Батько: тріумф життя – це не просто фрази, а справжня, чітка подія.

У рамках циклу "Ісус Христос - наша надія" Папа Лев XIV продовжив розмірковувати про важливість Воскресіння Христового, акцентуючи на перемозі над смутком, що здатен паралізувати наш дух.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватиканский священник

"Визнання Воскресіння є запрошенням змінити власне сприйняття світу: знову звернутися до світла, аби виявити Істину, яка дарує нам спасіння", - зазначив Папа Лев XIV, підсумовуючи свої роздуми під час загальної аудієнції 22 жовтня 2025 року. Звертаючись до тисяч прочан, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він продовжив говорити про важливість воскресіння Христа у житті людини та світі, підкреслюючи, що це подія, "яка, чим більше ми її досліджуємо, тим більше вражає нас своєю величчю".

"Це був сплеск життя і щастя, що кардинально змінив сприйняття реальності з негативного на позитивне; однак цей процес відбувався без галасу, і, що важливо, без примусу, а м'яко, непомітно, можна навіть сказати, з покорою", - зазначив Святіший Отець, присвятивши цю частину своїх роздумів темі того, як воскресіння Христове може зцілити одну з актуальних проблем нашої епохи - смуток. "Цей почуття, - пояснив він, - є глибоким і поширеним, воно супроводжує буденне життя багатьох людей. Це відчуття невпевненості, часом навіть глибокого відчаю, заповнює внутрішній простір, і, здавалося б, переважає над усіма проявами радості".

Між відчуттям невдачі та тріумфом у житті.

Наступник святого Петра підкреслив, що смуток позбавляє прагнення до життя, перетворює його в подорож без мети та без сенсу. Такий стан відображає те, що переживали двоє учнів з Емауса, про яких розповідається у 24-й главі Євангелії від Луки. "Розчаровані та знеохочені", вони покидають Єрусалим, залишаючи за собою "надії, які покладали на Ісуса". На початку євангельської розповіді знаходимо "парадигму людського смутку", якою є "кінець мети, в яку вкладалося чимало сил, руйнування того, що здавалося суттєвим у житті". "Надія розвіялася, серцем заволоділо спустошення. Все розбилося за дуже короткий час: між п'ятницею та суботою, в драматичній послідовності подій", - мовив Папа, підкреслюючи "знаковий парадокс": "Ця сумна подорож поразки і повернення до звичайного життя відбувається в день перемоги світла, у день Пасхи, яка повністю звершилася. Двоє чоловіків відвертаються від Ґолґоти, від жахливої картини хреста, досі закарбованої в їхніх очах і серцях. Все здається втраченим. Треба повертатися до попереднього життя, не привертаючи до себе уваги, сподіваючись, що їх не впізнають".

Душевний параліч

У певний момент до мандрівників приєднався воскреслий Ісус, якого вони не могли впізнати. Смуток "затуманив їхній погляд", стерши пам'ять про обіцянку, яку Учитель не раз повторював: що на третій день Він воскресне. Незнайомець підійшов і проявив цікавість до їхніх розмов. "Вони зупинилися, охоплені смутком", - йдеться в Євангелії. Папа звернув увагу на те, що грецьке слово, використане для опису цього стану, можна трактувати як "душевний параліч". Ісус слухає їх, даючи можливість висловити все своє розчарування, а потім, з великою відвертістю, зауважує, що вони "безумні й повільні серцем у вірі на противагу всьому, що говорили пророки". Через Святе Письмо Він пояснює їм, що Христос мав страждати, померти і воскреснути. За словами Святішого Отця, у серцях учнів "знову запалав вогник надії", і коли вони дісталися до місця призначення, попросили таємничого мандрівника залишитися з ними.

Символ розбитого хліба

Ісус прийняв запрошення та сів з ними за стіл, узяв хліб, розламав і подав їм. І тоді вони Його впізнали, та Він зник від них. "Символ розбитого хліба відкриває очі серця, знову прояснює зір, затуманений відчаєм. І тоді все стає зрозумілим: спільний шлях, лагідне і сильне слово, світло істини... Відразу ж повертається радість, енергія знову вливається у втомлені члени, пам'ять знову стає вдячною. І двоє поспішають повернутися до Єрусалиму, щоб розповісти про все іншим", - вів далі Лев XIV, зазначивши, що повернувшись до одинадцятьох вони почули від них: "Христос справді воскрес!".

Не просто порожні висловлювання, а реальна надія.

У цьому висловленні, за словами Папи, втілюється надійний порт нашої людської еволюції. Не дивно, що християни у великодній день вітаються саме цими словами: Христос дійсно воскрес! "Ісус воскрес не лише словами, а справжнім вчинком, своїм тілом, яке несе ознаки страждань - вічний символ Його любові до нас. Перемога життя - це не просто фрази, а реальна, конкретна подія", - зазначив Святіший Отець, наголосивши, що несподівана радість учнів з Емауса повинна стати для нас ніжним нагадуванням у важкі миті нашого життя: "Саме Воскреслий корінним чином змінює наш погляд, вселяючи надію, яка заповнює порожнечу смутку. Стежками нашого серця Воскреслий іде поруч з нами і заради нас. Він свідчить про поразку смерті і підтверджує тріумф життя, незважаючи на темряву Голготи".