8 відомих та маловідомих аспектів переведення фахівців у піхотні частини - аналіз УП

14 січня авіатехнік та штаб-сержант 114-ої бригади тактичної авіації Повітряних сил Віталій Горжевський зробив публікацію на своїй сторінці у Facebook, де поділився новинами про масове переведення авіаційних спеціалістів та інших фахівців з вузькою спеціалізацією до бойових підрозділів Сухопутних військ.

Згідно з інформацією УП, один з офіцерів Повітряних сил повідомив, що 11 січня, тобто три дні тому, головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський видав розпорядження про переведення близько 5 тисяч військовослужбовців з Повітряних сил до Сухопутних військ.

Віталій Горжевський, який із 2011 року служить у Збройних силах України та має військову освіту, разом із своїми товаришами по службі виступив із закликом призупинити цей процес, аби не поставити під загрозу ефективність роботи української авіації.

Реакція на заклик кількох десятків авіатехніків викликала значний резонанс, який частково зумовлений турботою про ефективність авіаційної галузі, а частково - чутливістю українського сегмента Facebook. Цей відгук виявився настільки потужним, що вже до вечора на нього відреагували як Генеральний штаб, так і президент.

Генеральний штаб повідомив, що переведення фахівців з обслуговування літаків, які відчувають гострий дефіцит, до Сухопутних військ не було заплановано і не планується. Проте визнано, що "деякі категорії особового складу Повітряних сил, так само як і інших військових формувань, сприяють зміцненню Сухопутних військ та Десантно-штурмових військ".

Наш джерело в Генеральному штабі підтверджує, що ця інформація є правдивою: не було заплановано, і не планується переведення вузькоспеціалізованих авіаторів до Сухопутних військ. Документ, виданий 11 січня, стосується не лише Повітряних сил, а також охоплює всі військові роди та види.

Імовірно, Повітряні сили, продовжив співрозмовник, неправильно прочитали чи протрактували наказ Сирського. Адже окрім потреби передати в Сухопутні війська кілька тисяч своїх військовослужбовців, у ньому також була чітко прописана заборона на переведення вузьких фахівців.

Історія авіатехніків, яка розповсюдилася в соціальних мережах, виявила дві суттєві проблеми українських збройних сил: значний дефіцит піхоти в бойових бригадах, що відчувається вже з кінця 2022 року - початку 2023 року, а також ймовірне зниження ефективності тилових підрозділів, які забезпечують ці бригади необхідними ресурсами.

"Українська правда", поговоривши з комбригами, комбатами, офіцерами та солдатами десятка різних підрозділів, а також спостерігаючи два з половиною роки за українською армією безпосередньо на фронті, розповідає про ці проблеми та піхоту загалом - максимально детально.

Найменша територіальна одиниця війни, яка називається "посадка", вважається контрольованою українською армією, допоки в ній стоїть українська піхота.

Основна частина спеціалістів, які виконують завдання на передовій, таких як зв'язківці, артилеристи та оператори безпілотників, займається підтримкою та захистом піхотних підрозділів.

Ніякі укріплення не зупинять ворога, якщо їх не підтримає піхота.

Водночас в умовах сучасної війни піхота не може працювати автономно. Для забезпечення одного піхотинця необхідні приблизно 30 військовослужбовців інших спеціальностей, розповідає УП командир 108-го окремого батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов, який виступає категорично проти переведення військовослужбовців тилових підрозділів у піхоту.

Для ефективної роботи піхотинця необхідні підтримка артилериста, мінометника та гранатометника, а також водій бронетехніки. Важливо, щоб машина була заправлена, дрон перебував у повітрі, а на командно-штабному пункті був командир, який контролює ситуацію через стрім з дрона. Крім того, потрібно наявність медика, готового надати допомогу і евакуювати, а також забезпечити цивільно-військове співробітництво, яке в разі необхідності зможе підтримати піхотинця або його сім'ю.

"Якщо немає людей, які доставляють сіль, техніка не зможе рухатися. Водії виконують надзвичайно важливу роль на фронті. Кухарі також мають велике значення в цій ситуації. Кожна професія є важливою," - ділиться своїм поглядом Філімонов.

Коли піхота закінчується, а поповнення з ТЦК є мінімальним або його немає взагалі, в піхотинці йдуть усі, кого відправить командир бригади. Адже комбриг має виконати поставлену йому задачу за рахунок всіх людей, які в нього є.

