Пішов з життя Валерій Рикун, батько Олександра Рикуна.

У ніч з 1 на 2 серпня у Дніпрі зупинилося серце Валерія Рикуна, відомого призера юнацького чемпіонату Європи з футболу 1969 року та батька видатного українського футболіста Олександра Рикуна.

Валерій Рикун з'явився на світ 5 вересня 1950 року. Свій футбольний шлях він розпочав у дніпровському клубі "Дніпро", де швидко здобув популярність серед фанатів завдяки своїм витонченим технічним навичкам, запалу та незламному бажанню перемагати.

У 1969 році, представляючи юнацьку збірну СРСР, Рикун-старший здобув бронзові медалі на юнацькому чемпіонаті Європи (U18) і був визнаний найкращим півоборонцем турніру. Після цього він потрапив до дублюючого складу київського "Динамо", хоча його зарахували до служби у внутрішніх військах. Тренер збірної Євген Лядін намагався допомогти йому перейти до московського "Динамо". Раніше, у 1968-1969 роках, Валерій встиг зіграти п’ять матчів у першоліговому "Дніпрі", який тоді очолював Валерій Лобановський.

Нарешті, Рикуну не вдалося закріпитися у "Динамо", і незабаром через певні труднощі його взагалі відрахували з команди та направили до військової частини. Після завершення служби Валерій повернувся до Дніпра, але під час передсезонних зборів у Сочі разом зі своїм товаришем по команді Василем Лябиком серйозно порушив дисципліну. Не вибачившись перед Валерієм Лобановським, він був виключений з клубу.

Таким чином, кар'єра Рикуна-старшого на професійному рівні підійшла до завершення. Він отримав роботу слюсарем на заводі та продовжив грати в аматорській команді "Вихор", ставши яскравою зіркою любительського футболу у Дніпрі. Проте Валерій не залишив свій розгульний спосіб життя, продовжуючи святкувати перемоги з новими товаришами по команді. Іноді ситуація доходила до того, що тренер "Вихора" Цалік Цадиков вимушений був забирати у футболіста зарплату і сам купувати йому одяг, щоб він не витрачав все на алкоголь.

Протягом кількох років Рикун отримував титул найкращого гравця обласного чемпіонату, але не прагнув підніматися на вищий рівень. У 1974 році терпіння Цадикова вичерпалося, і він вирішив виключити проблемного футболіста з команди. Проте, попит на такого талановитого гравця на аматорському рівні залишався великим, тож Валерій продовжив свою кар'єру, змінивши позицію на центрального оборонця.

Таланти батька успадкував його син Олександр, який з’явився на світ у 1978 році. Незважаючи на труднощі, пов’язані з політичним режимом, він залишається одним з найвідоміших півоборонців в історії українського футболу за часів незалежності. Олександр виступав за такі клуби, як "Металург" з Нікополя, "Дніпро", "Металург" з Маріуполя та "Металіст", а також представляв національну збірну України.

Валерій Рикун також став батьком доньки Наталії та гордим дідусем Антона.