Астрономи знайшли білого карлика, що може пролити світло на майбутнє нашої Сонячної системи, повідомляє Reuters.

Навколо знайденої зорі обертаються два кільця планетних уламків. Їхнє дослідження може допомогти вченим зрозуміти, як зміниться Сонячна система на пізніх етапах свого існування.

На відміну від інших раніше виявлених систем, диск з уламків навколо цього білого карлика має дві окремі кільцеві структури. Дослідники вважають, що така незвичайна форма могла виникнути внаслідок взаємодії з двома кам'янистими об'єктами, які пережили складний етап еволюції зорі.

Білий карлик, відомий під позначенням J1328-1450, знаходиться в нашій галактиці, Чумацькому Шляху, на відстані приблизно 1600 світлових років від Землі, в сузір'ї Діви. Цю зорю було відкрито за допомогою телескопа Very Large Telescope, що належить Європейській південній обсерваторії в Чилі.

Перед цим відкриттям астрономи виявили 21 білого карлика, який був оточений уламками планетарного походження. Але в усіх попередніх випадках було зафіксовано лише один диск, а не два окремих кільця.

"Це також підтверджує припущення, що скелясті планетні тіла можуть пережити перетворення зорі на білого карлика", -- зазначив один з авторів дослідження, астроном Феліпе Лагос-Вільчес із Технічного університету імені Федеріко Санта-Марія в Чилі.

Маса білого карлика складає близько 47% від сонячної маси, а його діаметр практично відповідає діаметру нашої планети.

Уцілілі скелясті об'єкти можуть являти собою залишки більших планет, які зазнали істотних руйнувань. Як зазначає Лагос-Вільчес, коли зоря перетворюється на червоного гіганта, найближчі до неї планети поглинаються, тоді як деякі більш віддалені об'єкти вдається зберегти.

"Планетна система не зникла повністю. Деякі скелясті тіла під дією гравітації перейшли на витягнуті орбіти, які наблизили їх до білого карлика", -- пояснив астроном.

Об'єкти, які наблизилися занадто близько до зірки, були розірвані її гравітаційним полем, а їхні залишки перетворилися на диск з газу і пилу. У той же час два великі скелясті тіла, ймовірно, змогли вціліти в цьому середовищі. Їхнє існування може бути причиною формування двох концентричних кілець навколо білого карлика.

На думку Лагоса-Вільчеса, у зовнішньому кільці спостерігається значно менший вміст магнію в порівнянні з внутрішнім. Це може вказувати на те, що кільця сформувалися з різних первинних об'єктів або з різних шарів одного й того ж скелястого тіла.

Через приблизно 5 мільярдів років наше Сонце стане червоним гігантом, а згодом перетвориться на білий карлик.

"Це призведе до серйозних наслідків для центральної частини Сонячної системи. Прогнозується, що Меркурій і Венера будуть поглинуті розширюючим Сонцем. Проте в науковому середовищі досі немає консенсусу з приводу того, чи спіткає подібна доля і Землю. Щодо зовнішніх планет, таких як Юпітер, Сатурн та інших далеких об'єктів, вони матимуть набагато більші шанси на виживання," - підкреслив астроном.

Після того, як Сонце стане білим карликом, залишки планет, супутників і астероїдів можуть підійти до нього так близько, що їх розірве його гравітаційне поле.

"Тому диск уламків, подібний до того, що оточує J1328-1450, може бути одним із можливих сценаріїв розвитку нашої власної планетної системи в далекому майбутньому", -- підсумував Лагос-Вільчес, пише Reuters.

Астрономи зафіксували гамма-вибух, який тривав 27 днів.

Астрономи виявили два кільця з уламків навколо білого карлика.

Астрономи виявили ідентичні вузли навколо зірки-зомбі в системі Pa 30.