Їхні задачі вважають такими, які відносно легко можна перекласти на інших людей.

Окремо варто виділити категорію військовослужбовців, яких направляють у піхоту через тимчасову відсутність потреби в їхніх спеціалізованих навичках. Наприклад, коли запаси мін вичерпуються, мінометники залишаються без роботи; якщо російські літаки перестають наближатися до лінії фронту, екіпажі ПЗРК також стають незайнятими. У певних секторах фронту російські війська здійснюють наступ виключно піхотними силами, що призводить до бездіяльності "стугністів".

Окремі переведення в піхоту всередині самих бригад стартували вже у 2022 році.

"Попасна, Бахмут, Часів Яр – щоразу, коли ми залучалися до великих операцій, наші бійці переводилися в піхоту," – ділиться спогадами військовослужбовець з однієї з механізованих бригад ЗСУ в інтерв'ю УП.

З кожним новим роком переведення військовослужбовців у піхоту ставало дедалі поширенішим. Командирам, які зазнавали значних втрат, доводилося заповнювати "пробіли" на позиціях спеціалістами. У 2023 році, а особливо в 2024-му, цей процес досяг нових висот. Для поповнення бойових бригад Сухопутних військ почали шукати кадри серед підрозділів підтримки, Повітряних сил та інших силових структур.

І це не сподобалося ані військовослужбовцям, які служили в тилу, ані командирам тих бойових частин, до яких їх відправили у відрядження або ж повноцінно перевели (про це буде нижче).

Перед тим як здобути спеціалізовані знання в навчальному центрі, такі як навички стрільби зі "Стугни" чи управління FPV-дронами, кожен мобілізований проходить 30-45 днів базового навчання, щоб стати піхотинцем, або, точніше, стрільцем. Це означає, що солдат навчається основам: стрільбі, копанню, накладанню турнікету, а також орієнтуванню на місцевості за картою.

"Всі фахівці пройшли БЗВП! Якщо в окопі немає піхотинця, то кому ж тоді буде корисний цей спеціаліст?" – обурено висловлюється в інтерв'ю з УП один з комбригів ЗСУ, який вже тривалий час перебуває на передовій в Донеччині та постійно стикається з нестачею особового складу у своїх підрозділах.

Втім, на практиці знайти серед водіїв, "стугністів" чи дронщиків людину, яка погодиться йти в піхоту, завдання непросте. Хтось боїться не стягнути фізично, хтось емоційно. Вмотивованих воювати "попри все" усе менше. Згаданий вище комбриг у середині січня примусово перевів у піхоту 30 своїх розвідників - 27 з них пішли у СЗЧ, а 3 просто відмовилися.

Отже, цей командир не зміг підсилити піхоту та втратив третину роти розвідників.

Погодьтесь, несправедилово вимагати від розвідника чи водія БМП, який уже служить у війську, залишити свою спеціальність і йти в піхоту через відсутність поповнення. Тоді як у тилу залишаються цивільні люди, які в принципі жодним чином не долучені до війська.

Особливо болюче це питання стоїть для тих, хто прийшов в армію через рекрутинг, із запевненням на кшталт: "Так-так, ти точно сидітимеш на штабі / ремонтуватимеш техніку".

"Для чого ж тоді проводити цей рекрутинг? Хто буде йому довіряти? А за невиконання наказу передбачена кримінальна відповідальність", - коментує нелогічність системи в бесіді з УП зазначений військовослужбовець однієї з механізованих бригад ЗСУ.

Питання переведення спеціалістів у піхоту має значно більше шарів, ніж здається. Це не лише командир, який не знайшов охочих йти завтра на спостережний пункт (СП-ку). Це не лише ТЦК, яке не набрало N-ну кількість рекрутів. Це навіть не лише Командування Сухопутних військ, Міноборони чи Офіс президента, які не спромоглися на ефективну мобілізацію.

Це ми — ті, хто не залучений до критично важливих для держави секторів і не приєднався до українських збройних сил.

У середині бригади командир або комбриг самостійно розподіляє своїх підлеглих, аби підрозділ міг ефективно впоратися з поставленими завданнями.

