банку Росії, що стало серйозним викликом для Європейського Союзу.

Тиша Трампа під час інавгураційної промови стосовно України не є лише політичним моментом. За минулий рік, незважаючи на його яскраві заяви про потребу в мирних переговорах, ново-старий президент США уникав обговорення інших важливих аспектів, що стосуються України.

Одна з таких тем, про яку Трамп досі прямо не висловлювався, - доля заморожених резервів російського Центробанку.

Напередодні 20 січня вжиті чутки про можливі дії адміністрації стосовно цих активів почали набирати обертів. Інформація надходила не лише з Вашингтона, але й з Брюсселя та Будапешта.

Ризик непродовження санкцій і де-факто повернення заморожених активів Росії став цілком імовірним. І у Брюсселі довелося шукати терміновий запобіжник від цього сценарію.

Ще до своєї перемоги на президентських виборах Дональд Трамп, хоч і непрямо, але завжди був присутній у дискусіях щодо долі заморожених російських активів.

Лише одна ймовірність його обрання викликала сумніви щодо ухвалення закону REPO, оскільки демократи побоювалися надавати йому повноваження для конфіскації російських активів.

Водночас потенційний віцепрезидент Джей Ді Венс критикував цей закон, стверджуючи, що він міг би обмежити свободу дій Трампа у потенційних переговорах із Путіним.

Після обрання нового президента США, обговорення стосовно переговорів про конфіскацію активів стало менш помітним на фоні тем, пов'язаних із розміщенням миротворців в Україні та питаннями кордонів. Однак у 2025 році з'явилася новина, що адміністрація Байдена розглядає можливість конфіскації заморожених активів Росії ще до завершення його терміну.

Хоча ці наміри залишилися на стадії задуму, деякі елементи, які з'явилися в ЗМІ, можуть згодом інтегруватися в стратегію майбутньої адміністрації Трампа.

Згідно з ними, США мали б конфіскувати суверенні активи Росії одночасно з ЄС та іншими союзниками, а потім перевести їх на спеціальний "ескроу-рахунок" (тобто рахунок, кошти на якому можуть бути повернуті власнику за умови виконання певних умов), на якому вони залишатимуться заблокованими до укладення договору, який завершить російську агресію проти України.

Що відбудеться далі: чи повернуться кошти під контроль Москви, чи їх передадуть Україні - не уточнюється.

Проте подібний розвиток ситуації цілком відповідає характеру Трампа та його способу мислення, адже гроші — особливо коли мова йде про сотні мільярдів доларів — виступають у ролі важеля впливу та одного з головних аргументів у предстоящих переговорах.

Для успішної реалізації цієї стратегії нова команда Білого дому повинна отримати підтримку Європейського Союзу або, принаймні, просувати це питання через свого давнього союзника – угорського прем'єра Віктора Орбана.

На ділі, не Сполучені Штати, а саме Європейський Союз відіграє ключову роль у вирішенні питання щодо російських активів.

У двох банківських установах на його території: бельгійському Euroclear та люксембурзькому Clearstream - зберігається близько 200 млрд доларів із загальної озвученої суми в 300 млрд доларів.

Саме енергійні, хоча й тривалі дії європейського співтовариства сприяли спочатку передачі Україні доходів від цих ресурсів, а згодом – виділенню фінансування для "репараційної позики".

Однак європейські санкції щодо Росії, включаючи заморожування резервів Центрального банку РФ, запроваджені не до закінчення агресії, а підлягають продовженню кожні шість місяців. При цьому всі країни-члени повинні дати свою згоду на їхнє продовження.

Угорщина вже неодноразово використовувала у власних інтересах питання продовження санкцій.

Перед майбутнім переглядом санкцій у 2025 році угорський міністр у справах ЄС Янош Бока заявив, що його уряд можливо не стане підтримувати продовження замороження резервів Центрального банку Росії.

"Рішення щодо угорської позиції ще не прийнято. Ми хочемо відкласти наше рішення до того часу, поки не дізнаємося, як адміністрація США бачить майбутнє режиму санкцій".

Така позиція могла б призвести до розблокування згаданих активів, і тому в ЄС почали шукати план "Б", який було знайдено у вигляді… повноважень бельгійського короля Філіпа I.

У 1944 році, відповідно до спеціального указу, бельгійському королю було надано право забороняти виведення капіталів за межі країни.

Це фактично означало б впровадження обмежувальних заходів не на загальноєвропейському, а на національному рівні, чого Бельгія намагалася уникнути до цього часу. Проте російські мільярди залишалися б замороженими.

Хоча ввечері 21 січня брюссельський кореспондент "Радіо Свобода" Рікард Джозвяк зазначив, що, ймовірно, санкції ЄС будуть продовжені у співпраці з новою адміністрацією США, можливість впровадження королівського декрету все ще не варто вважати фантастичною.

Пропозиція про переміщення заморожених активів Росії на "ескроу-рахунок" наразі виглядає недостатньо обґрунтованою: зокрема, залишаються невизначеними механізми для виплати "репараційного кредиту" в розмірі 50 мільярдів доларів.

Однак цей варіант вже тепер виглядає не найбільш вдалим для України.

На практиці, формула, яку багато разів озвучували наші партнери: "Російські активи залишатимуться замороженими, поки Росія не компенсує Україні завдані збитки", - може бути змінена на "поки Росія не погодиться на мирну угоду".

Цей сценарій включає безліч таємничих аспектів.

Зрозуміло, що під час переговорів можуть виникнути численні варіанти, на які можна спрямувати ці фінансові ресурси, такі як гарантії безпеки або питання територіальної цілісності. Однак в іншому випадку повернення цих активів може стати привабливим стимулом для Кремлю, щоб зупинити свої протиправні дії стосовно України.

Для України це означатиме позбавлення найважливішого, а, можливо, й єдиного джерела компенсації за шкоду, завдану внаслідок агресивних дій.

З іншого боку, централізація заморожених російських резервів може дозволити односторонньо вирішувати їхню подальшу долю, навіть без повернення Росії.

Досвід, зокрема випадок з фінансами Романа Абрамовича, які він отримав від продажу футбольного клубу "Челсі", демонструє, що союзники можуть домагатися використання цих активів у спосіб, що служить їхнім інтересам і підтримує їх економічні вигоди, особливо в контексті адміністрації Трампа.

Однак цей підхід не завжди виявиться вигідним для України.

Те, що Європейський Союз володіє двома третинами цих активів, а також має історичні інструменти бельгійської монархії для продовження їх блокування, навіть незважаючи на можливе вето з боку Угорщини та, можливо, Словаччини, може стати позитивним сигналом.

Особливо в ситуації, коли Білий дім чинитиме тиск для прийняття угоди, яка не відповідатиме інтересам Києва і Брюсселя.

Безсумнівно, що майбутнє цих активів стане важливим інструментом у наступних переговорах. Однак відповідальність українського уряду полягає в тому, щоб забезпечити, щоб цей інструмент працював на користь України та тих, хто постраждав від російської агресії.

адвокат, директор Центру Дністрянського