Чому Куліш викликав неприязнь у Шевченка, Франка та інших: хто був цей незвичний геній 19 століття?

Пантелеймон Куліш — це постать, яка вирізняється своєю унікальністю та драматизмом. Він належить до тих, кого характеризують як "людей не свого часу": занадто складний, занадто відвертий та занадто розумний, щоб бути прийнятним для оточуючих.

У 19 столітті він вважав, що справжню Україну можна відродити не революціями, а культурною працею, мовою, текстом.

Проте саме через це йому не змогли пробачити ані романтичний Шевченко, ані політично витривалий Франко, а також численні інтелектуали, з якими Куліш зустрічався протягом свого життя.

Історія його стосунків із Шевченком - окрема драма. Спершу Куліш захоплювався ним, а Тарас відповідав йому взаємністю. Але згодом щось у їхньому світосприйнятті тріснуло.

Куліш став усе більше і більше засуджувати народницькі висловлювання Шевченка, звинувачуючи його у "хохломанстві" та надмірній романтизації селянського життя.

Шевченко почав сприймати Куліша як особу, позбавлену емоцій, бездушну та нещиру. Цей конфлікт знайшов своє відображення у листах та публічних коментарях, пронизаних тонкою іронією, сарказмом та гіркотою.

Портрет Пантелеймона Куліша, створений Тарасом Шевченком у період з 1843 по 1847 рік.

Взаємини з Іваном Франком були ще більш заплутаними. На початку молодий Франко висловлював повагу до Куліша, проте з часом почав сприймати його не як ідеолога, а як особу з певними труднощами.

У спогадах Франко згадував Куліша як "талановитого, але психічно неурівноваженого" інтелігента.

Його дратувала не лише ідеологічна відстороненість Куліша від визвольної боротьби, а і його мовні експерименти, снобізм і схильність до ідеалізації старої шляхти.

Франко висловлював думку, що Куліш свідомо відсторонюється від "народу" і сприймає все з позиції культурного ізоляціонізму.

Та Куліш викликав суперечливі емоції не лише у впливових осіб – його діяльність залишала неоднозначний слід у всіх, хто стикався з ним. Багато хто звинувачував його у зраді українських ідеалів через співпрацю з імперськими організаціями.

Йому не пробачали того, що вважав російське самодержавство меншою бідою, ніж український популізм. А ще - за те, що завжди вважав себе правим і не терпів заперечень.

Кулешівка (зображення: Вікіпедія)

Ось кілька причин, чому Куліша критикували та не завжди сприймали:

Перетворення в усвідомленні

Куліш славився своїми регулярними та радикальними змінами в політичних ідеях, що призводило до недовіри та негативних відгуків з боку людей його епохи.

Суперечки з іншими учасниками процесу.

Він неодноразово потрапляв у суперечки з іншими представниками української інтелігенції, зокрема з Тарасом Шевченком, через різні перспективи щодо еволюції української культури та літератури.

Складна особистість

Куліш володів складною та суперечливою особистістю, що ускладнювало спілкування з ним і сприйняття його оточенням.

Польська спрямованість

Його інтерес до польської культури та історії, а також активна підтримка польських національних прагнень, спричинили неоднозначну реакцію в деяких колах українського суспільства.

Критичний погляд на творчість Шевченка

Хоча Куліш і був другом Шевченка, він також висловлював критичні зауваження щодо його творчості, що не сподобалось багатьом прихильникам Шевченка.

Незважаючи на критику, Куліш залишався видатною фігурою в українській літературі, відомим перекладачем і активним діячем у суспільному житті, який суттєво вплинув на розвиток української культури.

Його роман "Чорна рада" вважається одним із ключових творів української літератури, а його зусилля у перекладі Біблії на українську мову є значним успіхом.

Навіть його літературні твори не завжди викликали симпатію. Куліш писав не для масового читача. Його романи не містили народного романтизму, були тяжкі, глибокі, іронічні.

Він не просто розважав, а відкривав нові горизонти. І, напевно, саме це стало основною причиною, чому його contemporaries часто відволікалися. У часи, коли суспільство прагнуло героїв, Куліш поставав як глибокий мислитель. У світі, що вимагав емоційних поривів, він запрошував до самодисципліни.

Він говорив речі, які інші боялися артикулювати:

Пантелеймон Куліш (зображення: Вікіпедія)

Його життя - це історія таланту, що був "чужим серед своїх". Надто складний для простої популярності, надто чесний для політичної гнучкості, надто прогресивний для своїх колег, але й надто суворий, щоб бути кумиром. Його не любили - але саме тому він і був потрібен.

Попри відчуження, Куліш зробив для української мови та літератури те, що мало кому вдалося:

Куліш викликав незручності, і саме через це його не сприймали. Проте варто зауважити, що саме завдяки таким "незручним" особистостям українська культура робила значні кроки вперед.