Наприклад, під час оборони Бахмута в 93-ій бригаді, яку час від часу знімала УП, у піхоту йшли мінометники, водії, розвідники. У часи оборони Авдіївки, наприкінці 2023-го року, в батальйоні президентської бригади ЗСУ, яка тримала північний фланг - район Авдіївського коксохімічного заводу, в піхоту йшли водії, кухарі, зв'язківці, артилеристи.

Тоді це не викликало масового обурення ні серед військових, ні серед цивільних. Імовірно, через те, що у 2022-му, 2023-му і навіть на початку 2024-го вмотивованих бійців було більше.

Вмілий командир підходить до процесу ротації особового складу з розумінням: він активно шукає охочих, паралельно оцінюючи, кого можна без труднощів перевести на іншу посаду (наприклад, якщо є водій БМП, але техніка наразі не працює). Крім того, він прагне підтримувати баланс між забезпеченням тилу та проведенням бойових операцій.

"Я звертаюся до своїх побратимів і кажу: хлопці, потрібно 4-6 козаків для конкретного батальйону, оскільки ситуація складна, і нам не вистачає піхоти. Моя мета - залучати людей на добровільній основі. Адже коли самостійно приймаєш рішення, то виходить так: призначаєш 35 осіб у піхоту, з них 15 вирушають на позицію, а 20 - у СЗЧ. І в результаті: командир виглядає некомпетентно", - ділиться своїм підходом один з нещодавно звільнених комбригів у розмові з УП.

"Я сам можу вирішити, хто піде в піхоту. У мене немає такого: "О, ти мені лицем не подобаєшся - іди". Є потреба - утримати позицію, і я маю поставити туди хоча б когось. Тому я дивлюся, кого можу вивільнити", - ділиться з УП інший комбриг.

Однак не всі звертаються до "внутрішнього переведення" — це пояснюється як нестачею особового складу для ротації, так і небажанням порушувати вже налагоджені процеси. Наприклад, згаданий раніше командир "Вовків Да Вінчі" Сергій Філімонов на всі настанови вищого командування щодо пошуку ресурсів всередині бригади відповідає категоричним "ні".

Я всім пояснюю: це просто нереально. У мене немає мінометників, здатних виконувати піхотні завдання - мені потрібно, щоб міномет функціонував. Також у мене немає заправника, який міг би приєднатися до піхоти, адже я не зможу забезпечити його паливом.

Кожному вищому керівнику я зазначаю: якщо ви бажаєте, щоб мій кухар або мінометник виконали завдання, вам слід провести перерозподіл у своїй оперативно-тактичній групі чи оперативному командуванні, і діяти разом. Чому генералу потрібен водій, тоді як бойовому підрозділу для забезпечення логістики він не актуальний?" - роз'яснює Філімонов.

Наразі всі підрозділи працюють на межі можливостей, змушуючи бійців переходити в піхоту. І коли виникає необхідність вивести бригаду, виявляється, що немає водіїв для евакуації техніки! У мене є засоби для евакуації, але на полі бою залишається безліч автомобілів – як наших, так і ворога – і їх просто нікому витягнути! Екіпаж, який міг би це зробити, загинув (після переведення в піхоту – УП), – нарікає на постійну потребу переміщати своїх людей нещодавно призначений командир бригади.

Генеральний штаб відповідає за ротацію військових між різними бригадами та родами військ. Він здійснює переведення військовослужбовців із тилових підрозділів, таких як Сили підтримки, Повітряні сили та Медичні сили, до бойових бригад, що діють на передовій.

Тут слід роз'яснити, як функціонує механізм "зовнішнього переведення" та чому він приносить більше клопотів, аніж полегшення для командирів на полі бою.

Коли командиру не вистачає особового складу, він звертається до свого керівництва, зокрема, до командира оперативно-тактичного угруповання (ОТУ), з проханням про підсилення. Проте у відповідь,

Пропонуємо вам висловлення трьох командирів, які брали участь або приймали участь у виконанні завдань на Харківщині та Донеччині:

Комбриг 1 (Донеччина): "Це має працювати так: ти кажеш, що в тебе немає людей, і тобі присилають 300 чоловік. А по факту мені кажуть: зробіть перерозподіл, вас підтримає артилерія, ми вам дали протитанкістів, у вас комплектація бригади була 58%! Але це ж цифра по всій бригаді, а в піхоті - менше 30%. А це від 6 до 12 людей на роту (одна рота - 90 людей, УП). Потім мені присилають перевірку, яка дивиться, чи правильно я рахую своїх людей, чи не ховаю їх".

