Оборона від Трампа: якими шляхами Європа готується до посилення тиску на заморожені активи Росії.

Найвигідніший для України шлях - підтримка ЄС у конфіскації російських активів не для відбудови, а для компенсації жертвам війни

"Група семи" (G7) не змогла ухвалити свою декларацію до третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це, зокрема, сталося через відмову США визнати Росію як країну-агресора.

Однак, не менш суттєвим є й інше формулювання, яке мало бути включене до цієї заяви. Протягом трьох останніх років у подібних заявах постійно використовувалася одна й та ж формула стосовно російських активів:

"Суверенні активи Росії в наших юрисдикціях будуть заморожені до тих пір, поки Росія не компенсує завдані Україні збитки."

Відсутність чи збереження цього формулювання у декларації "сімки" мало стати важливим сигналом щодо майбутньої долі російських активів, передусім 300 млрд доларів резервів Центробанку РФ.

Суперечка щодо цього формулювання може свідчити про наближення практичного рішення щодо цих коштів.

Водночас відзначається, що існують альтернативи, які можуть бути в конфлікті з інтересами України. Багато в чому це обумовлено активізацією переговорів між США та Росією, які відбулися в останні місяці.

Незважаючи на те, що Дональд Трамп часто говорить про Україну, він не акцентує увагу на питанні 300 мільярдів доларів заморожених російських активів у своїх публічних виступах. Принаймні, важко натрапити на прямі згадки про це.

Втім, ще до президентських виборів у США його союзники, зокрема тодішній сенатор Джей Ді Венс, активно виступали проти ухвалення закону REPO - механізму конфіскації російських активів у США. З огляду на це і враховуючи загальний настрій, імовірність повноцінного запровадження цього механізму в період президентства Трампа виглядає мінімальною.

Проте головним фактором, який визначатиме політику нової адміністрації щодо російських активів, залишаються переговори США та Росії в Саудівській Аравії.

Хоча офіційних коментарів з цього питання не надано, але бізнес-орієнтована стратегія адміністрації Трампа в міжнародній політиці виключає будь-які сумніви в тому, що активи такого масштабу неминуче потраплять у центр дипломатичних переговорів.

Інформація, що вже надходить, свідчить:

Позиція США в процесі переговорів може виявитися більш вигідною для Москви, ніж для Києва.

Отже, вже на наступний день після першого етапу переговорів з'явилися новини про те, що російська сторона підняла питання про розмороження активів, які були заблоковані в США після початку агресії.

Попри те, що йдеться про відносно невеликі суми - наприклад, лише про 6 млрд доларів резервів російського Центробанку із 300 млрд, - таке рішення матиме значні наслідки.

По-перше, це може стати важливим рішенням, яке порушить єдність щодо заморожених активів. По-друге, незалежно від суми, це зміцнить економічні позиції Кремля в, ймовірно, найважчий етап війни для нас.

Ще більш насторожуючим виглядає сценарій, який, як повідомляється, обговорювався в Ер-Ріяді: використання частини заморожених фінансів для відновлення районів, що залишаться під російським контролем.

Цей варіант, про який раніше говорили українські експерти, фактично розділяє відповідальність за наслідки війни між Україною та Росією, що є неприйнятним.

Проте це не є невідворотним - основним бар'єром для його втілення залишається те, що більшість активів російського Центрального банку, що перевищують 200 мільярдів доларів, знаходяться під санкціями Європейського Союзу.

І саме ЄС, а не США, може ухвалити ключове рішення щодо їхнього майбутнього.

Тема долі заморожених російських активів є однією з найделікатніших у контексті відносин між Україною та Європейським Союзом. Хоча Канада та США вже впроваджували законодавчі ініціативи для конфіскації активів, саме Європейський Союз став першим, хто реалізував практичні дії в цьому напрямку.

Спершу це була передача Україні доходів від російських активів, а надалі - використання цих доходів для забезпечення "репараційної позики" для України. Ці "проміжні рішення" залишалися політично прийнятними для європейських союзників доти, доки ситуація у США не почала змінюватися.

Виступ Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції став для європейців сигналом до дій. Уже незабаром з'явилися чутки про можливе оголошення про конфіскацію російських резервів на Саміті солідарності у Києві 24 лютого (відразу уточнимо - цього не сталося і не станеться в найближчий перспективі через відсутність консенсусу з цього питання).

Нещодавно Bloomberg підтвердив:

Європейський Союз обмірковує можливість передачі своїх активів міжнародному механізму компенсації.

В рамках даного механізму російські активи повинні бути застосовані згідно з рішеннями майбутньої Комісії з компенсацій. Очікується, що її формування відбудеться вже в цьому році.

Цей механізм, до якого входить вже створений Реєстр збитків для України, є одним із найбільших дипломатичних досягнень України за останні три роки.

Передача російських активів до його юрисдикції може виявитися оптимальним рішенням в цій ситуації.

Однак це рішення все ще потребує затвердження.

Незалежно від того, як аналізувати поточну обстановку, можна стверджувати, що сьогодні ми стали ближчими до вирішення питання про російські 300 мільярдів доларів, ніж будь-коли за останні три роки. Однак остаточне рішення досі не ухвалене жодною зі сторін і в жодній формі.

З одного боку, не слід недооцінювати інформацію про можливу передачу частини фінансів Росії для витрат на анексованих територіях: це рішення, вірогідно, було обговорюване вже тривалий час, оскільки Володимир Зеленський підтвердив регулярні контакти між сторонами під час пресконференції 23 лютого.

З іншого боку, для ухвалення рішення Європейським Союзом, ймовірно, знадобиться одностайність усіх країн-членів. Учасниками цього Реєстру збитків виступають всі країни ЄС, за винятком... Угорщини.

І легко припустити, що уряд Віктора Орбана, який орієнтується і на Вашингтон, і на Москву, такої згоди не дасть.

За таких обставин найбільш вигідний для України шлях - підтримка ЄС у конфіскації російських активів не для відбудови, а для компенсації жертвам війни.

Це надасть політичну та моральну обґрунтованість рішенню про вилучення активів та гарантує прозорість їх подальшого використання, хоча в тактичному плані ця мета виглядає менш привабливою, ніж відновлення чи придбання озброєння.

Окрім цього, як підкреслювали розробники ідеї Компенсаційної комісії:

"Н жодна комісія не зможе досягти повного успіху без достатнього фінансування для виплат."

Отже, якщо Україна не проявить проактивності та не зможе знайти спільну мову з Європейським Союзом, новий уряд США може створити обставини, що ускладнять фінансування міжнародного механізму компенсацій та виплату компенсацій постраждалим.

Конкретна проблема репарацій у практичному вимірі залишиться поза увагою на тривалий період часу.

адвокат, директор Центру Дністрянського