Комбриг 2, який нещодавно був звільнений з посади (Донеччина): "У мене за два місяці 12 чи 13 комісій рахували, скільки в мене є людей. Знайшли 170 людей, яких я ніби як можу перевести з тилових підрозділів у бойові. Я кажу: а нічого, що 142 з цих 170, яких ви знайшли, уже залучені, деякі вже навіть загинули? Те, що можна було знайти всередині бригади, я вже давно вигріб.

Я письмово доповідав вищому командуванню: не вистачає людей, терміново потрібно люди, прошу зменшити смугу для недопущення втрати (позицій - УП). Відповідь мені майже ні разу не приходила. Усе своїми силами".

Комбат 3 (Харківщина): "Щоразу, коли я повідомляю про дефіцит особового складу, отримую відповідь: 'У вас же є автотранспортний батальйон - звідти й беріть!'. В результаті я втрачаю не лише техніку, що потребує ремонту, але й ефективність піхоти, адже у цих людей бракує навичок для виконання поставлених завдань. Тому мені навіть не хочеться піднімати питання нестачі кадрів. Легше просто змовчати і вирішити все самостійно".

Іноді кожен з вищезгаданих командирів отримував підкріплення з інших підрозділів. Проте жодного разу це підкріплення не компенсувало навіть половину утрачених сил і часто виявлялося нездатним виконувати піхотні задачі.

Наприклад, один із згаданих командирів отримав підкріплення у вигляді спеціалістів з ремонту західної техніки і, звичайно, не віддав їх до піхоти, а перевів на аналогічні посади у своєму підрозділі. Інший, відносно недавно, отримав близько ста військовослужбовців з Медичних сил — кухарів, водіїв тощо, більшість з яких за станом здоров'я абсолютно не підходили для служби в піхоті.

"Я передаю десять із них одному комбату, а він мені відповідає: 'Серед них троє з гіпертонією, один страждає на панкреатит, а двоє сліпі на одне око. Як я можу відправити їх у бій?'", - обурено висловлюється чоловік у бесіді з УП.

У цього ж командира стався випадок, коли з 700 солдатів, які були передані йому для служби в піхоті, близько 200 вирішили приєднатися до СЗЧ, а ще приблизно 100 відмовились виконувати бойові завдання.

Ми кажемо "на жаль", бо такий метод покарання, по-перше, принижує тих піхотинців, які сумлінно виконують свою роботу (особливо це стосується зневажливого формулювання "кинули в піхоту"). По-друге, має винятково точкову дію, зізнається в розмові з УП один із комбатів, який сам до такого методу вдається.

У досконалому світі особи, які страждають від алкоголізму, наркоманії або інших залежностей, отримували б належну медичну допомогу, а не були б залучені до бойових дій. Проте кількість боєздатних солдатів, готових виступити на передову, настільки обмежена, що командирам доводиться брати до уваги будь-кого, хто фізично здатний виконувати цю роль. Адже необхідно утримувати позиції.

Щодо переведення в піхоту через незгоду з командиром або командуванням, можемо розглянути свіжий випадок із 211-ою понтонно-мостовою бригадою Сил підтримки, про який повідомляла УП. Після того, як новий головний юрист військової частини виявив серйозні порушення з боку керівництва, зокрема випадки вимагання грошей з солдатів, йому почали чинити тиск. А ті, хто став на його захист, як розповідає один з колишніх військових 211-ої, опинилися в "категорії незадоволених".

У листопаді 2024 року до військової частини надійшов наказ про переведення близько 200 солдатів 211-ї тилової бригади в бойові підрозділи. У цей перелік потрапили, принаймні, п’ятеро військових, які не погоджувалися з корумпованим та жорстоким керівництвом. Серед них були як рядові, так і офіцери.

"Наш випадок - це прибирання людей, які не лояльні до командира частини та командування в цілому. До речі, запит (на переведення - УП) був тільки на солдатів і сержантів, але вони під шумок вирішили позбавитися і від офіцерів", - розповідає згаданий вище співрозмовник із 211-ої.

"Я був зарахований до однієї з бригад морської піхоти на схожу позицію, оскільки маю офіцерське звання. Але для солдатів, сержантів та наших понтонерів і водолазів, які також потрапили в цю частину, ситуація склалася гірше. Вже через тиждень ми почали отримувати тривожні новини про загиблих, поранених і тих, хто зник безвісти", - зазначає чоловік.

Адекватні командири планують ведення бойових дій таким чином, щоб російські військові не встигли дійти до українських окопів. "Зараз війна працює на випередження", - пояснював в інтерв'ю УП пару місяців тому комбат бригади "Буревій" НГУ полковник Костянтин Вахрамєєв.

Тому штаб батальйону, підрозділи радіотехнічної розвідки прораховують, де і коли може рухатися противник. До того ж над українськими позиціями постійно висять кілька Mavic-ів, які цілодобово спостерігають за росіянами. Як тільки наші дрони фіксують рух броні, квадроциклу чи піхотної групи, в роботу включаються українські артилеристи, протитанкісти, мінометники, FPV-шники, Mavic-істи зі скидами тощо. Піхота вступає в бій останньою.

Три ключові чинники суттєво впливають на ефективність дій піхоти:

Одним зі співрозмовників УП був старший офіцер Повітряних сил, який служить в українській армії вже понад 30 років. Під його керівництвом працюють екіпажі як радянських, так і західних систем ППО: С-300, "Бук", Patriot, NASAMS, IRIS T.

Усі ці системи представляють собою колективні засоби озброєння, що потребують обслуговування з боку багатьох людей, включаючи водіїв, охоронців та інших спеціалістів.

Для функціонування одного комплексу Patriot необхідно близько ста осіб. Орієнтовно 15-20 з них виконуватимуть керівні функції, а решта 80 забезпечуватимуть підтримку. Вони займаються прокладкою кабелів, охороною позицій та іншими важливими завданнями. Як зазначає офіцер, відсутність хоча б одного елемента команди може суттєво уповільнити весь процес.

"Раніше в мене люди працювали два дні через один, тепер будуть стояти три доби. Ніхто не відмовиться, ніхто не скаже, що він не вийде на роботу. Питання тільки в тому, що ефективність його роботи буде падати", - ділиться чоловік.

Розглянемо ситуацію на прикладі мобільних вогневих підрозділів. Для досягнення максимальної ефективності в команді потрібно п’ять осіб: оператор ПЗРК, стрілець з кулемета, спеціаліст, який працює з ліхтарем/прожектором/тепловізором, особа, що відповідає за зв'язок, та водій. Наразі стандартом вважається, коли в складі групи є лише три учасники — це вже вважається мінімальною кількістю.

Якщо в нас ще заберуть людей, то й цих трьох треба буде розформувати. Зменшення кількості груп означатиме пропуск повітряних цілей. Ви думаєте, що на Печерськ прилетіло через те, що в нас усе добре?" - додає він.

З літа 2024 року цього офіцера позбавили досвідчених водіїв, зв'язківців та енергетиків, які відповідали за забезпечення живлення систем протиповітряної оборони. Після кожного відправлення він надсилав листа, в якому фіксував зниження боєготовності своїх підлеглих.

"Ми надаємо звіти про все, але складається враження, що Сирському це не цікаво. Вони допускають помилку," - висловлює думку офіцер.

Також важливо підкреслити: Повітряні сили, з яких переводять людей у Сухопутні війська, досі не можуть самостійно набирати людей у свої підрозділи, тобто вести рекрутинг. Виняток складають лише нові військові частини, які переходять, наприклад, на літаки F-16. Переведення - рідкість.

Згідно з інформацією, отриманою від надійного джерела в Генеральному штабі Збройних сил України, планується переведення близько 50 тисяч військових. Це становить 20% від загальної чисельності українських військових, які наразі виконують свої обов'язки безпосередньо на передовій, якщо спиратися на дані NYT.

Перший раз за трирічний період повномасштабної війни.

"Ми мусимо реалізувати це, щоб активувати ротаційний механізм. Наявних ресурсів, які проходять навчання в центрах, вистачає лише для незначного поповнення підрозділів, а не для повноцінного забезпечення бойових сил. Однак через ці пересування між підрозділами та процеси рекрутингу, ми зможемо досягти поставленої мети. План ротацій вже отримав схвалення", - розповів співрозмовник УП.

На запит, чи має рішення щодо запуску механізму ротацій зв'язок з можливими переговорами або заморожуванням лінії фронту, наш співрозмовник категорично заперечив. Він стверджує, що українська армія здатна здійснювати ротації навіть під час масштабного конфлікту.